Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/5524/18

23.06.22 22-ц/812/413/22 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/5524/18 Номер провадження № 22-ц/812/413/22 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2022 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2022 року, постановлену під головуванням судді Кузьменка В.В. в приміщенні того ж суду за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Парма» (надалі - АГК «Парма») та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Парма» (надалі - ТОВ Фірма «Парма») про визнання недійсним рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року, правочину про передачу в користування (оренду) гаражу № НОМЕР_1 та зобов`язання припинити певні незаконні дії, в с т а н о в и л а: 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АГК «Парма» та ТОВ Фірма «Парма», в якому просив визнати недійсним (незаконним) рішення правління АГК «Парма» від 31 серпня 2015 року про опечатування гаражу № НОМЕР_1 та навішування на гараж додаткового замку та правочин про передачу АГК «Парма» в користування (оренду) ОСОБА_1 , а також зобов`язати ТОВ Фірма «Парма» та АГК «Парма» припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають йому користуватися гаражем № НОМЕР_1 та особистими речами, що знаходяться в цьому гаражі. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 2007 року йому було виділено місце під гараж № НОМЕР_1 на території автостоянки і з цього часу він як і інші члени кооперативу використовує це місце для розміщення на ньому металевого гаражу, що належить йому на праві власності. Усі інші гаражі на автостоянці належать на праві власності членам автостоянки, а не знаходяться в колективній власності АГК «Парма». Металевий гараж № НОМЕР_1 він у відповідачів не отримував ні у власність ні в користування. Зазначає, що членські внески сплачував своєчасно, натомість в серпні 2015 року правління АГК «Парма» без будь-яких повідомлень вирішило позбавити його права користування гаражем № НОМЕР_1 , опечатавши його та навісивши свій додатковий замок. Вважає рішення АГК «Парма» від 31 серпня 2015 року щодо опечатування та навішування додаткового замку недійсним, а дії відповідачів щодо обмеження користування гаражем № НОМЕР_1 незаконними, оскільки рішення прийнято не щодо гаражу № НОМЕР_1 , яким він володіє з 2007 року. Вказує на те, що ніяких дій, спрямованих на набуття у АГК «Парма» в оренду чи будь-яке інше користування будь-яких металевих гаражів він не вчиняв, а відтак і не було ніякого волевиявлення з його сторони на укладення такого чи іншого правочину в будь-якій формі. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив про задоволення позову. У відзиві на позов АГК «Парма» просив відмовити у задоволені позову. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 до АГК «Парма» ТОВ Фірма «Парма» про визнання недійсним рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року та правочину про передачу в користування (оренду) гаражу № НОМЕР_1 відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач до членів кооперативу в установленому Статутом порядку не приймався, металевий бокс № 90 був переданий ОСОБА_1 у користування безпосередньо попереднім головою правління кооперативу без прийняття відповідного рішення уповноваженим органом. Позивач мав заборгованість перед кооперативом у зв`язку з користуванням гаражем, тому рішення правління АГК «Парма» прийняте правлінням, обраним відповідно до статуту АГК «Парма», повноважним на день прийняття оспорюваного рішення в межах компетенції передбаченої Статутом, а тому відсутні підстави для задоволення позову з підстав визначених в позовній заяві. Не погодившись з рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 01 листопада 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимого задовольнити в повному обсязі. 20 жовтням 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення щодо невирішених позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що суд розглянувши справу не вирішив вимогу щодо зобов`язання ТОВ Фірма «Парма» та АГК «Парма» припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають йому користуватися гаражем № НОМЕР_1 та особистими речами, що знаходяться в цьому гаражі, а крім того, не в повному обсязі вирішена вимога щодо визнання недійсним рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року в частині опечатування гаражу № НОМЕР_1 та навішування на гараж додаткового замку. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2022 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки відсутні правові підстави, передбачені ст. 270 ЦПК України у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити. Не погодившись із ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність просив суд її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. У судове засідання відповідачі не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Заслухавши доповідь судді - доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до суду, в позовній заяві просив суд визнати недійсним (незаконним) рішення правління АГК «Парма» від 31 серпня 2015 року про опечатування гаражу № НОМЕР_1 та навішування на гараж додаткового замку та правочин про передачу АГК «Парма» в користування (оренду) ОСОБА_1 , а також зобов`язати ТОВ Фірма «Парма» та АГК «Парма» припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають йому користуватися гаражем № НОМЕР_1 та особистими речами, що знаходяться в цьому гаражі. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АГК «Парма» ТОВ Фірма «Парма» про визнання недійсним рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року та правочину про передачу в користування (оренду) гаражу № НОМЕР_1 відмовлено. ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення посилався на те, що суд розглянувши справу не вирішив вимогу щодо зобов`язання ТОВ Фірма «Парма» та АГК «Парма» припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають йому користуватися гаражем № НОМЕР_1 та особистими речами, що знаходяться в цьому гаражі, а крім того, не в повному обсязі вирішена вимога щодо визнання недійсним рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року в частині опечатування гаражу № НОМЕР_1 та навішування на гараж додаткового замку. Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутні правові підстави, передбачені ст. 270 ЦПК України у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити. На підставі викладеного, колегія вважає, що суд першої інстанції пославшись лише на відсутність правових підстав, передбачених ст. 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення, по суті не розглянув заяву позивача та не навів обґрунтувань відмови у її задоволенні щодо кожної заявленої вимоги. Апеляційний суд не наділений процесуальним правом ухвалення додаткового рішення у справі, у якій ухвалене рішення судом першої інстанції. Згідно зі статтею 374 частини 1 пункту 6 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За вимогами статті 379 частини 1 пункту 4 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції на підставі ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року.