Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/1313/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/686/20 Справа № 185/1313/19 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2020 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2019 року ПАТ Укргазбанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 2-5), в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 493 грн. 22 коп. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно договору №2203/149-312 від 27.02.2013 року ОСОБА_1 було надано кредит шляхом встановлення ліміту дозволеного овердрафту на картковому рахунку в розмірі 336600 грн зі сплатою 15,8 річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 20,8 % річних. Строк повернення кредитних коштів, до 26 лютого 2018 року. Станом на 08 січня 2019 року відповідачем-1 не сплачено заборгованість за кредитом в сумі 35 493,22 грн. В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 312/149-1 від 27 лютого 2013 року, відповідно до умов якого остання зобов`язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов`язань по кредитному договору. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2019 року позов публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 2203/149-312 від 27.02.2013 в сумі 35 493 (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) грн 22 коп. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 116-117). Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням ПАТ "Укргазбанк", подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині відмови в задоволені вимог до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 121-123). Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ "Укргазбанк" не скористалися. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 27 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2203/149-312, за умовами якого банк надає позичальнику 336600 грн на придбання автомобіля Mersedes-Benz, моделі VIANO, 2013 року випуску, зі встановленою процентною ставкою 15,8 % річних, строком до 26 лютого 2018 року (а.с. 6-9). Зобов`язання передбачені вищевказаним договором відповідач ОСОБА_1 не виконав. Станом на 08 січня 2019 року заборгованість за кредитним договором склала 35493,22 грн. (а.с. 29). В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 312/149-1 від 27 лютого 2013 року (а.с. 11). Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з ОСОБА_2 як поручителя, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виникло право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 27 лютого 2018 року, протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до поручителя банк пред`явив лише 31 січня 2019 року, тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов`язань. Визначення строку дії поруки, як припиняючого, тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктом 5.2 договору поруки від 27 лютого 2013 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 , сторони узгодили, що порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання зобов`язання позичальника за договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або визначений моментом вимоги, то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору. Отже, строк припиняння поруки встановлений в договорі поруки, оскільки сторони договору встановили строк її дії, припинення якої пов`язали з моментом закінчення трьох років з дня настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором. Умова договору поруки (пункт 5.2) про припинення поруки у разі, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя, є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки відповідає частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі не підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Оскільки позивач звернувся з указаним позовом з урахуванням установленого договорами поруки трирічного строку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що банк позбавлений права ставити питання про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, оскілька звернувся з пропуском шестимісячного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції крім порушень норм матеріального права, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , як поручителя з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Заявником оскаржується рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому колегія суддів в іншій частині рішення суду не перевіряє. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволені вимог до ОСОБА_2 з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України також підлягають перерозподілу і судові витрати за подання позову, а також у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , як поручителя скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог та викладенням резолютивної частини рішення в іншій редакції: Позов публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 2203/149-312 від 27.02.2013 в сумі 35 493 (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) грн. 22 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. з кожного. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 75 коп. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко О.М. Макаров