Постанова Харківський апеляційний суд № 635/3710/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №635/3710/19 Суддя 1-ї інстанції: Бобко Т.В. Провадження № 33/818/101/20 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24.03.2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 11.07.2019 року у відношенні ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 11.07.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Судом першої інстанції було встановлено, що 28.04.2019 року о 22.43 ОСОБА_1 рухаючись у селищі Безлюдівка Харківського району Харківської області по вул. Пермоги, 150 керував автомобілем Toyota Avensis, державний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «А» Правил дорожнього руху. Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, звільнити його від адміністративної відповідальності і передати на поруки. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що його первинну апеляційну скаргу було повернуто Харківським апеляційним судом, та судових повісток він не отримував. Вказав, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає його мати, яка потребує стороннього догляду, тому був вимушений виїхати за цією адресою. В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не обґрунтовано, не маючи для цього достатньо законних підстав дійшов висновку про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік, вважає, що підійшов формально, не надавши при цьому належної оцінки всім наявним в матеріалах справи обставинам та доказам. Вважає, що судом першої інстанції грубо порушено вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП, а також вимоги ст. 268 КУпАП чим порушено його право на захист, та можливості подати клопотання трудового колективу щодо взяття на поруки ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повідомлені причини такого пропуску є поважними, та відмовити в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного. Відповідно до вимог статей 245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції вимог вказаних вище норм Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Відповідно до статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі статтею 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частина 2 статті 251 КУпАП встановлює, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не прибув, апеляційним судом здійснювались всі можливі заходи щодо належного його повідомлення про час та місце розгляду справи, але останній судові повістки не отримав з невідомих причин, у зв`язку з чим, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», та встановлені законодавством стислі строки розгляду апеляційних скарг, вважаю за можливе розглядати справу без його участі. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутністю ОСОБА_1 хоча і заслуговують на увагу, проте такі недоліки апелянт мав можливість усунити в суді апеляційної інстанції, але і до апеляційного суду він не прибув, не реалізувавши своє право на участь у судовому засіданні, заявляти клопотання суду. Апеляційний суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні апеляційних вимог виходить з того, що згідно оглянутого в судовому засіданні відеозапису, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків, результат якого встановив 0.76 проміле. З отриманими результати ОСОБА_2 погодився, після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 205872 від 28.04.2019 року, зі змістом якого він був ознайомлений, та згоден з викладеними обставинами. Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили викладені вище обставини. Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Враховуючи вище викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав повну та об`єктивну оцінку та прийняв законе і обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ПОСТАНОВИ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 11.07.2019 року у відношенні ОСОБА_1 без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Постанова набрала законної сили 24.03.2020 року. Суддя Харківського апеляційного суду В.П.Цілюрик