Постанова 4873 № 910/7999/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" березня 2020 р. Справа№ 910/7999/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Іоннікової І.А. Михальської Ю.Б. секретар судового засідання: Бендюг І.В. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.03.2020, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 ( повний текст складено 30.10.2019) у справі № 910/7999/19 ( суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" про стягнення 690 215, 64 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" про стягнення 63 401, 20 грн. та розірвання договору поставки, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" про стягнення 701358,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 606 463,22 грн сума основного боргу, 83 752,42 грн штрафу, 4877,84 грн - 3 % річних, 5934,70 грн пені та 329,82 грн. інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №1131 від 12.03.2019 щодо вчасної оплати товару. Короткий зміст зустрічних позовних вимог У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" звернулось Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" про стягнення 63 401,20 грн., з яких: 6 008,43 грн пені та 57 392,77 грн. штрафу, та розірвання договору поставки. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом порушено обумовлені договором поставки №1131 від 12.03.2019 строки поставки товару. У зв`язку з чим також відбулось істотне порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору, що є підставою для його розірвання. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №910/7999/19 первісний позов задоволено частково. Зустрічний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" 606 463, 22 грн. - суму основного боргу, 26 359, 93 грн. - штраф, 3 794, 93 грн. - 3 % річних та 8 579, 29 грн. - витрати по сплаті судового збору. Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" суд першої інстанції виходив з встановлених обставин прострочення відповідача строків оплати поставленого товару. Щодо задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" суд першої інстанції вказав на наявність прострочення відповідача за зустрічним позов в частині несвоєчасної поставки товару. Відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" у задоволенні зустрічного позову в частині розірвання договору, суд першої інстанції зазначив про недоведеність позивачем обставин наявності істотної зміни обставин, за наявності яких ст. 652 ЦК України надає можливість розірвати договір. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення в частині задоволення первісного позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" 26 359, 65 грн. - штрафу, 3 794, 93 грн. - 3 % річних, а також просить задовольнити зустрічний позов в частині розірвання договору поставки №1131 від 12.,3.2019, мотивуючи свої вимоги неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. В наслідок чого судом неправильно застосовано норми матеріального права. Так, відповідач за первісним позовом посилається на те, що суд в порушенням статті 61 Конституції України застосував до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність та неправомірно стягнув з апелянта штраф та пеню за невиконання одного і того ж самого зобов`язання. Крім того, за доводами скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про недоведеність наявності істотного порушення позивачем за первісним позовом умов договору поставки та не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме положення частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 188 Господарського кодексу України. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивачем за первісним позовом подано пояснення, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач посилається на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності одночасно усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, 12 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНЕ ОБ`ЄДНАННЯ «РОБОЧИЙ СТІЛЬ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМТК ТРЕЙД» (покупець) укладено договір поставки №1131 від 12.03.2019 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором специфікацією до нього товар , а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Згідно з п.1.2. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, інші умови, визначаються згідно зі специфікацією до договору (надалі іменується "специфікація"), що додається до нього і є його невід`ємною частиною. Відповідно до п. 3.1. договору асортимент товару, що є предметом поставки за цим договором, зазначений у специфікації, яка додається до договору і є його невід`ємною частиною. Додатком №1 до договору між постачальником та покупцем було укладено та підписано специфікацію. