Постанова Волинський апеляційний суд № 154/2213/19

Справа № 154/2213/19 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І. Р. Провадження № 22-ц/802/387/20 Категорія: 63 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 березня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В.,Осіпука В. В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчук Богдан Іванович, про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_5 , на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 січня 2020 року про зупинення провадження у справі, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обгрутовуючи вимоги тим, що 09 липня 2019 року ним на підставі договору іпотеки № 1659 від 04 грудня 2012 року набуто у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому по даний час залишилось зареєстрованим місце проживання відповідачів, які були його попередніми власниками. Добровільно змінити реєстрацію свого місця проживання відповідачі відмовляються, цим самим створюють перешкоди позивачу у володінні, розпорядженні та користуванні власним нерухомим майном. Тому з урахуванням зазначеного просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням. 13 вересня 2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Предметом зустрічного позову є вимога ОСОБА_2 про оскарження дії та рішення нотаріуса, як підстави внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із вчиненням якого відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року первісний та зустрічний позов об`єднані в одне провадження, залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом приватного нотаріуса Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчука Богдана Івановича. 21 січня 2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 січня 2020 зупинено провадження у справі. Не погоджуючись із даною ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві, жодним чином не пов`язані з розглядом справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Гордійчука Б. І., про визнання недійсним свідоцтв та не порушує його права та свободи і не робить неможливим розгляд справи за його позовом. При цьому відповідач ОСОБА_6 звернувся із зустрічним позовом про оскарження дій та рішень приватного нотаріуса, як підстави внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із вчиненням якого ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок. Зазначає, що правомірність набуття права власності на спірний будинок буде встановлено судом під час розгляду зустрічного позову у даній справі, тому вважають, що відповідачем штучно створено передумови для затягування строків розгляду справи. Суд при постановленні ухвали не в повній мірі врахував фактичні обставини справи, неправильно застосував вимоги процесуального законодавства. Судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з огляду на таке. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що існує об`єктивна неможливість вирішення спорів як за первісним, так і зустрічним позовом у даній справі, оскільки вони безпосередньо пов`язані між собою (задоволення одного з позовів автоматично виключає можливість задоволення іншого) до вирішення спору у справі № 154/3452/19, де суд повинен встановити дійсність або недійсність фактів, засвідчених нотаріусом у вказаних свідоцтвах щодо дотримання іпотекодержателем законом визначеної процедури при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Фактично наявність невирішеного спору у справі № 154/3452/19 унеможливлює подальший судовий розгляд даної справи по суті, а крім того створює об`єктивні перешкоди ОСОБА_2 в обранні раціонального способу захисту своїх прав та інтересів, які він вважає порушеними. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене). З матеріалів справи вбачається, що одним із предметів спору в цивільній справі № 154/2213/19 за зустрічним позовом є правомірність дій та рішення приватного нотаріуса Гордійчука Б.І. про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса з покладенням обов`язку оплати нотаріальних дій на іпотекодавця. У справі № 154/3452/19 позивач ОСОБА_2 оспорює дійсність свідоцтв нотаріуса Гордійчука Б.І. про передачу такої заяви іпотекодержателя ОСОБА_1 іпотекодавцю ОСОБА_2 про початок процедури звернення стягнення предмета іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, оскільки таких заяв він не отримував. Видача свідоцтв від 07.06.2019 та від 05.07.2019 є нотаріальними діями, які посвідчують певні факти, що стосуються ОСОБА_2 і мають конкретні юридичні наслідки. Свідоцтва як докази підтверджують факт ніби-то передачі нотаріусом ОСОБА_2 заяви ОСОБА_1 , яка містить відомості про початок процедури звернення стягнення предмета іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки. Водночас одним із основних аргументів зустрічного позову є посилання ОСОБА_2 на факт неотримання ним вищезазначеної заяви іпотекодержателя ОСОБА_1 , що є порушенням приписів ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» до п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, № 1127, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2015 року. Дана обставина має визначальне значення, оскільки може свідчити про те, що відповідач за зустрічним позовом як іпотекодержатель ухилявся від виконання свого нормативного обов`язку щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпечуваного обтяженням зобов`язання, що унеможливлює встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності. На підтвердження зазначеного до суду першої інстанції представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 разом із клопотанням про зупинення провадження було подано копію позовної заяви ОСОБА_2 , ухвали суду про відкриття провадження у справі №154/3452/19 (а.с. 170-175). Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Оскільки предметом розгляду справи №154/3452/19 є свідоцтва від 07.06.2019 та від 05.07.2019, і в рамках розгляду цієї справи суд повинен буде встановити правомірність їх видання нотаріусом та достовірність факту передачі заяви, тобто вказаним документам, що є доказами в справі №154/2213/19, буде дана належна правова оцінка. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зупинення провадження у справі за даним позовом, оскільки результати розгляду справи №154/3452/19 можуть вплинути на вирішення справи № 154/2213/19. Крім того судом встановлено, що на момент постановлення ухвали про зупинення провадження цивільна справа №154/3452/19 розглянута не була. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення. Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 січня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 26 березня 2020 року. Головуючий Судді