Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/3219/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/305/20 Справа № 201/3219/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та судових витрат, - ВСТАНОВИЛА: В березні 2018 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та судових витрат. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та судових витрат - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» збитки в вигляді заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 01 січня 2018 року в сумі 13 851 грн. 05 коп., три відсотки річних - 946 грн. 57 коп. та інфляційні втрати - 6 089 грн. 56 коп., а також судові витрати в суми 1762 грн., а всього 22 649 грн. 18 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2019 року по справі №201/3219/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні в частині позовних вимог, а саме у сумі основного боргу - 13851,05 грн., три відсотки річних - 946,57 грн., інфляційних втрат - 6089,56 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Теро ЛТД», суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем доведено, що саме неправомірними діями відповідача, пов`язаними з незаконним і неправильним використанням наданої їй послуги позивачем останньому було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи. Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . ТОВ «Теро ЛТД» відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає послуги з централізованого опалення у будинку по обліковому рахунку № НОМЕР_1 , де знаходиться належна відповідачу квартира. Відповідач ОСОБА_1 , як власник квартири, користується послугами з централізованого опалення, що надаються позивачем. З матеріалів справи вбачається, що відповідного договору відповідач з позивачем не укладала, однак має особовий рахунок № НОМЕР_1 та щомісячно направляються квитанції про нарахування вартості даних послуг з метою їх оплати. Окрім того, ОСОБА_1 не заперечує факт наявності у неї заборгованості перед ТОВ "Теро ЛТД" за спожиту теплову енергію (а.с. 84) та періодично сплачує кошти за її користування. У зв`язку з не належним виконанням зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 01.01.2018 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у сумі 13851,05 грн. (а.с. 11-12, 13-14). Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з положеннями ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідач, який не приймав участь у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 17.04.2018 року у справі №200/11343/14-ц, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не мала змоги подати заяву про застосування до вимог товариства наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки справа була розглянута за відсутності відповідача. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності (а.с. 89-91). Отже, порушене право відповідача підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом застосування строку позовної давності, оскільки апеляційна скарга відповідача містить посилання на необхідність застосування строку позовної давності. З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Теро ЛТД» вбачається, що за період з 01.01.2015 року по 01.01.2018 року за позивачем наявна заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 13851,05 грн. З вимогою про стягнення вказаної заборгованості товариство звернувся до суду 28.03.2018 року. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію в межах строку позовної давності, тобто за період з 01.04.2015 року по 28.03.2018 року у сумі 4448,69 грн., оскільки згідно розрахунку заборгованість на 01.2015 року складала вже 8685,90 коп., а на 03.2015 р. -9402,36грн.(13851,05 грн. загальна заборгованість - заборгованість існуюча на 03.2015 року -9402,36 грн.). Згідно з частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). Отже, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.01.2015 року - 01.01.2018 року у сумі 6089,56грн. та три відсотки річних у сумі 946,57грн. Однак, оскільки заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4448,69 грн., слід провести нарахування зазначених штрафних санкцій саме на вказану суму. Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати складають у розмірі 586,39 грн. та три відсотки річних складають у розмірі 146 грн. 38 коп. Також, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить стягнути з ТОВ "Теро ЛТД" орієнтовні витрати на правничу допомогу, які складаються з: надання консультації - 500 грн., апеляційної скарги - 2500,00 грн., заява про застосування строку позовної давності - 500,00 грн., заява про поновлення строку на апеляційне оскарження - 500,00 грн., однак доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, детального опису наданих послуг ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надано. Отже, з урахуванням того, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є орієнтовною та не підтверджується відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, а також часу, витраченого адвокатом на надання послуг, тому вимога апелянта про стягнення понесених ним витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2019 року скасуванню. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та судових витрат - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» збитки в вигляді заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 28.03.2018 року в сумі 4448,69 грн., три відсотки річних - 146,38 грн. та інфляційні втрати - 586,39 грн., а всього 5181,46 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» судові витрати в розмірі 437,15 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 655,73 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1987,27 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2019 року - скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та судових витрат - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» збитки в вигляді заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 28.03.2018 року в сумі 4448,69 грн., три відсотки річних - 146,38 грн. та інфляційні втрати - 586,39 грн., а всього 5181,46 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» судові витрати в розмірі 437,15 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 655,73 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1987,27 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича