Постанова 4870 № 921/386/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" березня 2020 р. Справа №921/386/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Желіка М.Б. суддів Орищин Г.В. Мирутенко О.Л. розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Захід Агроінвест б/н від 21.11.2019 (вх.№01-05/4182/19 від 22.11.2019) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2019 (повний текст рішення складено 01.11.2019, суддя Андрусик Н.О.) у справі №921/386/19 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ЗАХІД, м.Долина Івано-Франківської області до відповідача: Приватного підприємства ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ, м.Ланівці Тернопільської області про стягнення 308575грн. без участі представників ВСТАНОВИВ Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2019 у справі №921/386/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Захід задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Захід-Агроінвест на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Захід - 296739 грн.12коп. боргу та 4451 грн. 09коп. в повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, зупинити дію рішення Господарського суду від 22.10.2019 у даній справі в частині задоволення позовних вимог, скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2019 та ухвалити нове, яким в частині позовних вимог про стягнення 296 739,12 грн. відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення в частині задоволення позовних вимог скаржник вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, суд визнав встановленим факт виникнення між сторонами правовідносин з перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобільним транспортом на підставі доказів, які не є належними та допустимими в розумінні ст.77 та ст.91 ГПК України, оскільки такі докази, долучені до матеріалів справи, не засвідчені належним чином. Скаржник посилається на постанову Верховного суду у справі №904/8549/17 від 11.07.2018, у якій зазначено, що незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення. Крім того, долучені до матеріалів справи міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) є нечитабельними, з тексту яких неможливо встановити чи спростувати доводи позивача, що є порушенням ст.210 ГПК України щодо дослідження письмових доказів. Також скаржник зазначає, що матеріали справи не містять договору №76/18-МВ від 12.09.2018, на який міститься посилання в актах про надання послуг, рахунках-фактурах, позивачем не спростовано, а судом не встановлено факту відсутності чи наявності такого договору, його істотних умов. Скаржник вважає, що суд невірно, без належного встановлення факту укладення між сторонами договору №76/18-МВ від 12.09.2018 та його умов, застосував норми ч.2 ст.530 ЦК України щодо початку перебігу строку на оплату отриманих послуг з дати отримання відповідачем претензії. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2019 справу №921/386/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 поновлено строк Приватному підприємству «Захід Агроінвест» строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2019 у справі №921/386/19, зупинено дію оскаржуваного рішення та відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 29.01.2020. 24.01.2020 на адресу суду від ТзОВ «Транс-Захід» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На спростування доводів апеляційної скарги до відзиву додано належним чином засвідчені копії та оригінали документів, доданих до позовної заяви на підтвердження факту надання послуг перевезення для огляду судом, а також податкові накладні, які додатково підтверджують факт надання послуг перевезення. Позивач просить повернути надані оригінали документів ТзОВ «Транс-Захід» після розгляду справи. Також у відзиві зазначено, що товарно-транспортні накладні, які за доводами скаржника є нечитабельними, містять чіткий відбиток штампу відправника та одержувача товару, примірники оригіналів кожної товарно-транспортної накладної знаходяться у скаржника. Письмового договору, в якому б сторони обумовили умови надання послуг та розрахунків не було укладено, оскільки відповідач свідомо уникав цього і не підписував договір, за таких обставин, розрахунки ПП «Захід-Агроінвест» перед ТзОВ «Транс-Захід» повинні проводитись в силу положень ст. 525, 526 ГПК України відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Оскільки сторонами не погоджено кінцевого строку оплати послуг з перевезення, суд першої інстанції вірно застосував положення ч.2 ст.530 ЦК України і визначив 27.05.2019 кінцевим строком здійснення розрахунку відповідачем. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 розгляд справи відкладено на 12.02.2020. 12.02.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 розгляд справи призначено на 04.03.2020. Розпорядженням керівника апарату суду від 03.03.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Галушко Н.А. справу передано на повторний автоматизований розподіл. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020 справу розподілено складу колегії: головуючий суддя - Желік М.Б., судді Орищин Г.В., Мирутенко О.Л. В судовому засіданні 04.03.2019 сторони надали суду пояснення щодо апеляційної скарги та обставин справи, просили їх врахувати при винесенні постанови. