Постанова 4813 № 523/4256/18

Номер провадження: 22-ц/813/1215/20 Номер справи місцевого суду: 523/4256/18 Головуючий у першій інстанції Кисельова В.К. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.03.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - Громіка Р.Д., суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М., за участю секретаря - Фабіжевської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчиненими дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», за участі третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності противоправною, зобов`язання вчинення дії. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з надвірними спорудами який розташовано: АДРЕСА_1 загальною площею -114.7 (кв.м), житлова площа - 45.1 (кв.м), що складається з житлового будинку літ. "А" та надвірних споруд: літ. "В" - льох; літ. Т", літ. "З", літ. "К" - літня кухня; літ. "Д", літ. "И" - сарай; літ. "Р" - баня; літ. "Б" - вбиральня; літ. "Ж" - душ; літ. "Л", літ. "О" - навіс; літ. "Н" - веранда; літ. "П" - гараж; №. 1-11 - огородження; 1 - мостіння; 11 - IV - теплиця вказаний будинок з надвірними спорудами, в якому позивачу належить частка у розмірі -171/400. Вищевказана частина домоволодіння належить позивачу на підставі договору дарування, серія та номер: 5150, виданий 26 веревсня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. Співвласниками житлового будинку з надвірними спорудами який розташовано: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Позивач стверджував, що він довідався при огляді гаражу та бані, які на технічному паспорті на будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 позначені як літери «П» та «Р», що інший співвласник ОСОБА_2 здійснює самовільну реконструкцію, а саме: замість одноповерхового гаражу висотою - 2,25 м. та площею основної забудови 27,0 (кв.м), бані висотою -2,20 м та площею основної забудови - 14,4(кв.м) надбудував над ними ще 2 (два) поверхи. Вказана реконструкція проводиться без будь-якої затвердженої в встановленому порядку технічної документації, зокрема без погодження із газопостачальною організацію тощо. Разом із цим у вказаному гаражі та бані на першому поверсі проведений ГАЗ, яким ОСОБА_2 користується не зважаючи, що будівля ледь тримається. Отже, на теперішній час склалася така ситуація, при якої у переобладнаному гаражі та бані, які були на рівні одного поверху з висотою 2,25 м., з`явилась інша самовільно збудована трьохповерхова будівля, до якої підключені газопостачання. Позивач стверджував, що усі вказані обставини для позивача як співвласника, загрожують вибухом газу, оскільки незаконна реконструйована трьохповерхова будівля ледь тримається та у будь який момент може рухнути, тим самим буде пошкоджено труби, які подають газ у вказаний гараж та баню. Отже, вказаною незаконною реконструкцією ОСОБА_2 порушив Правила безпеки систем газопостачання, що створює загрозу виникнення аварійної ситуації, що є обв`язкою підставою для припинення постачання газу. Позивач звернувся у січні 2018 року із відповідною скаргою до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» із скаргою в якій просив припинити газопостачання у переобладнаному гаражі та бані на технічному паспорті позначені як літера «П» та «Р» які були самовільно реконструйовані у трьох поверхову будівлю. Листом за №637 від 27 лютого 2018 року Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ» повідомило позивача, що порушення правил безпеки газопостачання не виявлено, а тому газопостачання не припинено до цього часу. За твердженням позивача дії відповідача є незаконними та такими, що не відповідають вимогам Кодексу газорозподільних систем, затвердженому постановою НКРНКП від 30 вересня 2015 року N 2494, пп.1 п. 5.7. Правил безпеки систем газопостачання, що затверджені Наказом №285 від 15.05.2015 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було з`ясовано всі обставини справи. Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з надвірними спорудами який розташовано: АДРЕСА_1 загальною площею -114.7 (кв.м), житлова площа - 45.1 (кв.м), що складається з житлового будинку літ. "А" та надвірних споруд: літ. "В" - льох; літ. Т", літ. "З", літ. "К" - літня кухня; літ. "Д", літ. "И" - сарай; літ. "Р" - баня; літ. "Б" - вбиральня; літ. "Ж" - душ; літ. "Л", літ. "О" - навіс; літ. "Н" - веранда; літ. "11" - гараж; №. І-ІІ огородження; 1 - мостіння; 11 - IV - теплиця вказаний будинок з надвірними спорудами в якому позивачу належить частка у розмірі -171/400. Вищевказана частина домоволодіння належить позивачу на підставі договору дарування, серія та номер: 5150, виданий 26.09.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. Співвласниками житлового будинку з надвірними спорудами який розташовано: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (171/400), ОСОБА_2 (29/200). Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 користується надвірними спорудами по АДРЕСА_1 позначені як літери «П» та «Р». В судовому засіданні у суді першої інстанції також правильно встановлено, що ОСОБА_2 виконав будівельні роботи з реконструкції бані літ. «Р» та гаражу літ. «П» шляхом надбудови житлових приміщень другого поверху та мансарди, чим збільшено загальну площу приміщень, без отримання права на виконання будівельних робіт з подальшою їх експлуатацією, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 446 та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №

461. Вищевказаний факт підтверджується листом Управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради від 23.02.2018р. №01-10/35-38, а також даний факт неспростовний іншими сторонами у справі (а.с.15). В той же час, судом першої інстанції не встановлено доказів, що ОСОБА_2 здійснено реконструкцію першого поверху бані літ. «Р» та гаражу літ. «П». В судовому засіданні у суді першої інстанції представник позивача вважав, що в технічному паспорті є докази того, що відповідач здійснив реконструкцію приміщення під літ. «Р»-баня, шляхом знесення внутрішньої перегородки, але в копії технічного паспорту, що долучений до матеріалів справи є лише позначення на схематичному плані надвірних споруд літ. «П» та «Р» без експлікації внутрішніх приміщень у даних спорудах у протилежності від житлового будинку літ. «А» (а.с. 11-12). Судом першої інстанції вірно встановлено, що проектна документація щодо підключення системи газопостачання до будинку АДРЕСА_2 була виготовлена ПП «Тембудпроект» у 1994р., та здійснювалось підключення та узгодження проектної документації з 1994р. по 1999р.. З проектної документації вбачається, що точки входу газопроводу є будинок літ. «А», а також сауну (баня) літ. «Р» (а.с. 102-107). В судовому засіданні судом першої інстанції правильно встановлено, що ПАТ «Одесагаз» надає послуги з розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_2 на підставі публічного договору розподілу природного газу. Пункт 2.3 Договору розподілу природного газу (далі - Договір) закріплює, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Відповідно до п. 7.1 Договору ПАТ «Одесагаз», як Оператор ГРМ, зобов`язується забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його об`єкта та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору. Згідно п. 9.1 Договору Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу Споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: 1) несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим Договором; 2) відсутності підтвердженого обсягу природного газу у Споживача або перевищення його місячного підтвердженого обсягу природного газу; 3) подання Споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) несанкціонованого відбору природного газу, крім перевищення добового підтвердженого обсягу природного газу; 5) визнання в установленому порядку аварійним стану газорозподільної системи та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Пункт 1 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРМ, у свою чергу, передбачає, що Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача та/або того постачальнику; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) неповернення Оператору ГРМ заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу чи розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання- передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) в інших випадках, передбачених законодавством. Судом першої інстанції вірно встановлено, що за скаргою ОСОБА_1 від 24.01.2018р. представниками ПАТ «Одесагаз» було здійснено обстеження системи газопостачання домоволодіння АДРЕСА_1 , розподіл природного газу якою здійснюється відповідно до договору з ОСОБА_2 . В результаті обстеження було встановлено, то система відповідає проектно-технічній документації 1995р., яка була розроблена з повним дотриманням вимог ЛБН «Газопостачання». Жодних порушень Правил безпеки систем газопостачання або несанкціонованого втручання до системи газопостачання. які могли бути підставою для припинення розподілу природного газу згідно Кодексу ГРМ або Договору виявлено не було (а.с. 17). Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що твердження позивача, що виконана відповідачем реконструкція шляхом надбудови 2го та 3-го поверху надвірних споруд порушує систему газопостачання всього будинку, а також може бути загрозою для створення аварійних ситуацій. Так, позивач не надав жодного технічного висновку експерта, або іншого спеціаліста, які б підтверджували дані факти. Отже, суд першої інстанції вмотивовано вважав, що відсутні підстави для визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» щодо відмови припинення газопостачання у гаражі та бані на технічному паспорті позначені як літери «П» та «Р», що розташовані: АДРЕСА_1 , а також зобов`язання Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» припинити газопостачання у гаражі та бані на технічному паспорті позначений як літера «П» та «Р» які розташовано: АДРЕСА_1 та стягнення судових витрати з відповідача. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними, оскільки доводи, які були зазначені в апеляційній скарзі, були спростовані судом першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують наведені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 березня 2020 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький П.М. Черевко