Постанова 4854 № 420/5365/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5365/19 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. при секретарі Жигайлової О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, постановлену в порядку письмового провадження у м.Одесі у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Держспоживслужби в Одеській області про стягнення не донарахованих сум середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, відпускних за період вимушеного прогулу, грошової допомоги у період відпустки, стягнення компенсації втрати частини доходу, моральної шкоди ВСТАНОВИЛА: В вересні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про: стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 30.07.2018 року по 18.07.2019 року у сумі 25319,64 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої суми відпускних за період вимушеного прогулу 8234,22 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої суми грошової допомоги за період відпустки 12997,76 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 2915,75 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області моральної шкоди у сумі 5000,00 гривень. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року Провадження по адміністративній справі №420/5365/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Державної казначейської служби України, про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 30.07.2018 року по 18.07.2019 року у сумі 25319,64 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої суми відпускних за період вимушеного прогулу 8234,22 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої суми грошової допомоги за період відпустки 12997,76 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 2915,75 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області моральної шкоди у сумі 5000,00 гривень - закрито. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводами апеляційної скарги зазначено, що поззовні вимоги у цій справі та у справі №1540/4122/18 є зовсім різними та обґрунтовуються різними підставами. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. У відповіді на відзив апелянт звертає увагу суду, що відповідач не надав заперечення по суті апеляційної скарги. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились. 18.03.2020 року до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, обґрунтоване запровадженням з 12.03.2020р. по 03.04.2020р. карантину на території України через спалах у світі коронавірусу (COVID-19). При цьому, заявник посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та лист Ради суддів України від 16.03.2020 року з проханням роз`яснити учасникам прцесу про можливість відкладення розгляду справи у зв`язку з поширенням короновірусу. 24.03.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі. Розглянувши клопотання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки вказаними актами не зупинено (призупинено) функціонування органів державної влади, в тому числі судів, які наразі працюють в звичайному режимі, але з дотриманням норм, попереджаючих розповсюдження інфекції. Більше того, на своєму засіданні 17.03.2020р. Рада суддів Україні рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу і карантин, однак, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. А відтак, з метою дотримання строку розгляду апеляційної скарги, передбаченого ч.1 ст.309 КАС України, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, з урахуванням заяви апелянта, про розгляд справи без його участі, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №1540/4122/18 від 12 лютого 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказу №255-к від 02 липня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень - задоволено частково. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року - скасовано. Прийнято по справі №1540/4122/18 нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №255-к від 02 липня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізотичної роботи Головного управління Держпродспоживслужби в Одеської області з 30 липня 2018 року; зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Одеської області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 липня 2018 року по день поновлення на роботі; стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеської області моральну шкоду в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.10-18). Закриваючи провадження у справі , суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у адміністративній справі №420/5365/19 виник з приводу виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі №1540/4122/18. Суд зазначив, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною1-3 ст.242 КАС України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За приписами ст.2 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Як встановлено з матеріалів справи, питання стягнення середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 30.07.2018 року, суми відпускних за період вимушеного прогулу та грошової допомоги з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 вже було предметом судового розгляду по адміністративній справі №1540/4122/18. Крім того, 10 жовтня 2019 року, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткової постанови, в якій заявник просив вказати конкретну суму середнього заробітку який підлягає стягненню за весь час вимушеного прогулу з 30.07.2018 року по день поновлення ОСОБА_1 , на роботі (18.07.2019 року) (а.с.96-98). Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови - відмовлено та роз`яснено, що у випадку недотримання відповідачем вимог Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» при здійсненні нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі цього судового рішення, позивач має можливість звернутися до суду в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем при виконанні цього судового рішення. Таким чином, звернення позивача до суду з окремим позовом є помилковим. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Зазначена обставина, встановлена після відкриття провадження у справі є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Таким чином, колегія суддів спростовує доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при закритті провадження у справі на підставі ч.2 ст. 238 КАС України. В свою чергу судова колегія вважає за необхідне звернути увагу апелянта на положення ч. 1 ст. 383 КАС України, якою передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, в данному випадку в рамках адміністративної справи №1540/4122/18, а не окремого позову, фактично предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення у справі №1540/4122/18 . Судова колегія зазначає, що з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а тому оскаржувана ухвала суду першої інтонації щодо закриття провадження у справі є законною та скасуванню не підлягає. Отже, в данній справі, що розглядається новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому позивач повинен звернутись до суду в рамках адміністративної справи у справі №1540/4122/18 з заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред`являти новий адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26.03.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик