Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/17965/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" січня 2021 р. Справа№ 910/17965/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Тищенко А.І. Яковлєва М.Л. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17965/19 (суддя Трофименко Т. Ю.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» про стягнення 27 437,44 грн ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська Венеція" про стягнення 27 437,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №16742/9-04 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 13.01.2017. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» борг у розмірі 20 588 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 785 грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 2 432 грн. 65 коп., пеню у розмірі 1103 грн. 28 коп., штраф у розмірі 1139 грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 1823 грн. 82 коп. Зазначене рішення мотивоване наступним: - суд дійшов висновку, що надання позивачем послуг з холодного водопостачання та приймання стічних вод по коду НОМЕР_5 (враховуючи визнання відповідачем заборгованості по коду НОМЕР_6 у розмірі 98,13 грн) за договором у період з 01.02.2017 по 30.06.2019 на суму 20 490,47 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а матеріали справи доказів оплати таких послуг не містять; - суд встановив, що взявши на себе зобов`язання за договором №16742/9-04 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі та визначивши на власний розсуд умови цього договору, відповідач зобов`язаний їх виконувати; - здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних за правильний період прострочення відповідача, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 785,59 грн. та інфляційні в розмірі 2 432,65 грн., тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню; - щодо заявлених до стягнення з відповідача пені за загальний період прострочки з 02.08.2018 по 30.06.2019 у розмірі 1 118,47 грн. та штрафу у розмірі 2 058,86 грн. судом здійснено власний розрахунок пені, відповідно до якого суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог на суму 1 103,28 грн., а стосовно штрафу - про стягнення у розмірі 1 139,37 грн. з посиланням на загальну вартість послуг, які відмовився оплачувати відповідач відповідно до направлених позивачем рахунків. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 року у справі № 910/17965/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості за надані послуги. Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що не відповідає вимогам процесуального закону та ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що ОСББ не є власником будинку чи окремих приміщень і обладнання у ньому та не підпадає під визначення «власника» в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Апелянт наголошує на неврахуванні суду першої інстанції обставин щодо звернення відповідача до позивача із листами щодо надання позивачем роз`яснень та розшифровок вартості нарахованої заборгованості за надані послуги. 08.04.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксов В. В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/17965/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 у справі №910/17965/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у даній справі. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання. Розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17965/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 19.05.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, наголошуючи, що апелянт є юридичною особою, яка відповідає за експлуатацію (обслуговування) об`єктів водоспоживання за дислокацією по договору №16742/9-04 від 13.07.2017, укладеному між позивачем та відповідачем. Також позивач звертає увагу, що в матеріалах справи наявні акти про зняття з приладу обліку, підписані представником ОСББ «Київська Венеція». Відтак, позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №910/17965/19 відмовлено у задоволені заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи. 12.06.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких відповідач заперечує проти доводів, викладених у відзиві. Узагальнені доводи заперечень зводяться до тверджень, що ОСББ як юридична особа не потребує житлово - комунальних послуг. 18.06.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення на заперечення на відзив, у яких позивач заперечує проти доводів, наведених апелянтом, посилаючись на умови договору №16742/9-04 від 13.07.2017, що укладений між позивачем та відповідачем. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1819/20 від 02.07.2020, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Чорногуз М. Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі №910/17965/19 прийнято апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17965/19 до провадження визначеним складом колегії суддів. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2583/20 від 18.08.2020, у зв`язку з перебуванням суддів Куксова В.В. та Чорногуз М.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Поляк О. І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі №910/17965/19 прийнято апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17965/19 до провадження визначеним складом колегії суддів. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4056/20 від 27.10.2020, у зв`язку з перебуванням судді Поляк О. І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді:Тищенко А. І., Яковлєв М. Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі №910/17965/19 прийнято апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17965/19 до провадження визначеним складом колегії суддів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 17.12.2020 по 31.12.2020 та у відпустці з 04.01.2021 по 06.01.2021. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Київська Венеція" (абонент) укладено договір №16742/9-04 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод (далі за текстом - договір) (а.с. 9-12). Умовами згаданого договору сторонами погоджено наступне. Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва, за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (який є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими у Головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Відповідно до п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Пунктом 2.1.2 договору погоджено: зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів з засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Покази засобу (-ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальника від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Пунктом 2.1.4 договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування. Відповідно до п. 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа, наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом. Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді - вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. Відповідно до пунктів 2.2.2-2.2.3 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг. Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною. Згідно з пунктом 7.1 договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором. Звернувшись до суду з позовом, позивач зазначає, що всупереч положенням вказаного договору відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконав лише частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по коду НОМЕР_6 за період з 01.06.2019 по 30.09.2019 у розмірі 98,13 грн. та по коду НОМЕР_5 за період з 01.02.2017 по 30.06.2019 у розмірі 20 490,47 грн., а загалом у розмірі 20 588,60 грн. Також позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2 879,81 грн., 3% річних у розмірі 791,70 грн., пеню у розмірі 1 118,47 грн. та штраф у розмірі 2 058,86 грн. У свою чергу відповідач визнає заборгованість частково - за кодом НОМЕР_6 за період з 01.06.2019 по 30.09.2019 у розмірі 98,13 грн. Натомість, проти наявності заборгованості у розмірі 20 490,47 грн за кодом НОМЕР_5 відповідач заперечує, посилаючись на те, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська Венеція" не є колективним споживачем послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, та не зобов`язано сплачувати заборгованість за послуги, що спожиті власниками офісів (нежитлових приміщень), які мають укладати договори з позивачем індивідуально. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Приписами статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). З наведених норм вбачається, що оскільки сторони взяли на себе зобов`язання, визначені договором, то такі зобов`язання мають бути виконані належним чином. При цьому, апелянт не погоджується з висновком суду щодо виникнення у нього заборгованості по коду НОМЕР_6 за період з 01.06.2019 по 30.09.2019 у розмірі 98,13 грн. та по коду НОМЕР_5 за період з 01.02.2017 по 30.06.2019 у розмірі 20 490,47 грн., а загалом у розмірі 20 588,60 грн. У той же час, заборгованість по коду НОМЕР_6 за період з 01.06.2019 по 30.09.2019 у розмірі 98,13 грн. визнана відповідачем. Зокрема, скаржник не погоджується з вказаним висновком суду та з тим, що задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надання позивачем послуг з холодного водопостачання та приймання стічних вод по коду НОМЕР_5 за договором у період з 01.02.2017 по 30.06.2019 на суму 20 490,47 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Колегією суддів досліджено, що за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Київська Венеція" у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" було зареєстровано такі засоби обліку (лічильники): № НОМЕР_1 (код абонента - НОМЕР_5), № НОМЕР_2 (код абонента НОМЕР_6), № НОМЕР_3 (код абонента НОМЕР_6), № НОМЕР_4 (код абонента НОМЕР_6). На підтвердження факту надання послуг за договором по коду НОМЕР_5 та їх обсягу позивачем долучені до позову копії актів про зняття показань з приладу обліку №1409963916 за адресою точки обліку: пр-т Соборності, 30, за період з 01.02.2017 по 30.06.2019 (а.с. 15-23). Ці акти підписані представниками постачальника та абонента у двосторонньому порядку. Крім того, довідкою АТ «Банк Кредит Дніпро» № 55/9-1527 від 21.10.2019 (а.с. 24) підтверджується направлення до банківської установи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська Венеція" платіжних повідомлень у період з 29.01.2018 по 30.06.2019, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про те, що позивач жодного разу не надав йому рахунків на сплату послуг водопостачання за кодом НОМЕР_5. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач про незгоду щодо кількості та вартості отриманих послуг постачальнику не повідомляв, не ініціював у вказаний період проведення звіряння розрахунків. Крім того, відповідно до п. 2.2.3 договору, у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг. З наведеного пункту договору вбачається, що обов`язок абонента (відповідача) з оплати послуг настає незалежно від отримання (неотримання) рахунка від постачальника. На підставі поданих документів суд першої інстанції дійшов висновку, що надання позивачем послуг з холодного водопостачання та приймання стічних вод по коду НОМЕР_5 за договором у період з 01.02.2017 по 30.06.2019 на суму 20 490,47 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Апелянт у свою чергу заперечує проти таких висновків суду. Однак, враховуючи викладене, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно недоведеності позивачем надання послуг з холодного водопостачання та приймання стічних вод по коду НОМЕР_5 за договором у період з 01.02.2017 по 30.06.2019 на суму 20 490,47 грн., що не відповідає дійсності та спростовується перш за все укладеним між позивачем та відповідачем договором №16742/9-04 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод від 13.01.2017, наявність якого апелянт не заперечує. Разом з тим, системно аналізуючи зміст даного договору, колегія встановила, що сторонами погоджено надання позивачем послуг відповідачу з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва. Одночасно, зазначений договір у встановленому чинним законодавством порядку не припинено, не розірвано та не визнано недійсним, доказів вказаного матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 20 588,60 грн. та відповідачем таких доказів оплати не надано. