Постанова 4857 № 140/2108/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2108/18 пров. № А/857/560/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Довгополова О.М., Святецького В.В., за участі секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (головуючого судді Андрусенко О.О. ухвалене за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в м. Луцьк о 15 год. 59 хв. повний текст рішення складено 27.11.2019) у справі №140/2108/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, оформленого протоколом № 18/494 від 04.09.2018 року, в частині внесення подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 19.12.2013 року № 011597 та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.10.2018 року № 147 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 19.12.2013 року № 011597. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Волинській області заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. 20.03.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі через тривалу хворобу, вимоги апеляційної скарги підтримує рішення суду просить скасувати. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 19.12.2013 ОСОБА_1 отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, який підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель (крім експертної грошової оцінки земельних ділянок), виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (аркуш справи 12, том 1). Рішенням Прилісненської сільської ради від 20.11.2017 №11/6, вирішено погодити Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради тимчасове користування терміном на два роки земельною ділянкою орієнтовною площею 8 га для проведення геологорозвідувальних робіт в межах спеціального дозволу на користування надрами у населеному пункті село Галузія згідно поданих графічних матеріалів (аркуш справи 80, том 1). 21.11.2017 між приватною фірмою «Ю-КОМ» (виконавець), в особі директора Юрчука С.С. з однієї сторони та Прилісненської сільської ради (замовник), в особі сільського голови ОСОБА_2 , з другої сторони укладено договір №21-11.1 на розробку технічної документації із землеустрою. Згідно з пунктом 1.1 даного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія, Маневицького району, Волинської області (аркуш справи 18, том 1). 07.12.2017 Прилісненська сільська рада прийняла рішення №12/7, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт площею 8,1561 га в селі Галузія Маневицького району Волинської області (аркуш справи 103, том 1). Відповідно до угоди №30 про тимчасове користування земельною ділянкою для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт від 12.12.2017 року Прилісненська сільська рада (сторона 1) з одного боку та Комунальне підприємство «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради, з другого боку уклали дану угоду, відповідно до якої сторона 1 надає дозвіл стороні 2 на користування земельною ділянкою та проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, в тому числі з дослідно-промисловою розробкою ділянок надр покладів бурштину (аркуш справи 19, том 1). Згідно з акту приймання-передачі земельної ділянки відповідно до угоди №30 про тимчасове користування земельною ділянкою для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт від 12.12.2017 року року Прилісненська сільська рада з одного боку (сторона 1) та Комунальне підприємство «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради (сторона 2) з другого боку, склали даний акт про те, що стороною 1 було передано, а стороною 2 отримано земельну ділянку площею 8,1561 га, місцезнаходження земельної ділянки село Галузія Маневицького району Волинської області для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, в тому числі з дослідно-промисловою розробкою ділянок надр покладів бурштину (аркуш справи 32, том 1). На виконання наказу Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.05.2018 №237-ДК, державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області було здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів під час використання земель орієнтовною площею 8 га, що розташовані на території села Галузія Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області (аркуш справи 216, том 1). За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12.06.2018 №237-ДК/233/АП/09/01-18, яким встановлено, що рішення Прилісненської сільської ради від 20.11.2017 року №11-6 та від 07.12.2017 року №12/7 прийняті в порушенням вимог статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України; статті 25 та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначено, що сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання та вирішувати відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Крім того, за результатами проведеної перевірки встановлено, що при погодженні надання та затвердження технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області в частині земельної ділянки орієнтовною площею - 6 га, яка відноситься до земель державної форми власності, Прилісненською сільською радою було порушено вимоги пунктів «а», «в» та «д» статті 12, статті 79-1 та частину п`яту статті 122 Земельного кодексу України та статті 19 Закону України «Про землеустрій» та абзаців першого та другого пункту 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення, пункту 5 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Також зазначено, що угода №30 від 12.12.2017 року, яка укладена між Прилісненською сільською радою та КП «Волиньприродресурс» для тимчасове користування земельною ділянкою для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, укладена в порушення вимог пункту 1 статті 97 Земельного кодексу України, так як Прилісненська сільська рада не є власником всієї земельної ділянки площею - 8,1516 га, а лише її частини орієнтовною площею - 2,2 га (аркуші справи 230-231, том 1). Листом від 16.07.2018 №21-3-0.44-4909/2-18 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повідомила Кваліфікаційну комісію Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що сертифікованим інженером землевпорядником Юрчуком С.С ОСОБА_3 здійснено порушення кваліфікаційних вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (аркуші справи 24, том 1). 