Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3275/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3275/19 пров. № А/857/2123/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року (рішення ухвалене у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Смокович В.І., повний текст рішення складено 26.12.2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу у подвійному розмірі періоду роботи на посаді медичної сестри-анестезиста Берестечківської лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії із серпня 2019 року, зарахувавши до трудового стажу у подвійному розмірі період роботи на посаді медичної сестри-анестезиста Берестечківської лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що з 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року працював на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні №

2. Трудовий стаж у галузі медицини у цілому складає повних 42 роки. Із 03 квітня 2018 року позивачу призначена та виплачується пенсія за віком. Однак, при обрахуванні стажу роботи при призначенні пенсії, відповідачем не враховано у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року. У відповідь на заяву про зарахування до стажу роботи за вказаний період у подвійному розмірі та, відповідно, перерахунку пенсії, листом від 30 вересня 2019 року відповідач відмовив з тих підстав, що відповідно до довідки Берестечківської районної лікарні № 2 хоча і підтверджено факт роботи позивача протягом вказаного періоду на посаді медсестри-анестезиста операційного блоку, однак вказано, що відділення реанімації і анестезіології у структурі закладу у спірний період не існувало. ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, вважає таку відмову неправомірною та вважає, що за результатами проведеної реорганізації анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я має право на зарахування до трудового стажу спірного періоду у подвійному розмірі. Просив позов задоволити. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи на посаді медичної сестри-анестезиста Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи на посаді медичної сестри-анестезиста Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням подвійного стажу роботи за період із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року, із серпня 2019 року. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року (включно) працював на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2, що стверджується копією трудової книжки, довідкою № 29 від 18 листопада 2019 року Берестечківської районної лікарні №

2. З 03 квітня 2018 року позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року, однак при призначенні пенсії вказаний період роботи не був зарахований у подвійному розмірі у відповідності до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 1020/В-01 від 30 вересня 2019 року (арк. спр. 23) випливає, що підставою для відмови у зарахуванні у подвійному розмірі період роботи із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року є те, що позивач працював на посаді медсестри-анестезиста операційного блоку, а відділення реанімації і анестезіології у структурі вказаного медичного закладу охорони здоров`я не було. Статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення врегульовано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відтак, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Таким чином, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка періоди роботи ОСОБА_1 на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року зазначені в трудовій книжці позивача: записи 4,

5. Загалом трудовий стаж позивача у медичній сфері становить більше 30 років. Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка Комунального некомерційного підприємства Берестечківська районна лікарня № 2 від 18 листопада 2019 року, якою засвідчено, що ОСОБА_1 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року працював на посаді медсестри анестезиста хірургічного відділення медичної установи (арк. спр. 21). Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №

909. Згідно абзацу 2 цієї постанови лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. Як встановлено Розділом 2 Переліку до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Згідно примітки 2 цієї Постанови робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ. В свою чергу, Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу. Крім того, Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії. Роз`ясненням, наданим Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 і від 21 червня 2002 року № 02- 8863-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії враховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України Пенсійне забезпечення. Положеннями статей 3, 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я визначено, що закладами охорони здоров`я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Час роботи на посаді медсестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року зараховується у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №

909. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки виконувана позивачем робота, на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року за своїм характером відноситься до роботи, яка дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у справі №140/3275/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 25.03.2020р.