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснивши оплату наданих послуг водопостачання та водовідведення у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 20 588,60 грн. Разом з тим, заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що ОСББ не є власником будинку чи окремих приміщень і обладнання в ньому та не підпадає під визначення «власника» відповідно до Закону України «Про житлово - комунальні послуги». Також визначені законом мета і предмет діяльності ОСББ не передбачають провадження господарської діяльності, а тому ОСББ не може бути виробником або виконавцем житлово - комунальних послуг відповідно до Закону України «Про житлово - комунальні послуги». Щодо наведених доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. За змістом частини другої статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Згідно з частинами другою та шостою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Споживачем у розумінні статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що предметом діяльності ОСББ є, серед іншого, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг, для чого ОСББ статтями 10, 16, 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" надано право укладати відповідні договори з суб`єктами, що надають послуги. Втім, як встановлено судом першої інстанції, ОСББ як юридична особа не потребує житлово-комунальних послуг - їх потребують члени об`єднання. У зв`язку з цим статтею 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: зокрема виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Суд зазначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України "Про житлово-комунальні послуги", терміну "постачальник" комунальних послуг відповідають терміни "виконавець" та "виробник", а терміну "замовник (абонент)" - термін "споживач". Тобто, з визначеного Законом України "Про житлово-комунальні послуги" переліку учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник) ОСББ може виступати у ролі споживача - як колективний замовник (абонент), що і мало місце у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 904/5702/16, від 23.11.2018 у справі № 910/14142/17. Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що взявши на себе зобов`язання за договором №16742/9-04 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі та визначивши на власний розсуд умови цього договору, відповідач зобов`язаний їх виконувати, а доводи відповідача про обов`язок укладення договорів про надання послуг з водопостачання та водовідведення виключно власниками житлових та нежитлових приміщень як споживачами з позивачем жодним чином не впливають на необхідність виконання відповідачем зобов`язань за наданими послугами відповідно до діючого договору. Отже, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод у розмірі 20 588,60 грн. є доведеними та підлягають задоволенню. Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 791,70 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 879,81 грн. за загальний період прострочення відповідача з 02.08.2016 по 30.04.2019. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц. Судовою колегією перевірено мотиви, з яких виходив суд першої інстанції та нормативно - правове обгрунтування при дослідженні даного питання та встановлено, що позивачем дійсно неправильно визначено початок періоду прострочення кожного щомісячного платежу за договором, а саме - позивачем не враховано п. 2.2.3 договору, який має застосовуватися для визначення строку сплати вартості послуг, наданих позивачем у період з лютого 2017 року по 17.12.2017, а також січень 2019 року, у зв`язку з відсутністю доказів виставлення рахунків позивачем за надані послуги у цей період. Разом з тим, при визначенні періодів прострочення сплати послуг за період з 18.12.2017 по травень 2019 року в порядку п. 2.2.2 договору, позивач не врахував приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних за правильний період прострочення відповідача, судова колегія вважає його арифметично правильним та таким, що підлягає частковому задоволенню до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 785,59 грн. та інфляційні в розмірі 2 432,65 грн. Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 02.08.2018 по 30.06.2019 у розмірі 1 118,47 грн. та штраф у розмірі 2 058,86 грн., суд апеляційної інстанції зазначає. За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до п. 4.2 договору, у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно з п. 4.6 договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити. Перевіривши розрахунок пені, суд першої інстанції вірно встановив, що при визначенні початку періоду прострочення кожного щомісячного платежу за договором позивач не врахував приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Здійснивши власний розрахунок пені, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення цих вимог на суму 1103,28 грн., з чим погоджується колегія суддів. Стосовно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 058,86 грн., місцевий господарський суд зазначив, що, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів направлення відповідачу рахунків за надані послуги у період з 18.12.2017 по 19.06.2019, відповідальність у вигляді стягнення штрафу в порядку п. 4.6 договору може бути покладена на відповідача за неоплату саме цих рахунків. У зв`язку з тим, що загальна вартість послуг, які відмовився оплачувати відповідач відповідно до направлених позивачем рахунків, складає 11 393,74 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 1 139,37 грн. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши вищенаведені обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17965/19. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17965/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17965/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/17965/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Київська Венеція».

4. Матеріали справи № 910/17965/19 повернути до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді А.І. Тищенко М.Л. Яковлєв