30.08.2018 на засіданні Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ухвалено звернутися з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (аркуші справи 107-114, том 1). Кваліфікаційна комісія Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру звернулася з поданням про анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (аркуші справи 104-106, том 1). Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.10.2018 року №147 анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (аркуш справи 26, том 1). Вважаючи рішення Кваліфікаційного комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в частині внесення подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката ОСОБА_1 та наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.10.2018 №147 в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката ОСОБА_1 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 1 частини 4 статті 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису. Відповідно до статті 26 Закону №858-IV Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором. У свою чергу, відповідно до статті 28 Закону №858-IV розробники документації із землеустрою зобов`язані, зокрема, дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою. Відповідно до статті 60 Закону №858-IV державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом. Статтею 61-1 Закону №858-IV передбачено, що державний нагляд у сфері землеустрою здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Під час здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перевіряє дотримання сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень законів, інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. За наявності підстав для анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника акт перевірки є обов`язковим для розгляду на засіданні Кваліфікаційної комісії. За результатами розгляду акта Кваліфікаційна комісія направляє подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника. На підставі подання Кваліфікаційної комісії про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає рішення про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката та повідомляє інженера-землевпорядника письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії. Рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено до суду. Частиною 3 статті 66 Закону №858-IV встановлено, що відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники. Відповідно до частин 19 - 21 статті 66 Закону №858-IV кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин: а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону; г) на підставі свідоцтва про смерть. Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника може бути також анульований за рішенням суду. Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду. При цьому, відповідно до частини 8 статті 66 Закону №858-IV рішення Кваліфікаційної комісії може бути оскаржено до суду. Відповідно до статті 68 Закону №858-IV особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом. Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав: грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою; рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником; наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини; з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката. На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії. Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку. Основні засади роботи Кваліфікаційної комісії, процедуру видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста визначені Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.07.2017 №392 (далі Порядок №392). Згідно до пункту 5 Розділу І Порядку №392 до повноважень Кваліфікаційної комісії належать, зокрема: розгляд письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою та топографо-геодезичної і картографічної діяльності стосовно професійної діяльності сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів, а також актів, складених за результатами здійснених Держгеокадастром заходів державного нагляду (контролю); прийняття рішень про внесення подання до Держгеокадастру стосовно анулювання чи зупинення дії сертифіката інженера-землевпорядника та/або інженера-геодезиста. Відповідно до пунктів 1, 6 Розділу II Порядку №392 організаційною формою роботи Кваліфікаційної комісії є засідання, які проводяться в міру надходження документів або виникнення питань, розгляд яких потребує прийняття рішення, але не рідше один раз на місяць. Рішення Кваліфікаційної комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів присутніх на її засіданні та оформлюються протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени Кваліфікаційної комісії. Член Кваліфікаційної комісії, який не погоджується з прийнятим Кваліфікаційної комісією рішенням, висловлює окрему думку в письмовому вигляді, що додається до протоколу. Пунктом 19 Розділу III Порядку № 392 встановлено, що Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання до Держгеокадастру про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав: грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою; рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником; наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини; з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката. На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката Держгеокадастр приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії. Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку. Згідно з пунктом 20 Розділу III Порядку №392 кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється Держгеокадастром: за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; за поданням Кваліфікаційної комісії у разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 Закону України «Про землеустрій»; на підставі свідоцтва про смерть. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Держгеокадастр України наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифікату на підставі відповідного подання кваліфікаційної комісії. Остання, в свою чергу, формує таке подання за наслідками розгляду відповідних звернень заінтересованих осіб, а також актів Держгеокадастру, в яких зафіксовані порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. Відповідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Підпунктом 25-6 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань вносить до відповідної кваліфікаційної (екзаменаційної) комісії подання про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника, інженера-геодезиста кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), а оцінювачів - кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок. Пункт 7 Положення встановлює, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Як вбачається з матеріалів справи, протоколом засідання від 30.08.2018 №8 Кваліфікаційною комісією було ухвалене рішення про звернення до Держгеокадастру з поданням щодо анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера-землевпорядника, зокрема, ОСОБА_1 у зв`язку з встановленим фактом здійснення позивачем порушення кваліфікаційних вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (аркуші справи 107-111, том 1). Згідно витягу з протоколу засідання Кваліфікаційної комісії від 30.08.2018 №8, комісія при прийнятті рішення про внесення подання щодо позивача, брала до уваги висновки зазначені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 12.06.2018 року №237-ДК/233/09/01-18, яким встановлено, що при погодженні надання та затвердження технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області в частині земельної ділянки орієнтовною площею - 6 га, яка відноситься до земель державної форми власності, Прилісненською сільською радою було порушено вимоги пунктів «а», «в» та «д» статті 12, статті 79-1 та частину п`яту статті 122 Земельного кодексу України та статті 19 Закону України «Про землеустрій» та абзаців першого та другого пункту 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення, пункту 5 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Оскільки між приватною фірмою «Ю-КОМ» в особі директора ОСОБА_1 та Прилісненською сільською радою укладено договір на розробку технічної документації із землеустрою, згідно якого виконавець бере на себе виконання проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області (аркуш справи 18, том 1) та погоджено завдання на складання вищезазначеної технічної документації (аркуш справи 76, том 1). У свою чергу, в пояснювальній записці, плані і схемі земельної ділянки та кадастровому плані земельної ділянки вищевказаної технічної документації, в експлікації угідь (аркуші справи 77-88, том 1) зазначено загальну площу земельної ділянки - 8,1516 га, в тому числі угіддя: відкриті заболочені землі площею 2,9065 га та відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом площею 5,2496 га, щодо земельних ділянок, які розташовані на території Прилісненської сільської ради Маневицького району, що не відповідає наданій інформації, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня, де зазначено що земельна ділянка площею - 2,1516 га, відноситься до земель запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, землі комунальної форми власності, в тому числі болото та меліоративний канал (мала річка Гнилий брід)) та земельна ділянка площею - 6 га, відноситься до земель запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, землі державної форми власності (аркуші справи 96-100, том1). Тобто, з даної інформації вбачається, що частина земельної ділянки знаходиться в межах села Галузія, у свою чергу інша частина, орієнтовною площею 6 га поза межами села Галузія. Судом першої інстанції 12.09.2019 було витребувано у Господарського суду Волинської області висновок експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.03.2019, згідно якого встановлено, що земельна ділянка площею 8,1561 га з класифікацією видів земельних угідь: вкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, площею 5,2496 га (код 003.00) та болото площею 2,9065 га (код 003.03), яка виділена комунальному підприємству «Волиньприродресурс» в тимчасове користування для проведення геологорозвідувальних робіт згідно рішення Маневицької сільської ради №11/6 від 20.11.2017 року частково розташована в межах села Галузія Маневицького району Волинської області площею 2,0323 га (аркуші справи 89-95, том 2). Таким чином, вказаний висновок також підтверджує, що частина земельної ділянки знаходиться в межах населеного пункту, а частина за межами населеного пункту села Галузія. Щодо доводів апеляційної скарги із посиланням що відповідно до статей 72, 75 КАС України даний висновок експерта є недостовірною, оскільки експертиза проводилась не за ухвалою Господарського суду, а за ухвалою судді суду загальної юрисдикції в межа кримінального провадження, яке на час постановлення судового рішення ще не закінчене, висновки експерта протирічять Акту експертизи, проведеної відповідно до ухвали цього суду, а тому суд протиправно взяв недостовірний доказ, такі спростовуються наступними процесуальними нормами. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Стаття 73 КАС України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно стаття 76 КАС України вказує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно частин 1 та 3 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні. Таким чином висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.03.2019 №1709/1825/482/19-25/528/19-25 зазначає, що земельна ділянка площею 8,1561 га. з класифікацією видів земельних угідь, вкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом площею 5,2496 га (код 003.00) та болото площею 2,9065 га код (003,03), яка виділена КП «Волиньприродресурс» в тимчасове користування для проведення геологорозвідувальних робіт згідно рішення сільської ради частково розташована в межа села Галузія площею 2,0323 га. А висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи Київської незалежної судово-експертної установи від 03.06.2019 №2823 встановлює, що не вбачається за можливе встановити чи знаходиться земельна ділянка площею 8,1561 га в межах населеного пункту села Галузія. Відповідно до наведеного та доданих доказів сторонами