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 розгляд справи відкладено на 25.03.2020. 20.03.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі сторони. Вказана заява не містить кваліфікованого цифрового підпису. 23.03.2020 на адресу суду надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду справи у зв`язку із встановленням карантину в період з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України. Колегія суддів зазначає, що розпорядженням голови Західного апеляційного господарського суду №06-41/01 від 16.03.2020 з метою попередження розповсюдження коронавірусу COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» і рекомендації Ради суддів України, встановлено режим роботи суду в умовах карантину та рекомендовано здійснювати судовий розгляд справ в порядку письмового провадження. 20.03.2020 на офіційному сайті Західного апеляційного господарського суду (https://wag.court.gov.ua/sud4870/) було опубліковано повідомлення судді-доповідача Желіка М.Б. про те, що розгляд справ, призначених на 25.03.2020 буде відбуватись без участі представників. Окрім того, вказане повідомлення було доведено до відома сторін у справі №921/506/19 в телефонному режимі. Явка сторін в судове засідання 25.03.2020 не визнавалась судом обов`язковою. Судове засідання 25.03.2020 відбулось в порядку письмового провадження, без участі представників учасників справи. Колегія суддів, розглянувши клопотання ПП «Захід-Агроінвест» про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, з огляду на те, що розгляд апеляційної скарги відбувався у засіданні 04.03.2020, сторони надали суду пояснення щодо суті справи, вимог та доводів апеляційної скарги, позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, відповідач ознайомився із оригіналами доказів, долучених до позовної заяви, тобто з дня відкриття провадження у справі сторонам було забезпечено можливість та достатньо часу скористатись усіма правами, передбаченими процесуальним законом. Врахувавши вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАХІД» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ» про стягнення 308575,00 грн., з яких 296739,12 грн. боргу по оплаті за надані послуги з перевезення вантажів, 8410,18 грн. інфляційних втрат та 3425,72 грн. 3% річних. Позовна заява обґрунтована тим, що у відповідності до разових усних замовлень ПП «Захід-Агроінвест» в період з 18.01.2019 по 08.02.2018 ТзОВ «Транс-Захід» надало для відповідача послуги з перевезення вантажів за маршрутами Ланівці Tychy (Польща), що підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR), актами про надання послуг, рахунками-фактурами, однак, відповідач залишив без реагування претензію про оплату заборгованості в загальному розмірі 296 739,12 грн. та не погасив вказаної суми боргу. Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов та участі в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження суми заборгованості до позовної заяви додано копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR): №287551 від 15.01.2019, №287751 від 24.01.2019, №287615 від 24.01.2019, №287743 від 24.01.2019, №287747 від 25.01.2019, №286455 від 01.02.2019, №287735 від 01.02.2019, №287794 від 01.02.2019, №287787 від 06.02.2019, №287832 від 06.02.2019, Акти про надання послуг: №100 від 17.01.2019 на суму 30112,06грн, №189 від 26.01.2019 на суму 30163,33грн, №190 від 26.01.2019 на суму 31518,37грн, №191 від 26.01.2019 на суму 30298,83грн, №212 від 28.01.2019 на суму 29070,03грн, №384 від 04.02.2019 на суму 30326,51грн, №385 від 04.02.2019 на суму 30108,92грн, №386 від 04.02.2019 на суму 30272,11грн, №427 від 08.02.2019 на суму 30196,34грн, №428 від 08.02.2019 на суму 24672,62грн, рахунки-фактури на їх оплату. Відповідно до п.5.2.7 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Відповідно до п.5.2.6 вказаного стандарту відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. На копіях актів про надання послуг, товарно-транспортних накладних та рахунках-фактурах, доданих до позовної заяви, проставлено зазначення «Копія», «Згідно з оригіналом», стоїть підпис, який візуально збігається з підписом директора ТзОВ «Транс-Захід», розміщеним на позовній заяві та інших документах у справі, які містять зазначення назви посади, прізвища та ініціалів особи, що ставить підпис; вказаний підпис скріплено печаткою ТзОВ «Транс-Захід». Водночас, на засвідченнях копій документів відсутнє зазначення назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка засвідчує документи, дата такого засвідчення. Таким чином, засвічення копій доказів містять певні недоліки, однак, зважаючи на те, що засвічення містять відбитки печатки юридичної особи, розміщені на особистому підписі відповідальної особи, не можна достеменно вважати такі докази неналежними та недопустимими. Відповідно до ч. 5 ст.91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. У наведеному в позовній заяві переліку доданих документів зазначено про наявність у нього оригіналів письмових доказів, копії яких надаються суду. Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд, повинен був встановити недоліки, які містить засвідчення копій письмових доказів, та витребувати у позивача оригінали таких доказів для огляду в судовому засіданні, однак, протоколи судових засідань від 18.07.2019, 27.08.2019, 17.09.2020, 15.10.2019 та 22.10.2019 не містять відомостей про вчинення судом такої процесуальної дії. Водночас, колегія суддів оцінивши оригінали письмових доказів, а також належним чином засвідчені копії цих письмових доказів, додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, встановила відповідність копій документів, доданих до позовної заяви, оригіналам цих документів. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежність та допустимість письмових доказів у цій справі в розумінні ст.77 та ст.91 ГПК України, та зазначає, що судове рішення може бути скасоване лише заради виправлення істотної помилки, правильне по суті рішення не може бути скасоване лише з формальних причин. Слід звернути увагу, що апелянт не наводить жодних аргументів на спростування обставин, які підтверджують подані позивачем докази, а лише зазначає про неналежне засвідчення копій. Також колегія суддів критично оцінює зауваження скаржника щодо нечитабельності міжнародних товарно-транспортних накладних та неможливість на основі їх тексту встановлення чи спростування доводів позивача, що є порушенням ст.210 ГПК України щодо дослідження письмових доказів, та зазначає, що копії є малочитабельними, що зумовлено особливостями якості бланків міжнародних товаро-транспортних накладних та способу їх заповнення, однак, такі копії дозволяють встановити їх зміст. Як вбачається з оригіналів міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR), доданих до відзиву на апеляційну скаргу, відправником зазначено ПП «Захід-Агроінвест», одержувачем KOMAGRA Sp. z o.o., перевізником ТзОВ «Транс-Захід», місце завантаження вантажу м. Ланівці, Україна, місце розвантаження Tychy, Poland. Усі товарно-транспортні накладні містять підписи відповідальних осіб та скріплені відбитками печаток юридичних осіб відправника, перевізника та одержувача, а також відмітки, проставлені митними органами. Як вбачається з актів надання послуг, підписаних та скріплених печатками ПП «Захід-Агроінвест» як замовника та ТзОВ «Транс-Захід» як перевізника, підписанням цих актів сторони ствердили, що послуги з міжнародного перевезення виконані в повному обсязі в обумовлені терміни, акти є підставою для розрахунків по виставлених рахунках. Також акти надання послуг містять посилання на договір №76/18-МВ від 12.09.2018. Як зазначає позивач, письмового договору сторонами не було підписано, оскільки відповідач ухилявся від його підписання, послуги перевезення було здійснено на підставі усних замовлень, з оформленням товарно-транспортних накладних та актів надання послуг. Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує факт надання послуг перевезення, однак вважає, що суд не встановив чи між сторонами існували договірні відносини, не дослідив істотних умов договору, звертає увагу, що матеріали справи не містять такого договору. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо підстав виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання. За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України). Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Цивільним кодексом України визначені загальні обов`язки сторін договору перевезення. Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Відповідно до частини 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Відповідно до положень ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Слід зазначити, що апеляційна скарга не містить жодних аргументів та покликань на підтверджуючі докази на спростування факту здійснення усного замовлення на перевезення вантажу, а з доданих позивачем доказів вбачається, що товар систематично відвантажувався відповідачем у м.Ланівці на автомобільний транспорт позивача. Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст.53 Закону). Слід зазначити, що колегія суддів не погоджується із застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, оскільки ці правила не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні. Згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01 серпня 2006 року №57-V, Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м.Женеві (Конвенція). Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року (лист Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами»). За змістом статті 1 Конвенції, вона застосовується до будь якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на проживання і громадянство сторін. У відповідності до статті 9 Конституції України, частини 1 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», дана Конвенція є невід`ємною частиною національного законодавства України, тому вона підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин. В частині 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Наявні в матеріалах справи копії накладних містять інформацію про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/номер (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, тощо, тобто всі необхідні реквізити, які ставляться до оформлення транспортних накладних та дають підстави зробити висновок про укладення сторонами правочину з перевезення вантажу та підтверджують факт надання послуг перевізником (позивачем у справі). Також матеріали справи свідчать, що позивачем було складено Акти про надання послуг із зазначенням маршруту перевезення вантажів, вартості кожного з перевезення та виставлено