Постанова 4857 № 1.380.2019.004783

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004783 пров. № А/857/1987/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Ільчишин Н.В., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сидор Н.Т.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год. 46 хв. 11 грудня 2019 року, повне судове рішення складено 22 грудня 2019 року, у справі №1.380.2019.004783 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, В С Т А Н О В И В: 19.09.2019 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Львівської митниці ДФС, просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000319/2 від 19.07.2019 і картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/00863. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Суд першої інстанції зазначив, що оцінка SCHWACKE здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) реального стану конкретного автомобіля, а саме щодо наявності будь-яких технічних ушкоджень або інформацію про стан ТЗ внаслідок експлуатації. Суд першої інстанції вказав, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, у суду відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною. Враховуючи, що доводи представника відповідача щодо сумнівів Львівської митниці ДФС у правильності визначення декларантом митної вартості автомобіля на рівні 5530 євро не знайшли належного обґрунтування під час судового розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару відповідачем порушено принцип обґрунтованості, який відіграє основоположну роль в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що поданий до митного оформлення звіт про визначення вартості транспортного засобу, що ввозився позивачем, складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Скаржник вказує, що позивач не подавав касові або товарні чеки, що підтверджували б оплату товару, а рахунок-фактура, на переконання скаржника, підтверджує лише намір купити товар. Скаржник зазначає, що документів, які підтверджують оплату позивач митному органу не надав. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є не співмірним та не обґрунтованим. Також вказує, що суд першої інстанції стягнув з відповідача надмірно сплачену суму судового збору. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в апеляційній скарзі про розгляд справи за участі представника не просив, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України та статті 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання. 23.03.2020 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, замінено відповідача Львівську митницю ДФС, правонаступником Галицькою митницею Держмитслужби. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 11.07.2019 ОСОБА_1 придбала автомобіль OPEL ZAFIRA, б/в, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1598 см.куб, потужність 100 кВТ, тип кузова - універсал, кількість місць - 5, кількість дверей - 5, колір - білий, колісна формула - 4x2, рік виробництва - 2014, модельний рік - 2014, дата першої реєстрації - 08.05.2014, призначений для переміщення по дорогах загального користування. 14.07.2019 вказаний автомобіль ввезений на митну територію України для здійснення митного оформлення та подальшої реєстрації у встановленому законом порядку. 17.07.2019 уповноважена ОСОБА_1 особа подала до Львівської митниці ДФС електронну декларацію № UA209190/9/049111 (а.с.69), згідно з якою вартість вказаного автомобіля визначена за першим методом, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №151/2019 від 11.07.2019, в розмірі 4800 євро., в графі 45 «Коригування» вказано 139331,17 грн. До декларації додано документи, передбачені законодавством для здійснення декларування відповідного товару. Як вказано у позовній заяві після подання електронної декларації стало відомо, що відносно такої декларації АСАУР згенеровано потенційний ризик щодо митної вартості, а тому заявою від 17.07.2019 електронна декларація №UA209190/9/049111 позивачем відкликана для уточнення гр. 45 (а.с.70). До митного оформлення подано митну декларацію від 17.07.2019 UA209190/2019/049350 (а.с.86) в якій митна вартість автомобіля визначена за резервним методом визначення митної вартості у розмірі 4800 євро, в графі 45 «Коригування» вказано 160608,20 грн. 19.07.2019 Львівською митницею ДФС прийнято рішення №UA209000/2019/000319/2 про коригування митної вартості товарів заявленого до декларування автомобіля в розмірі 9100 євро (а.с14). У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв`язку з відсутністю у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до п. 4.1 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Поданий до митного оформлення звіт про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України №2916/19 від 17.07.19, виданий оцінювачем ФОП ОСОБА_2 (визначена вартість становить 5533 Євро), складений з порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), зокрема: у висновку експерт при визначенні Сд1 посилається на інтернет ресурс www.mobile.de та надає витяги щодо трьох автомобілів Opel Zafira, які не відповідають характеристикам оцінюваного автомобіля (рік виготовлення, пробіг). Аналізом ресурсу mobile.de виявлено, що кількість пропозицій щодо продажу подібних автомобілів значну перевищує три. Принцип за яким експертом було відібрано лише три пропозиції та критерії, якими він при цьому послуговувався у висновку не відображені. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання податкових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом додатково надіслано витяги із каталогу schwackenet: витяг №034581/30670853 (виконаний без врахування комплектації автомобіля); витяг №034642/30681112 (вартість автомобіля становить 9100 Євро). Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для перерахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VІ розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала цінова інформація з каталогу schwackenet (034642/30681112 (вартість автомобіля становить 9100 Євро)». У зв`язку з прийняттям вказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови № UA209000.2019.00863. Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України). Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість автомобілю OPEL ZAFIRA, б/в, номер кузова НОМЕР_1 , рік виробництва - 2014, модельний рік 2014, декларантом визначено за 6 резервним методом. У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач зазначив, що митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості такого транспортного засобу, яка згенерована АСАУР та складає 9100 Євро. Вказано, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 19.07.2019 використано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Зазначено, що документи, що підтверджують оплату товару декларант не надав. Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною 7 статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подано митному органу рахунок-фактуру №151/2019 від 11.07.2019 згідно з яким купівельна вартість легкового автомобілю OPEL ZAFIRA, номер шасі НОМЕР_1 4800 євро. Згідно з Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, документи, що підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ , його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ. Рахунок-фактура №151/2019 від 11.07.2019 містить інформацію про дату продажу, номер кузова ТЗ , модель та рік випуску ТЗ, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій такий продано, скріплений підписами продавця та покупця. Відповідно до додаткового аркуша до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.07.2019 у ввезеному позивачем автомобілі пошкоджено лакофарбове покриття по кузову, сколи на капоті, пошкоджено та забруднено оббивку салону сидінь. Згідно з долученим до матеріалів справи звітом 2916/19 про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, при оцінці технічного стану автомобіля враховано: наявність деформаційних та корозійних пошкоджень, розривів, підтікань, послаблень з`єднань, комплектності вузлів та агрегатів, що впливають на експлуатаційні характеристики та надійність. Вартість автомобіля складає 5533 євро. Щодо аргументів скаржника про невідповідність вказаного звіту Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, оскільки у висновку експерта при визначення Сд1 надано витяги лише щодо трьох автомобілів, хоч кількість пропозицій щодо продажу подібних автомобілів є значно більшою, то суд апеляційної інстанції вважають такі аргументи безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 7.53.3 розділу 7 вказаної Методики Сд1 - ціна КТЗ, що був у користуванні, відповідного строку експлуатації згідно з довідковою літературою, що відображає ціни КТЗ у країні придбання або в провідних країнах-експортерах. Значення Сд1 для КТЗ, що ввозяться на митну територію України, наведені в довідковій літературі, зокрема в додатку 8 до цієї Методики. Для визначення Сд1 допускається використання ресурсів мережі Інтернет. Довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження). Для вибору значення Сд1 з довідкової літератури слід брати до уваги вихідні дані значень, що відповідають ціні КТЗ на момент прийняття їх на реалізацію спеціалізованими підприємствами в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. Таке значення є мінімально можливим для даного КТЗ (пункт 7.53.5 розділу 7 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів). У звіті 2916/19 зазначено, що обрано три аналоги з мережі Інтернет https://suchen.mobile.de середня вартість аналогів 5533 євро. При цьому, Методика не встановлює мінімальної кількості довідкових даних, отриманих з мережі Інтернет, які використовуються під час оцінки КТЗ, тоді як вимоги щодо друку довідкових даних з мережі Інтернет із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси, включення таких у звіт (акт) про оцінку у даному випадку дотримано. Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару. Згідно з положеннями пункту 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар. Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Згідно з частинами 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті

7. Безпосереднє використання інформаційного ресурсу SCHWACKE передбачено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), яка затверджена на виконання статті 8 Закону України «Про судову експертизу» та статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС від 11 вересня 2015 року №689 (далі - Методичні рекомендації). Так, пунктом 5 Методичних рекомендацій передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо). Відповідно до пункту 7.35 Методики, у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. У пункті 10 Додатку 8 «Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням» до Методики зазначений періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на вимогу відповідача декларантом надіслано 2 витяги із каталогу SCHWACKE від 18.07.2019: витяг №034581/30670853, (а.с.26) та витяг №034642/30681112, (а.с.24), в яких зазначена різна вартість автомобіля. Згідно з витягом №034581/30670853 продажна ціна (без ПДВ) 7521,01 євро, купівельна ціна (без ПДВ) 5840 євро. Згідно з витягом №034642/30681112 продажна ціна (з ПДВ) 9100 євро, купівельна ціна (з ПДВ) 7050 євро. Як встановлено судом першої інстанції, відповідач для обрахунку митної вартості товару використав ціну згідно з витягом №034642/30681112 аргументуючи тим, що інший наданий декларантом витяг № 034581/30670853 виконаний без врахування комплектації автомобіля, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки різниця у вартості автомобіля, вказана у зазначених вище витягах з каталогу SCHWACKE, полягає не в комплектації автомобіля, а у включені в ціну транспортного засобу податку на додану вартість. Крім того, на переконання суду першої інстанції, відповідачем не обґрунтовано визначення митної вартості саме у розмірі 9100 євро, тоді як відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE від 18.07.2019 №034642/30681112, що слугував відповідачу джерелом інформації для коригування митної вартості автомобіля, останній містить відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) та вартості купівлі (з ПДВ), які відрізняються (9100 євро та 7050 євро відповідно). Оцінка SCHWACKE здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) реального стану автомобіля, тоді як поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним, інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію мережі Інтернет не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Отже, скаржник належними та допустимими доказами не підтвердив, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, ані під час декларування спірного автомобіля, ані під час судового розгляду справи скаржник не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону. Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За таких обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 19.07.2019 № UA209000/2019/000319/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00863, такі підлягають скасуванню. Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат, то суд апеляційної інстанції враховує наступне. Оскільки позивачем заявлено дві позовні вимоги - визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000319/2 від 19.07.2019 і картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/00863, майнового та немайнового характеру відповідно, то суд першої інстанції, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір», статті 139 КАС України, дійшов вірного висновку щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1804,05 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то на підтвердження таких позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 29.08.2019, укладений між позивачем та адвокатом Подоляком Б.Р., додаток до договору про надання правової допомоги, згідно з яким вартість послуг за цим договором становить 8000 грн., опис наданих послуг, виконаних адвокатом Подоляком Б.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання неправомірним рішенням (станом на 09.12.2019), квитанцію № 1 від 09.12.2019. Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 29.08.2019 предметом договору є надання юридичних послу (правової допомоги) по справі за позовом Клієнта ( ОСОБА_1 ) до Львівської митниці ДФС про визнання неправомірним рішення. В Описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Подоляком Б.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання неправомірним рішенням (станом на 09.12.2019) вказано вид роботи (наданої послуги), кількість затраченого часу / кількість судових засідань, вартість роботи (виконаних послуг). Відповідно до квитанції № 1 від 09.12.2019 ОСОБА_1 сплачено 8000 грн., підстава договір про надання правової допомоги від 29.08.2019. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до позовної заяви долучено ордер серії ЛВ №164427 на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Львівському окружному адміністративному суді на підставі договору про надання правової допомоги від 09.09.2019. Оскільки з договору про надання правової допомоги від 29.08.2019, опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Подоляком ОСОБА_3 . у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання неправомірним рішенням (станом на 09.12.2019) та квитанції № 1 від 09.12.2019 не можливо ідентифікувати справу у якій надано таку правову допомогу, тоді як в ордері, який долучено до матеріалів справи на підтвердження повноважень адвоката як представника позивача, зазначено договір від 09.09.2019, то суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо підтвердження належними доказами понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, однак порушено норми процесуального права при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.004783 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 суму сплачених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень) та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в розподілі витрат на професійну правничу допомогу відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. В. Ільчишин Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 30.03.2020 згідно ч.3 ст.321 КАС України