Постанова 4813 № 523/8523/18

Номер провадження: 22-ц/813/2230/20 Номер справи місцевого суду: 523/8523/18 Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., за участю секретаря - Віцько А. І. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу, виданого Суворовським районним судом м. Одеси від 17 листопада 2017р. на її користь на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які народились ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку 2000,00 гривень на кожну дитину, обґрунтуючи свої вимоги тим, що відповідач не надає матеріальної допомоги, діти проживають разом з нею, знаходяться на її утриманні. На теперішній час позивач не працює та не має іншого джерела доходу. Посилаючись на те, що раніше стягнута за рішенням суду сума аліментів не є достатньою для утримання дітей, позивач просить задовольнити її вимоги. Дані обставини стали підставою для звернення до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела та не підтвердила належними та допустимими доказами той факт, що починаючи з часу ухвалення судового наказу від 17.11.2017 р. про стягнення аліментів з ОСОБА_2 матеріальне становище останнього суттєво змінилось в бік поліпшення (збільшення доходу (заробітку), придбання майна, поліпшення стану здоров`я тощо). Навпаки, як було встановлено судом ОСОБА_2 був звільнений з роботи за власним бажанням 31.03.2015 р. про що позивачу було відомо. Згідно наданої копії трудової книжки та витягу з реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідач з того часу офіційно не працевлаштовувався та не отримував доходів. На теперішній час ОСОБА_2 була встановлена ІІІ група інвалідності строком до 01.02.2020р., що в силу ч.3 ст.75СК України вказує на його непрацездатність, та з 21.01.2019р. по 31.01.2020р. він перебуває на обліку в Суворовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України з призначенням йому пенсії по інвалідності. Наявність встановлених судом обставин вказує на те, що матеріальний стан платника аліментів з часу стягнення з нього аліментів на утримання дітей не поліпшився. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 14 березня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року, відповідно до якої просила рішення суду першої інстанції - скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що при винесенні рішення судом було допущено порушення норм матеріального права, а висновки викладені в рішенні від 26.02.2019 року не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому апелянт вказує на численні порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції під час прийняття рішення було взято до уваги відзив на позовну заяву та додаткові докази надані відповідачем, між тим, питання щодо поновлення процесуального строку судом першої інстанції не вирішувалось. Також апелянт вказує, що судовий наказ, який є підставою для стягнення аліментів, було видано 17 листопада 2017 року, а шлюб між сторонами розірвано 20 грудня 2017 року. Тобто з часу встановлення аліментних зобов`язань змінився, як сімейний так і матеріальний стан сторін. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 26 квітня 2019 року ОСОБА_2 було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року залишити без змін. При цьому зазначає, що під час судового розгляду ОСОБА_1 не довела та не підтвердила належними та допустимими доказами той факт, що починаючи з часу ухвалення судового наказу від 17.11.2017 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 матеріальне становище останнього суттєво поліпшилось, що дає підстави для збільшення розміру аліментів. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_1 від управління соціального захисту населення отримує щомісячно на утримання дітей допомогу в розмірі 10000,00грн. У 2018р. позивач отримала одноразову допомогу на вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 299 968,18грн. та додатково отримує пільги на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 50%. У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити. ОСОБА_2 та його представник заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 27.03.2019 року Ухвалою Одеського апеляційного суду в складі судді Журавльова О. Г. було відкрито провадження по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.05.2019 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. На підставі Розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями №4535 від 28.10.2019 року та у відповідності до пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду за вказаною цивільною справою було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 28.10.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О. В. Ухвалою від 01 листопада 2019 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що у сторін по справі від шлюбу народились: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які народились ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти на теперішній час проживають разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Судовим наказом від 17 листопада 2017р. (справа №523/15854/17), виданого Суворовським районним судом м. Одеси з ОСОБА_2 на користь позивача у цій справі на утримання дітей були стягнуті аліменти в розмірі твердої грошової суми в розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. Сторони по справі після розірвання шлюбу за рішенням суду від 20.12.2017р. (справа №523/11304/17) проживають окремо. Згідно представленого розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, складеного державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси 25 лютого 2019р., за ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті аліментів на загальну суму 70688,40грн. ОСОБА_2 був звільнений з роботи за власним бажанням 31.03.2015р. Згідно наданої копії трудової книжки та витягу з реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідач з того часу офіційно не працевлаштовувався. На теперішній час ОСОБА_2 була встановлена ІІІ група інвалідності строком до 01.02.2020р.

Мотивувальна частина застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. П. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки, рішення суду вимогам, викладеним у ст. 263 ЦПК України у повній мірі не відповідає, тому апеляційний суд з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, а судове рішення підлягає скасуванню. Так, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела та не підтвердила належними та допустимими доказами той факт, що починаючи з часу ухвалення судового наказу від 17.11.2017р. про стягнення аліментів з ОСОБА_2 матеріальне становище останнього суттєво змінилось в бік поліпшення (збільшення доходу (заробітку), придбання майна, поліпшення стану здоров`я тощо). Навпаки, як було встановлено судом ОСОБА_2 був звільнений з роботи за власним бажанням 31.03.2015р. про що позивачу було відомо. Згідно наданої копії трудової книжки та витягу з реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідач з того часу офіційно не працевлаштовувався та не отримував доходів. На теперішній час ОСОБА_2 була встановлена ІІІ група інвалідності строком до 01.02.2020р., що в силу ч.3 ст.75СК України вказує на його непрацездатність, та з 21.01.2019р. по 31.01.2020р. він перебуває на обліку в Суворовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України з призначенням йому пенсії по інвалідності. Колегія не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно ст.ст.180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а за домовленістю між ними той із них, хто проживає окремо від дітей, може брати участь у їх утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ, який є підставою для стягнення аліментів, було видано 17 листопада 2017 року, а шлюб між сторонами розірвано 20 грудня 2017 року. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі щодо зміни сімейного стану сторін, з часу встановлення аліментних зобов`язань. Колегія суддів вважає, що відповідач молодого віку, має ІІІ групу інвалідності за загальними захворюваннями по зору терміном до 01.02.2020 року та, відповідно до висновку про умови та характер праці може виконувати роботу, не пов`язану з важкою фізичною працею. Доводи викледані у відзиві, що відповідач наразі не працює, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки з наданої суду копії трудової книжки вбачається, що відповідач звільнився з роботи за власним бажанням. Крім того вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку у достатньому розмірі забезпечувати утримання своїм дітям. З врахуванням встановлених обставин справи, а також з огляду на знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей, постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності у зв`язку з чим матеріальний стан позивачки погіршився, при цьому потреби на дитину зросли, відтак збільшилися видатки на проживання, що виключає можливість забезпечувати належне та повноцінне утримання дітей з розміру аліментів, визначеному у судовому наказі від 17 листопада 2017р., суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів. Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність зміни розміру стягуваних аліментів та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які народились ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1500,00 гривень на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення повноліття кожною дитиною. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року - скасувати. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 за судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 17.11.2017р. (справа №523/15854/17) на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які народились ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1500,00 гривень на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення повноліття кожною дитиною. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 31 січня 2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: О. М. Таварткіладзе С. О. Погорєлова