відповідні рахунки, а відповідачем підписано накладні та Акти про надання послуг, тобто прийнято послуги з перевезення вантажу, тим самим сторони узгодили всі істотні умови договору перевезення, предмет перевезення, їх вартість. (ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України). Відтак колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що між сторонами по справі виникли правовідносини з перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобільним транспортом, оскільки перевезення вантажу позивачем здійснено з перетином державного кордону країни, з території України в пункт призначення Республіка Польща (Tychy), про що сторонами складено та підписано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR). В силу положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 03.05.2019 позивач надіслав відповідачу претензію №175 (04/19) від 02.05.2019 із вимогою сплатити борг в сумі 296739,12грн, а також примірники акту звірки розрахунків від 02.05.2019 (станом на 30.06.2019) підписані лише позивачем, та оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 щодо контрагента ПП «Захід-Агроінвест» за 01.03.2019-30.06.2019. Відділенням поштового зв`язку дане поштове відправлення 21.05.2019 повернуто без вручення адресату, у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання (поштове повернення позивачем долучено до матеріалів справи (а/с 75-77, том 1)). 16.05.2019 ТОВ «Транс-Захід» повторно надіслало претензію (відправлення № 59000421833815) «Новою Поштою» та, за даними результатів відстеження відповідного пересилання, було вручено відповідачу 20.05.2019 (а/с 55,56, том 1). У відповіді на претензію №19/06 від 19.06.2019 ПП «Захід-Агроінвест» зазначило про відсутність в останнього документів, які підтверджують факт надання послуг по перевезенню вантажів, а саме: договору про надання послуг, актів приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортних накладних, тощо, однак, копія відповіді не засвідчена жодним чином та не може братись судом до уваги (а/с 81, том 1). Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача, котрі ґрунтуються на виконанні ним своїх зобов`язань та наданні належним чином замовлених відповідачем послуг з перевезення вантажу за міжнародним сполученням Україна-Польща. Їх вартість погоджена та підтверджена сторонами в Актах про надання послуг, підписаних сторонами без зауважень та які визначено як підставу для здійснення оплати послуг відповідно до виставлених позивачем рахунків. Відповідно до ч.1 ст.307 ГК України договір перевезення є платним. Оскільки сторонами не було погоджено кінцевого строку оплати послуг з перевезення, суд першої інстанції вірно застосував положення частини 2 статті 530 ЦК України, згідно з якою у разі, якщо строк (термін) виконання боржником зобов`язання не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи, що позивачем таку вимогу надіслано відповідачу у травні 2019 року (претензія №175 (04/19) від 02.05.2019, яку отримано відповідачем 20.05.2019), згідно з приписами ч.2 ст.530 ЦК України відповідач повинен був здійснити розрахунок за надані йому послуги з перевезення вантажу на загальну суму 296739,12грн по 27.05.2019 включно. Наведеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом частини 2 статті 530 ЦК України. Крім того, позивачем з посиланням на ст.625 ЦК України, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, нараховано 3425,72грн 3% річних за період з 18.01.2019 по 08.02.2019 та 8410,18грн інфляційних втрат за період з 18.01.2019 по 20.06.2019. Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки строк добровільного виконання відповідачем обов`язку з оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу закінчився 27.05.2019, то з урахуванням вищенаведених норм закону нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід проводити з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто з 28.05.2019. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних, які нараховано з 18.01.2019 по 08.02.2019, тобто за період, що передує кінцевій даті оплати. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013). Оскільки позивач визначив кінцевим терміном нарахування втрат від інфляції 20.06.2019, а заборгованість виникла 28.05.2019, суд першої інстанції вірно відмовив стягненні втрат від інфляції в повному обсязі. Таким чином, доводи апеляційної скарги на знайшли належного підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін. В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником. Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків визначених у цій статті. Враховуючи проведення судового засідання без участі сторін, у відповідності до положень ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення постанови у цій справі є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного підприємства Захід Агроінвест б/н від 21.11.2019 (вх.№01-05/4182/19 від 22.11.2019) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2019 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений заявником за подання апеляційної скарги - залишити за скаржником Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Матеріали справи №921/386/19 повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2020. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В. суддя Мирутенко О.Л.