Постанова 4814 № 552/4284/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/4284/21 Номер провадження 22-ц/814/2208/23Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Бродській В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2022 року (прийняте суддею Яковенко Н.Л., повний текст рішення складено суддею 23 вересня 2022 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про зобов`язання надати письмову згоду на укладення договору про розподіл природного газу та зобов`язання не чинити перешкоди у підключенні будинку до системи газопостачання, зобов`язання виготовити технічну документацію, - В С Т А Н О В И В : У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, та з урахуванням уточненої позовної заяви від 25.08.2021 прохала суд: зобов?язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надати письмову згоду на укладення Договору про розподіл природнього газу на ім?я ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 , та не чинити перешкод у підключенні житлового будинку АДРЕСА_1 до системи газопостачання; зобов?язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виготовити технічну документацію на реконструкцію системи газопостачання у житловому будинку АДРЕСА_1 . В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона, ОСОБА_1 , є співвласником житлового будинку з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , частка складає 1/2. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є іншими співвласниками. Вказує, що житловий будинок побудовано в 1970 році, в 1973 році його дозволено газифікувати. В подальшому, Обласне державне виробниче об?єднання «Полтавагаз», а потім і АТ «Полтавагаз» надали дозвіл попереднім співвласникам на реконструкцію газорозподільної системи, заміну автономного газового нагрівача, надали технічні умови на реконструкцію системи газопостачання житлового будинку. Вважає, що мало місце зловживання попередніми співвласниками своїми правами. 07.04.2017 АТ «Полтавагаз» здійснило відключення житлового будинку по по АДРЕСА_1 від системи газопостачання. Посилається на те, що вона неодноразово зверталася до АТ «Полтавагаз» з проханням підключити будинок до системи газопостачання, але їй було відмовлено та повідомлено, що для підключення будинку до системи газопостачання потрібно надати згоду всіх співвласників на укладення договору. Також, у квітні 2021 року вона зверталася до інших співвласників ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з заявою про усунення перешкод, прохала надати згоду на укладення договору, але відповіді не отримала. Тому вважає, що відповідною бездіяльністю відповідачів порушені її законні права та інтереси. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішенняКиївського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої є незаконним, необґрунтованим, та таким щоприйняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що договір на розподіл природного газу та газопостачання укладений з ОСОБА_4 після 27.06.2017 в той час, коли вона уже не була співвласником даного домоволодіння, та за відсутності письмової згоди співвласників даного будинку, що є грубим порушенням умов укладення договору згідно постанови НКРЕКП від 15.062017 №778. Посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновки експертного дослідження №91 від 16.03.2022, в якій зазначено цілий ряд порушень Державно-будівельних норм при виконанні реконструкції системи газопостачання, яка відбулася за відстутності згоди інших співвласників. Вказує, що в робочому проекті від 10.01.2013 всупереч правовим документам ПАТ «Полтавагаз» розділило одноквартирний будинок на газифіковану відокремлену кв. АДРЕСА_2 та негазифіковану кв. АДРЕСА_3 , що призвело до самоправних та злочинних дій інших співвласників. Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок будівельно-технічної експертизи. Від відповідача по справі АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній спростовуючи доводи апеляційної скарги та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи були присутні позивач, представник АТ «ОГС «Полтавагаз»», відповідач ОСОБА_3 , інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, та час розгляду справи у судове засідання не з?явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, щозгідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 є власником 1/4 частини житлового будинку з частиною надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору купівлі-продажу від 19 квітня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках кожний, передали у власність ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці Держфонду, норма землекористування якої не встановлена. Спірне домоволодіння по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності. Реальна частка кожного із співвласника не виділена, кожному з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 не укладався договір про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності. Протягом тривалого часу між співвласниками цього домоволодіння виникають спори та непорозуміння з приводу володіння та користування спільним житловим будинком, спори між співвласниками з цього питання неодноразово були предметом судового розгляду. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач невірно обрав спосіб захисту щодо вимог до відповідачів, які є співвласниками житлового будинку, у вигляді зобовязання надати згоду на укладення договору розподілу газу, оскільки він не є належним та допустимим, і не призведе до захисту або поновлення порушеного права. Крім того, вимоги до оператора ГРМ про зобовязання виготовити технічну документацію, не грунтуються на чинному законодавстві, є передчасними, оскільки газопостачання належного на праві спільної власності будинку має здійснюватись в установленому законом порядку, а саме з дотриманням ст.358 ЦК України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 та Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міненергетики та вугільної промисловості України №

285. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. Відповідно до ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі статтею статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. Відповідно до ч.1, ч.2 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. При цьому, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов?язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов?язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов?язаннями, пов?язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що станом на час вирішення справи, газопостачання в будинку по АДРЕСА_1 відсутнє. Відповідно до пункту 3 розділу І, пункту 10 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (у редакції на час вирішення спору) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог Правил. За однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. У разі коли об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні. З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2012 року на підставі письмового звернення ОСОБА_4 ПАТ «Полтавагаз» видано технічні умови №7271 на реконструкцію системи газопостачання в житловому будинку по АДРЕСА_1 . 24.10.2013 року на виконання технічних умов №7271 від 03.12.2012, відповідно проектної документації розробленою у порядку, встановленому законом, службою по газифікації та монтажу газового обладнання ПАТ «Полтавагаз» виконало реконструкцію системи газопостачання житлового будинку по АДРЕСА_1 . В свою чергу, позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та провела реєстрацію права власності 25.10.2013 року. Таким чином, на момент проведення реконструкції 24 жовтня 2013 року ОСОБА_1 не була співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 , оскільки набула права власності 25.10.2013 року лише після проведення реконструкції. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ні АТ «Полтавагаз» ні ОСОБА_4 ніяким чином не мали змоги отримати згоду на проведення реконструкції у ОСОБА_1 , оскільки вона на той час не була співвласником даного домоволодіння. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, зі згоди всіх співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 до АТ «Полтавагаз» з питань виготовлення технічної документації на реконструкцію системи газопостачання в будинку не зверталася. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що АТ «Полтавагаз» прав позивача не порушувало. Так, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 фактично просить зобов?язати АТ «Полтавагаз» вчинити певні дії, а саме - виготовити технічну документацію на реконструкцію системи газопостачання до будинку всупереч встановленому законом порядку. Однак, реалізація права співвласника на газопостачання належного на праві спільної власності будинку має здійснюватись в установленому законом порядку, а саме з дотриманням ст.358 ЦК України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 та Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міненергетики та вугільної промисловості України №

285. З цих підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Полтавагаз» про зобов`язання виготовити технічну документацію на реконструкцію системи газопостачання у житловому будинку по АДРЕСА_1 є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню. При вирішенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати письмову згоду на укладення договору про розподіл природного газу на ім`я позивача у житловому будинку АДРЕСА_1 , та зобов`язання їх не чинити перешкод у підключенні будинку до системи газопостачання суд правильно зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачами ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 чиняться перешкоди у підключенні будинку до системи газопостачання. Так, з наявних у матеріалах справи поясненнях вбачається, що ОСОБА_3 не заперечує щодо укладення договору на ім?я позивача. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердженні тієї обставини, що відповідач ОСОБА_2 відмовляється надати письмову згоду на укладення договору розподілу природного газу. Як встановлено дослідженими в справі доказами, заява ОСОБА_1 від 28.04.2021 (том 1 а.с. 28-29) ОСОБА_2 отримана не була. Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, одним із способів захисту прав з визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦП України). Зобов`язання співвласника житлового будинку надати письмову згоду на укладення договору в силу норм ст. 16 ЦК України не є належним та допустимим способом захисту прав і не призводить до поновлення порушеного права, а невірно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині незалежно від інших, встановлених судом обставин. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач ОСОБА_1 не обгрунтувала, яким чином зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати письмову згоду на укладення договору про розподіл природного газу призведе до поновлення її прав. Так, незгода позивача з реконструкцією системи газопостачання спірного будинку станом на 2012 рік не є предметом розгляду в даній справі. З цих питань в справі 552/6079/19 ухвалено відповідне судове рішення, яке вступило в законну силу. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновки експертного дослідження №91 від 16.03.2022 є необгрунтованими, оскільки при проведенні вказаної експертизи експерт використовував Державні будівельні норми України, які діють на час проведення експертизи, а проектна документація ПАТ «Полтавагаз» виконувалася у 2012 році, а роботи проводилися у 2013 році. Тому, зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Згідно ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування Згідно з вимогами частин 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили. Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2023 року. Головуючий суддя : _______________________ Г.Л. Карпушин Судді: ________________ С.А. Гальонкін _________________ О.Ю. Кузнєцова