Постанова КАС ВС № 805/3728/15-а

ПОСТАНОВА Іменем України 26 березня 2020 року Київ справа №805/3728/15-а адміністративне провадження №К/9901/41578/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Христофорова А.Б. від 28 вересня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О. від 23 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (в подальшому замінено на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС; далі - відповідач, СДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2015 року №0000094600/1804/10/28-03-46 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 464027,61 грн., з яких 309351,74 грн. за основним платежем та 154675,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У доводах позовної заяви вказувало на незгоду із висновками контролюючого органу щодо заниження Товариством позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ, оскільки положення чинного законодавства з питань оподаткування не позбавляє позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, оформленого відповідними податковими накладними, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), навіть якщо зі сторони постачальників (продавців) має місце невиконання свого зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету та подання податкової звітності. Суди встановили, що відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за січень 2015 року, за результатами якої склав акт від 20 березня 2015 року № 101/28-03-46-20338741. У ході перевірки контролюючий орган виявив порушення Товариством пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку із віднесенням до складу податкового кредиту за січень 2015 року суми ПДВ у розмірі 309351,74 грн. на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу, зокрема ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та ДП «Донецька залізниця», якими не подано податкові декларації з ПДВ за січень 2015 року та не задекларовано своїх зобов`язань зі сплати податку, суму якого Товариство включило до податкового кредиту. На підставі висновків акту перевірки, враховуючи результати адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Суди обґрунтовували свої рішення тим, що контролюючим органом не ставиться під сумнів отримання Товариством товару (послуг) від контрагентів, достовірність первинних документів (їх відповідність вимогам чинного законодавства), на підставі яких виписані податкові накладні та інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПК України, із зазначенням у них сум ПДВ, які включені позивачем до податкового кредиту. Водночас у разі, якщо контрагенти-постачальники не виконали свого зобов`язання із декларування та сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм податкового законодавства, що регулює підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Вважає, що у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке. Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а). Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Такими іншими документами в розумінні пункту 201.11 статті 201 ПК України може бути, зокрема, транспортний квиток, який є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що податковий кредит у декларації за січень 2015 року в сумі 309351,74 грн. сформовано позивачем на підставі податкових накладних, складених за наслідком постачання товарів і послуг наступними контрагентами: ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (податкові накладні від 12 січня 2015 року №33 на суму ПДВ 128786 грн., від 14 січня 2015 року №45 на суму ПДВ 232 грн., від 26 січня 2015 року №144 на суму ПДВ 180300,40 грн.); ДП «Донецька залізниця» (транспортний квиток ЛЄ №827220 на суму ПДВ 33,07 грн.). Взаємовідносини із ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» у вказаному періоді здійснювались на підставі договору про постачання природного газу за врегульованим тарифом від 29 грудня 2011 року №П/17/12 та договору на технічне обслуговування об`єктів трубопровідного транспорту, що знаходиться на балансі підприємства, установ та організацій від 04 грудня 2011 року №29; ДП «Донецька залізниця» надала послугу із перевезення залізничним транспортом працівника позивача у відрядженні. Виконання контрагентами зобов`язань, як зазначено судами, підтверджується належними чином оформленими документами, а саме: актом надання природного газу і виконання послуг транспортування, актом здачі-приймання робіт (наданих послуг), звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами звірки взаємних розрахунків, транспортним квитком (проїзним документом), що підтверджують фактичну сплату ПДВ при оплаті позивачем придбаних товарів та послуг. Суди попередніх інстанцій також виходили з того, що товарність операцій з поставки робіт, товарів (послуг) вказаними контрагентами позивачу відповідачем не оспорюється, а також не ставиться під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, відповідність виписаних контрагентами податкових накладних та транспортного квитка вимогам, встановленим ПК України, а також реєстрація контрагентів платниками ПДВ. На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцям (постачальникам). При цьому судами правильно зауважено, що у даному випадку посилання відповідача на невиконання контрагентами свого обов`язку із декларування та сплати ПДВ до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, адже останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення касаційної скарги. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... С.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко , Судді Верховного Суду