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання кожної окремої партії товару, передбаченого даним договором та додатками до нього. На виконання умов договору, позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 1 448 709,22 грн, що підтверджується видатковою накладною №14 від 22.03.2019 та актом приймання-передачі товару №14 на суму 252 246,00 грн, видатковою накладною №15 від 26.03.2019 та актом приймання-передачі товару на суму 383 847,73 грн, видатковою накладною №20 від 03.04.2019 та актом приймання-передачі товару №20 від 03.04.2019 на суму 644 764,72 грн, видатковою накладною №22 від 17.04.2019 та актом приймання-передачі товару №22 від 17.04.2019 на суму 167 850,77 грн. Вказані видаткові накладні та акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Водночас судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що відповідачем за зустрічним позовом поставлений товар оплачено частково, в зв`язку з чим неоплаченим залишився товар на суму 606 463,22 грн. Дані обставини і сталі підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" до суду з позовом. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" звернулось до суду із зустрічним позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару, а також розірвати укладений сторонами договір. Крім того, відповідачем за первісним позовом подано клопотання про зменшення суми штрафних санкцій на 85%. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 1 448 709,22 грн, що підтверджується видатковою накладною №14 від 22.03.2019 та актом приймання-передачі товару №14 на суму 252 246,00 грн, видатковою накладною №15 від 26.03.2019 та актом приймання-передачі товару на суму 383 847,73 грн, видатковою накладною №20 від 03.04.2019 та актом приймання-передачі товару №20 від 03.04.2019 на суму 644 764,72 грн, видатковою накладною №22 від 17.04.2019 та актом приймання-передачі товару №22 від 17.04.2019 на суму 167 850,77 грн Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У відповідності до п.4.1 договору розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання кожної окремої партії товару. З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару. Так, товар оплачено на за загальну суму 842246,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 42 від 12.04.2019 на суму 252246,00 грн, №52 від 11.05.2019 на суму 380000,00 грн, №61 від 21.05.019 на суму 160000,00 грн та №82 від 28.05.2019 на суму 50000,00 грн. Тобто залишок заборгованості становить 606463,22 грн. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. З огляду на викладене та оскільки невиконане зобов`язання за договором у розмірі 606463,22 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 606 463,22 грн. Крім того, позивачем за первісним позовом у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом штраф в загальному розмірі 83 752,42 грн за видатковими накладними №15 від 26.03.2019, №22 від 17.04.2019, №20 від 03.04.2019, 3 % річних в розмірі 4877,84 грн, пеню в розмірі 5934,70 грн та інфляційні в розмірі 329,82 грн. за видатковими накладними №22 від 17.04.2019, №20 від 03.04.2019. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена пунктом 6.3 договору, згідно з яким за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки, а у разі прострочення оплати більше ніж 15 днів - покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від вартості неоплаченої продукції. Матеріалами справи підтверджено прострочення боржника щодо своєчасної оплати поставного товару, так за видатковою накладною №15 від 26.03.2019 строк оплати настав 26.04.2019, прострочення має місце з 27.03.2019 (оплачено частково 11.05.2019 на суму 380000,00 грн); за видатковою накладною №20 від 03.04.2019 строк оплати настав 03.05.2019, прострочення має місце з 04.05.2019 (оплачено частково 21.05.2019 на суму 160000,00 грн. та 28.05.2020 на суму 50000,00 грн); за видатковою накладною №22 від 17.04.2019 строк оплати настав 17.05.2019, прострочення має місце з 18.05.2019 (не оплачено). З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом. Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції статті 61 Конституції України та неправомірне застосування до відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу та пені, колегія суддів зазначає таке. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17. Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на таке. Частинами 1 та 2 ст.233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 в справі №923/1100/17, від 13.06.2018 в справі №904/9781/17. Як на підстави зменшення неустойки відповідач посилається на необхідність здійснення платежів на податки, виплату заробітної плати. Встановивши причини невиконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт (надання послуг) та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, врахувавши розмір несвоєчасно виконаного зобов`язання та розмір нарахованих пені та штрафу, майновий стан сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафних санкцій, оскільки необхідність здійснення платежів на податки, виплату заробітної плати не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на те, що такий обов`язок покладений на всі господарюючи суб`єкти, в тому числі й на позивача за первісним позовом. Доказів того, що сплата штрафних санкцій призведе до суттєвого погіршення майнового стану відповідача за первісним позовом останнім суду не надано. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо можливості зменшення нарахованої позивачем неустойки. Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на викладене та враховуючи факт прострочення боржника, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 4422,57 грн. 3% річних за загальний період з 18.05.2019 по 08.08.2019 за розрахунком позивача, перевіреним судом. Водночас, судом першої інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що за період прострочення з 18.05.2019 (оскільки прострочення виникло після 15 травня, то відповідно травень не включається в період прострочення) по 30.06.2019 інфляція була відсутня, а відтак вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 329,82 грн задоволенню не підлягають. Стосовно зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне. Відповідно до п.2.2., 2.3., 2.4. договору відвантаження продукції здійснюється з територій складу, за адресою: м. Київ, вул.Новокостянтинівська 22/15, (самовивіз). Товар вважається готовим до поставки - на наступний день, після отримання письмового повідомлення постачальника на електронну адресу покупця: trade4265@gmail.com про готовність до відвантаження товару. Датою поставки товару є дата підписання Сторонами видаткової накладної. Згідно із Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору сторонами погоджено терміни поставки товару: - Перша партія: тканина 100% котон, 3/1. 280г МВО. Колір блакитний. -2473 метрів -до 22.03.2019 року включно. - Друга партія: Тканина арт. 5122 ВСТ. Колір волошковий. Принт на зворотній стороні. - 4500 метрів - до 29.03.2019 року включно. - Третя партія: Тканина арт. 5122 ВСТ. Колір волошковий. Принт на зворотній стороні. - 4500 метрів - до 05.04.2019 року включно. - Четверта партія: Тканина арт. 5122 ВСТ. Колір волошковий. Принт на зворотній стороні. - 4500 метрів - до 22.04.2019 року включно. - П`ята партія: Тканина арт. 5122 ВСТ. Колір волошковий. Принт на зворотній стороні. - 4500 метрів - до 29.04.2019 року включно. Як вбачається з матеріалів справи, друга партія товару у кількості 1073,4 м.п. (вартістю 120 242,26 грн) була поставлена із порушенням визначених строків поставки, що підтверджується видатковою накладною №20 від 03.04.2019; четверта партія товару у кількості 2819,20 м.п. (вартістю 315 806,78 грн) та п`ята партія у кількості 4500 м.п. (вартістю 504 090,00 грн) відповідачем за зустрічним позовом не поставлені. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач за зустрічним позовом повідомляв позивача за зустрічним позовом про готовність до відвантаження товару. Відтак, враховуючи те, що датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної суд приходить до висновку про доведеність факту порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товару. Пунктом 6.2. договору визначено, що постачальник за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,01% від вартості не поставленої продукції за кожен день прострочки; постачальник сплачує фіксований штраф у розмірі 7% від вартості не поставленого товару у разі, якщо він прострочив поставку більше ніж на 15 днів, від встановленого терміну поставки. З огляду на встановлений факт порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товару, зустрічні позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 6 008,43 грн та штрафу в розмірі 57 392,77 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом. Відповідно до пункту 11 статті 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Таким чином, з відповідача за первісним позовом підлягає до стягнення 606 463,22 грн - сума основного боргу, 26 359,65 грн - штраф (83 752,42 грн - 57 392,77 грн) та 3 794,93 грн - 3 % річних (6008,43 грн - 5380,79 грн = 627,24 грн; 4422,57 грн - 627,24 грн = 3794,93 грн). Водночас, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" про розірвання договору поставки №1131 від 12.03.2019, в зв`язку з істотним порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору щодо дотримання строків поставки товару, задоволенню не підлягають з огляду на таке. За умовами п.2.2., 2.3.договору відвантаження продукції здійснюється з територій складу продавця самовивозом, в той же час доказів того, що позивачу за зустрічним позовом було відмовлено у видачі товару або він звертався до відповідача за зустрічним позовом з вимогою видати товар матеріали справи не містять, а відтак позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність істотного порушення умов Договору. Як вбачається з матеріалів справи жодних претензій чи пропозицій стосовно розірвання договору від Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" не надходило. Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 статті 652 ЦК України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. Зі змісту статті 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах. Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, за істотної зміни обставин. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 в справі №927/763/17. Беручи до уваги положення вищезазначеного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом, не свідчать про наявність істотної зміни обставин, за наявності яких ст. 652 ЦК України надає можливість розірвати договір. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №910/7999/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №910/7999/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №910/7999/19 залишити без змін. Матеріали справи № 910/7999/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 26.03.2020. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді І.А. Іоннікова Ю.Б. Михальська