Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/9037/19

27.03.20 22-ц/812/316/20 Суддя першої інстанції Чулуп О.С. Провадження № 22-ц/812/316/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 27 березня 2020 року м. Миколаїв Справа № 490/9037/19 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворська Ж.М., із секретарем - Цуркан І.І., за участю: позивача - ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2019 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Чулуп О.С., в приміщенні цього ж суду, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича (далі - приватний виконавець), ОСОБА_4 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (далі - АТ «АЛЬФА-БАНК»), Державного підприємства «СЕТАМ» (ДП «СЕТАМ») про визнання електронних торгів недійсними, В С Т А Н О В И В: 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д., ОСОБА_4, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «Укрсоцбанк», ДП «СЕТАМ» про визнання електронних торгів від 26 вересня 2019 року з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , недійсними, оскільки державним виконавцем допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження», зокрема не звернуто стягнення на інше майно боржника, продаж квартири здійснено виключно в інтересах іпотекодержателя, тоді як боржник має грошові зобов`язання перед іншими кредиторами та не дотримано порядку реалізації майна в частині зазначення загального розміру вимог кредитора та його складових. З метою забезпечення позову 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчинення будь яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтовано тим, що у разі державної реєстрації спірної квартири за переможцем прилюдних торгів, останній в майбутньому може відчужити квартиру третім особам, а тому її повернення позивачу буде ускладнено правовідносинами з новим власником та необхідністю залучення до участі у справі третіх осіб, що ускладнить розгляд справи. Крім того існує реальний ризик виселення заявника зі спірної квартири без надання іншого приміщення. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , який діяв через свого представника ОСОБА_6 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не навів достатніх підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову у такий спосіб та не зазначив у чому саме існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, відповідність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Забезпечуючи позов у визначений спосіб суд першої інстанції не взяв до уваги інтереси та права ОСОБА_4 , який є переможцем електронних торгів, сплатив відповідні грошові кошти за придбання спірної квартири, проте позбавлений можливості отримати документ, що підтверджує право власності на придбане нерухоме майно. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги не визнав, просив в задоволенні скарги відмовити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року до участі у справі залучено правонаступника третьої особи АТ «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК». Інші учасники справи правом надати відзив на апеляційну скаргу у порядку визначеному ст. 360 ЦПК України не скористались. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положенням п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом норм матеріального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону оспорювана ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно із роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсними електронні торги з реалізації предмета іпотеки, проведені 26 вересня 2019 року. Суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 . Проте колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника. Так, суд не мотивував, яким чином ймовірне рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів впливатиме на права та обов`язки ОСОБА_1 щодо спірної нерухомості у разі отримання переможцем свідоцтва про придбання спірного нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається та реєструється нотаріусом. При цьому наявність самого по собі позову про визнання недійсним електронних торгів в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 . Більш того порушує права переможця торгів відповідача ОСОБА_4 , який сплатив відповідну суму грошових коштів за придбання спірної квартири, на отримання документа, що підтверджує право власності на придбане майно. Отже є помилковим висновок місцевого суду про співмірність розміру позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними та заборону державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки та реалізована внаслідок електронних торгів. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору. За таких обставин оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. За змістом п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Ураховуючи, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскаржуване судове рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Між тим це не перешкоджає позивачу звернутися з аналогічною заявою про забезпечення позову при наявності доказів наміру або дій відповідача, які б могли істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Керуючись ст.ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, ОСОБА_4 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання електронних торгів недійсними, відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 27 березня 2020 року.