Постанова 4818 № 644/4075/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Харків справа № 627/302/25 провадження № 22-ц/818/3268/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Пилипчук Н.П., Мальований Ю.М. за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Плугатирьова Віталія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 04 березня 2026 року у складі судді Шевченка С.В.,- ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив виключити відомості про нього як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.02.2020 року за № 362; припинити стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки, що стягуються на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.01.2021 року по справі № 644/5913/20; звільнити від сплати заборгованості по аліментам. У повторно поданій 03.03.2026 року заяві про забезпечення позову представник ОСОБА_1 адвокат Плугатирьов В.В. просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 77556836 від 20.03.2025 на підставі виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року по справі № 644/5913/20 аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі частини з усіх видів заробітку до набрання законної сили рішенням у справі № 644/4075/25. В обґрунтування заяви адвокат Плугатирьов В.В. посилається на те, що позивачем подані до суду докази, які в достатній мірі свідчать про відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що через стягнення з позивача грошових коштів в межах виконавчого провадження, зникне предмет позову у зв`язку з повним погашенням заборгованості по аліментам. Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 04 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Ухвала мотивована тим, що задоволення заяви про забезпечення позову, призведе до зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що є недопустимим, тим більш що вказане рішення стосується інтересів неповнолітньої дитини, яка позбавлена батьківського піклування. обраний представником позивача спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства, внаслідок чого заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати, та ухвалити нове, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з неправильним застосування судом вимог закону позивач несе матеріальну шкоду під час стягнення аліментів на дитину. Незабезпечення позову у даній справі тягне за собою матеріальні збитки позивачу та його сім`ї. Зупинення стягнення за виконавчим документом має наслідком зупинення виконавчого провадження, що охоплює вимогу позивача. Тому суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова № 644/5913/20 з позивача на користь відповідачки були стягнуті аліменти. На виконання рішення суду 27 січня 2021 року був виданий виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 77556836. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив виключити відомості про нього як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.02.2020 року за № 362; припинити стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки, що стягуються на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.01.2021 року по справі № 644/5913/20; звільнити від сплати заборгованості по аліментам. У повторно поданій 03.03.2026 року заяві про забезпечення позову представник ОСОБА_1 адвокат Плугатирьов В.В. просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 77556836 від 20.03.2025 на підставі виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року по справі № 644/5913/20 аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі частини з усіх видів заробітку до набрання законної сили рішенням у справі № 644/4075/25. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Колегія суддів зазначає, що встановлення заборони Харківському відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та державним виконавцям, які здійснюють примусове виконання судового рішення, що набрало законної сили, вчиняти дії щодо перерахування стягнутих із позивача коштів або зупинення стягнення на підставі виконавчого листа фактично призведе до зупинення виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання, що суперечить вимогам закону та є недопустимим. При вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний враховувати баланс інтересів сторін та інших осіб, права й законні інтереси яких можуть бути порушені внаслідок застосування відповідних заходів забезпечення позову. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запропонований представником позивача спосіб забезпечення позову не відповідає меті та завданням інституту забезпечення позову і цивільного судочинства загалом, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню. Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Плугатирьова Віталія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 04 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді Н.П. Пилипчук Ю.М. Мальований