Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/13479/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" березня 2020 р. Справа№ 910/13479/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Куксова В.В. Тищенко А.І. розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 у справі № 910/13479/19 (суддя Демидов В.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2" про стягнення заборгованості у розмірі 351 904,28грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 у справі № 910/13479/19 в задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Приватне акціонерне товариства "Київводоканал" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 у справі № 910/13479/19 та ухвалити нове, яким провадження в частині стягнення основного боргу 267 704,10 грн. закрити, а в частині стягнення з ОСББ "Чаадаєва-2" на користь ПАТ "Київводоканал" 20 575,10 грн. інфляційних витрат, 5 024,51 грн. 3% річних, 31 830,16 грн. пені, 26 770,41 грн. штрафу та 1921 грн. судових витрат за подання позовної заяви задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена. 15.01.2020 року матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів: Тищенко А.І., Куксова В.В. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13479/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін на підставі ч. 1-3 ст. 247 ГПК України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 у справі № 910/13479/19, та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 04.02.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просить суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 14.02.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у відповідності до якої останній просить суд апеляційну скаргу задовольнити. Згідно з ч.1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", та ОСББ "Чаадаєва-2" було укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11516/4-08 (далі - договір). Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання. У відповідності до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водопостачання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред`явлених абонентом умов на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими у Головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Пунктом 2.1.1 договору встановлено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Зняття показів засобу обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента в строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента з стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів із засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально. При цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Покази засобу обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальника від абонента в письмовому вигляді. У разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пункт 2.1.2 цієї угоди). Як встановлено п. 2.1.4 договору, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування. Згідно з п. 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа, наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом. Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, або у паперовому вигляді - вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. Пунктом 2.2.2 договору встановлено, що оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк від направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. Як передбачено п. 2.2.4 договору, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною. Відповідно до п. 7.1 договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором. З матеріалів справи вбачається, а саме з актів про зняття показань з приладу обліку, позивач на виконання умов вищенаведеного договору надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі: по коду 8-1444 за період з 01.08.2018 по 31.05.2019 у розмірі 273 557,74 грн.; по коду 8-51444 за період з 01.10.2016 по 31.03.2019 у розмірі 112 077,75 грн. Вказані послуги в силу положень пунктів 2.1.4, 2.1.6 та 2.2.4 договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі були прийнятті відповідачем без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди. Як зазначає позивач, що всупереч положенням вищенаведеного договору ОСББ "Чаадаєва-2" взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість за договором по коду 8-1444 - 228 733,10 грн., по коду 8-51444 - 38 971,00 грн. Отже позивач зазначає, що заборгованість відповідача складає 267 704,10 грн., у зв`язку із чим також ним нараховано та заявлено до стягнення також інфляційні нарахування у розмірі 20575,10 грн., 3% річних у розмірі 5024,51 грн., пеню у розмірі 31830,16 грн., штраф у розмірі 26770,41 грн. Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Як встановлено ч. 1 та 2 статті 509 ЦК України, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 901 ЦК України, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Місцевим господарським судом вірно встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (надалі - Закон). Як встановлено ст. 1 Закону, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом. Згідно з ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до ст. 22 Закону споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як встановлено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов вищенаведеного правочину надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі: по коду 8-1444 за період з 01.08.2018 по 31.05.2019 у розмірі 273 557,74 грн.; по коду 8-51444 за період з 01.10.2016 по 31.03.2019 у розмірі 112 077,75 грн. Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначав, що всупереч положенням вищенаведеного договору ОСББ "Чаадаєва-2" взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість за договором по коду 8-1444 - 228 733,10 грн., по коду 8-51444 - 38 971,00 грн. Проте розгорнутий розрахунок позовних вимог та реєстри надходження грошових коштів від ОСББ "Чаадаєва-2" надані позивачем за період з 01.10.2016 по 31.05.2019. При цьому, заперечуючи проти задоволення позову в відзиві на позовну заяву, відповідач посилався на відсутність заборгованості, на підтвердження чого надав платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи: №472 від 15.10.2019 про сплату позивачу 60 043,19 грн. (призначення платежу: код. аб. 8-51444. Сплата заборгованості на 01.10.2019 за в/в воду. зг. Договору №11516/4-08 від 21.08.2013); №471 від 10.10.2019 про сплату 80 000,00 грн. (призначення платежу: код. аб. 8-1444. Сплата за воду за період 2019р. зг. Договору №11516/4-08 від 21.08.2013); №470 від 03.10.2019 про сплату 50 000,00 грн. (призначення платежу: код. аб. 8-1444. Сплата за воду за період 2019р. зг. Договору №11516/4-08 від 21.08.2013); №446 від 21.08.2019 про сплату 150 000,00 грн. (призначення платежу: код. аб. 8-1444. Сплата за воду та каналізацію зг. Договору №11516/4-08 від 21.08.2013); №435 від 06.08.2019 про сплату 30 000,00 грн. (призначення платежу: код. аб. 8-1444. зг. Договору №11516/4-08 від 21.08.2013); №418 від 09.07.2019 про сплату 30 000,00 грн. (призначення платежу: код. аб. 8-1444. Сплата за воду зг. Договору №11516/4-08 від 21.08.2013). Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року). Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. Також, однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993). В пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Як передбачено ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог. Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами, в розумінні ст. 73-77 ГПК України, ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, наявності у відповідача заборгованості за договором №11516/4-08 від 21.08.2013 у визначеному ним розмірі, у зв`язку з чим правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 у справі № 910/13479/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Разом з тим, доводи Приватного акціонерного товариства "Київводоканал", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 у справі № 910/13479/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 у справі № 910/13479/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13479/19 повернути до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді В.В. Куксов А.І. Тищенко