у справі долучений висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.03.2019 №1709/1825/482/19-25/528/19-25 є належним доказом, який спростовує відповідні доводи апелянта щодо правомірності його дій. Щодо покликання на рішення Господарського суду Волинської області від 29.07.2019 справа № 903/246/18 щодо визнання незаконним та скасування рішення Прилісненської сільської ради, Маневицького району, Волинської області № 11/6 від 20.11.2017 року «Про клопотання комунального підприємства «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради», визнання недійсною угоди № 30 від 12.12.2017 року, укладеної між Прилісненською сільською радою та Комунальним підприємством «Волиньприродресурс» про тимчасове користування земельною ділянкою для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, зобов`язання КП «Волиньприродресурс» повернути у комунальну власність Прилісненської сільської ради земельну ділянку площею 8,1561 га шляхом складання відповідного акту прийому-передачі за результатом розгляду господарським судом відмовлено в задоволенні позову щодо скасування відповідних рішень, однак колегія судді враховує наступне. Згідно статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. У справі №903/246/18 позов Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області, Комунального підприємства «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Волинська обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування рішення № 11/6 від 20.11.2017 року, недійсною угоди №30 від 12.12.2017р. та зобов`язання повернути земельну ділянку, тобто господарським судом не аналізувались дії ОСОБА_1 , а тільки господарський договір його виконання і підписання, а тому не впливають на результат вказаного спору щодо дій позивача. Крім того, позивачем у позовній заяві та у судових засіданнях суду першої інстанції, а саме 10.12.2018 було вказано, що координати і межі земельної ділянки площею 8,1561 га він встановлював за допомогою даних Публічної кадастрової карти, а саме індексної кадастрової карти, які отримав в особистому порядку. Однак, відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану). Отже, індексна кадастрова карта (план) відображає лише місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів, а не меж населених пунктів, та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану), а не визначення меж населених пунктів. Таким чином, твердження позивача щодо визначення координат та меж вищевказаної земельної ділянки за допомогою даних Публічної кадастрової карти не відповідає вимогам чинного законодавства України, що в подальшому і не заперечувалось відповідаючи на запитання сторін у справі в судовому засіданні суду першої інстанції 10.12.2018. Колегія суддів вважає, що позивач, як розробник документації із землеустрою зобов`язаний дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні, а тому повинен знати, що відповідно до пунктів «а», «в», «д» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою. Крім того, згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. У свою чергу, частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 було порушено вищезазначені норми земельного законодавства, оскільки ним розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 8,1561 га, частина якої є землями комунальної власності, а частина землями державної власності. Також, позивачем в порушення статті 79-1 Земельного кодексу України розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 8,1561 га на території Прилісненської сільської ради для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області, щодо якої позивачем розроблялася технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не сформована, відомості про неї не внесено до Державного земельного кадастру, що й не заперечується позивачем як при розгляді в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі. Таким чином, ОСОБА_1 як розробник документації із землеустрою повинен був знати, що для формування земельної ділянки площею 8,1561 га необхідно розробляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про землеустрій» подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором. Тобто, позивач, як розробник документації із землеустрою мав подати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника. Однак, в порушенням вищевказаних норм земельного законодавства ОСОБА_1 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області площею 8,1561 га та не вчинено жодних дій для внесення відомостей про дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками Кваліфікаційної комісії, що ОСОБА_1 під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області площею 8,1561 га допущено порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, який послугував підставою для внесення подання Держгеокадастру і видання останнім спірного наказу про анулювання ОСОБА_1 кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2018 пункту 2.1 «встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться у разі коли власнику земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку без виносу в натуру та закріплення межовими знаками» не відповідає пункту 2.1 де зазначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і тому колегія суддів також вважає відповідне посилання безпідставним, оскільки, як уже було вказано вище, земельна ділянка не сформована згідно чинного земельного законодавства і в Державний земельний кадастр про неї як про речове право не прийнято відповідного рішення. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, відповідачі та третя особа діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у свою чергу позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, а тому у задоволенні позову відмовлено правомірно. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 30 січня 2020 року по справі № 806/3290/17 та від 23 січня 2020 року по справі № 821/1216/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, пункт 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі №140/2108/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді О.М. Довгополов В.В. Святецький Повний текст постанови складено 31.03.2020