Постанова 4812 № 487/5524/18

30.03.20 22-ц/812/585/20 Єдиний унікальний номер судової справи:№ 487/5524/18 Номер провадження № 22-ц/812/585/20 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Біцюка А.В. о 14 годин 15 хвилин в приміщенні того ж суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Парма» (надалі АГК «Парма») та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Парма» (надалі ТОВ Фірма «Парма») про визнання рішення правління та правочину недійсними та зобов`язання припинити вчиняти дії, в с т а н о в и л а: 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АГК «Парма» та ТОВ «Парма», в якому посилаючись на протиправність дій відповідачів, просив визнати недійсним (незаконним) рішення правління АГК «Парма» від 31 серпня 2015 року про опечатування гаражу АДРЕСА_1 та навішування на гараж додаткового замку та правочин про передачу АГК «Парма» в користування (оренду) ОСОБА_1 , а також зобов`язати ТОВ Фірма «Парма» та АГК «Парма» припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають йому користуватися гаражем АДРЕСА_1 та особистими речами, що знаходяться в гаражі. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2019 року провадження у вказаній справі на підставі п. 6 ч.1 ст. 252 ЦПК України зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 487/5705/16-ц за позовом АГК «Парма» до ОСОБА_1 за участю третьої особи - ТОВ «Фірма «Парма» про зобов`язання виконати рішення правління АГК «Парма», в якому позивач просить зобов`язати ОСОБА_1 звільнити металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 та повернути його позивачу. Ухвала суду мотивована на тим, що вимоги ОСОБА_1 стосуються правомірності дій відповідачів, наявності у них прав на гараж та правомірності користування позивачем спірним гаражем, а тому предмет розгляду даної справи нерозривно пов`язаний з предметом розгляду справи № 487/5705/16-ц. Не погодившись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на її незаконність, яка постановлена з порушенням норм процесуального права просив її скувати, а справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що зупиненню підлягала справа за позовом АГК «Парма» до ОСОБА_1 за участю третьої особи - ТОВ «Фірма «Парма» про зобов`язання виконати рішення правління АГК «Парма», а не дана справа. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вказані обставини розгляд даної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржувана ухавала не в повній мірі відповідає. Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/5705/16-ц за позовом АГК «Парма» до ОСОБА_1 за участю третьої особи - ТОВ Фірма «Парма» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що наявні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі, а саме - у зв`язку з пов`язаністю обставин, що є предметом розгляду справи 487/5705/16-ц та предметом доказування у даній справі. Тобто, суд вважав, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним. Так, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Пленум Верховного Суду України в абзаці 4 пункту 33 своєї постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 зазначив, що, визначаючи наявність передбачених цивільним процесуальним законодавством підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Між тим, матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до АГК «Парма» та ТОВ Фірма «Парма» про визнання рішення правління та правочину недійсними та зобов`язання припинити вчиняти дії дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При таких обставинах суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 487/5705/16-ц за позовом АГК «Парма» до ОСОБА_1 за участю третьої особи - ТОВ Фірма «Парма» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали суду, яка перешкоджає провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки зупиняючи провадження у справі суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 30 березня 2020 року.