Постанова Київський апеляційний суд № 756/7957/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Справа № 33/824/3553/2019 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 07 жовтня 2019 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2019 року, в с т а н о в и в : Відповідно до постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2019 року, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 384 грн. 20 коп. Як встановлено постановою судді, 06.06.2019 близько 19 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 у м. Києві по вул. Електриків, 32-А керував автомобілем «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей розширені та не реагують на світло, млявість мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Водій ОСОБА_1 , порушивши п. 2.5 ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 21.08.2019 та закрити справу. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначає про те, що адміністративне стягнення, якому його було піддано, не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Зокрема, як вказує апелянт, у оскаржуваній постанові суду № 756/7957/19 від 21.08.2019 зазначено час складання протоколу близько 19 год. 00 хв., але в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18№373411 зазначений час 00 год. 15 хв., що свідчить про неналежне вивчення справи судом, та внесення невірних даних. Посилається апелянт і на те, що він не отримував судову повістку, хоча працівнику поліції ОСОБА_4 він зазначав, що його фактична адреса відрізняється від адреси місця реєстрації. Проте цього не було взято до уваги, і за місцем прописки поштою не було направлено повістки, а також, була відсутня інформація на офіційному сайті Судової влади України, що позбавило його можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, дати пояснення, заявити клопотання про допит свідків. Крім того, апелянт звертає увагу, що зазначені у протоколі дані вказують лише на те, що він «відмовився від медичного огляду у лікаря нарколога за адресою: просп. Визволителів, буд. 6, КМНКЛ «Соціотерапія», проте вони аж ніяк не встановлюють стан сп`яніння. Також, апелянт вказує, що висновок щодо результатів медичного огляду від 06.06.2019 року № 005245 за адресою: просп. Визволителів, буд. 6, КМНКЛ «Соціотерапія», що міститься в матеріалах справи, також засвідчує лише факт його відмови від підписання висновку, а не перебування в стані сп`яніння. Таким чином, на думку апелянта, суд своїм рішенням фактично визнав його винним у правопорушенні, протокол про яке не складався, а саме - винним у керуванні транспортного засобу у стані сп`яніння, а не у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає апелянт і про те, що його, як водія не було відсторонено від керування, у що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. Судом першої інстанції, як вважає апелянт, були порушені і вимоги ст. 33 КУпАП, так як у матеріалах справи та в тексті постанови не видно щоб з`ясовувалися та досліджувалися усі аспекти, передбачені вказаною статтею, при тому, що у матеріалах справи не міститься взагалі документів, які б підтверджували його місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан. Крім цього, апелянт просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на те, що автомобіль використовуються ним у робочих цілях, і позбавлення його права керування поставить його у дуже скрутне становище, а іншого способу заробітку він не має. Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов достатніх фактичних даних, які б дозволили спростувати достовірність та належність доказів, наявних у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, тим більше, що останній фактично не заперечував факту своєї відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, про що власноручно зазначив у поданій апеляційній скарзі. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що оскаржуваним рішенням його фактично було визнано винним у правопорушенні, протокол про яке не складався, а саме - винним у керуванні транспортного засобу у стані сп`яніння, а не у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, слід визнати безпідставним, оскільки описані в постанові ознаки наркотичного сп`яніння вказані не як свідчення його перебування в такому сп`янінні, а як підстава для проведення у встановленому порядку його огляду на стан такого сп`яніння, від якого останній відмовився, за що його і було притягнуто до адміністративної відповідальності. Безпідставними слід також визнати доводи апеляційної скарги з приводу того, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням вимог закону, оскільки в апеляційній скарзі не наведено будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували наявність порушень, які б могли служити підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, з урахуванням того, що, згідно вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій транспортного засобу зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а ч. 1 ст. 130 КУпАП прямо передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Що ж стосується посилань в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, то в протоколі про адміністративне правопорушення, в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» останній зазначив, що зобов`язується не керувати транспортним засобом; крім того вказана обставина жодним чином не може бути пов`язана з наявністю чи відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, зокрема посилання на те, що суддею не з`ясовувалися та досліджувалися обставини, передбачені ст. 33 КУпАП, також не можуть бути визнані достатніми для висновку про те, що розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 відбувався з істотним порушенням вимог закону, оскільки за будь-яких обставин, у тому числі тих, на які апелянт посилається у своїй скарзі, накладене на нього адміністративне стягнення відповідає вимогам закону та може бути визнане таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення та особі порушника. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути задоволена, оскільки вона не містить у собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є незаконною або необґрунтованою, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, вказану скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонськогорайонного суду м. Києва від 21 серпня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Диба О.В.