Постанова 4852 № 160/9066/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9066/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (головуючий суддя - Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 - Чіняєвої Ольги Миколаївни до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 (далі - Позивач) - Чіняєва Ольга Миколаївна (далі - Представник Позивача) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС, в якій просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200177/2, прийняте Відповідачем 15.08.2019. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року по справі №160/9066/19 адміністративний позов представника ОСОБА_1 - Чіняєвої Ольги Миколаївни до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задоволено у повному обсязі (а.с. 151-154). 06 грудня 2019 року до суду представником Позивача до суду першої інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8450,00 грн. та витрати, пов`язані із залученням перекладача в розмірі 432,00 грн. (а.с. 156-164) Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року по справі №160/9066/19 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задоволено, ухвалено: Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС (49038, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 39421732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 8 450, 00 грн. (вісім тисяч чотириста п`ятдесят гривень). Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС (49038, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 39421732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані із залученням перекладача в розмірі 432, 00 грн. (чотириста тридцять дві гривні) (а.с. 165-166). Відповідач - Дніпровська митниця Держмитслужби, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку (а.с. 172-177). В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Позивача відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що заявлені представником Позивача до відшкодування витрати є неспівмірними зі складністю справи. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 17 березня 2020 року на електронну пошту Третього апеляційного адміністративного суду надішли письмові клопотання за вх. №14832/20 та №14826/20 від Позивача та його представника про відкладення розгляду справи на іншу дату після 03.04.2020 року у зв`язку з впровадженням всеукраїнського карантину. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотань Позивача та його представника, кожного окремо, про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на те, що явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи має дотримуватись строків, передбачених ч. 1 ст. 309 КАС України, перебіг яких у зв`язку з введенням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантину, на теперішній час у передбаченому Законом порядку - не зупинено. 18 березня 2020 року на електронну пошту Третього апеляційного адміністративного суду надійшло письмове клопотання Відповідача за вх. №15154/20 про відкладення судового засідання у зв`язку з впровадженням всеукраїнського карантину. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на те, що явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи має дотримуватись строків, передбачених ч. 1 ст. 309 КАС України, перебіг яких у зв`язку з введенням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантину, на теперішній час у передбаченому Законом порядку - не зупинено. В постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року судом апеляційної інстанції здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби на Дніпровську митницю Держмитслужби. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили. За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або Третьою особою. Згідно з ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи №160/9066/19 у розмірі 8450 грн. Позивачем до суду першої інстанції надано: Договір про надання правової допомоги від 02.09.2019, Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги від 02.09.2019, Рахунок на оплату від 11.09.2019 №1 на суму 2 500 грн., Рахунок на оплату від 17.10.2019 №2 на суму 1 000 грн., Рахунок на оплату від 31.10.2019 №2 на суму 2 300 грн., Рахунок на оплату від 26.11.2019 №4 на суму 1 650 грн., Рахунок на оплату від 03.12.2019 №5 на суму 1 000 грн., дублікат квитанції №0.0.1461508512.1 від 12.09.2019 на суму 2 500 грн., платіжне доручення №Р24А682519556А09229 від 18.10.2019 на суму 1003 грн., дублікат квитанції №0.0.1512520183.1 від 04.11.2019 на суму 2 300 грн., дублікат квитанції №0.0.1536523848.1 від 27.11.2019 на суму 1 650 грн., дублікат квитанції №0.0.1543854111.1 від 05.12.2019 на суму 1 000 грн., Акт наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 08.08.2019. Аналіз поданих Позивачем до суду першої інстанції документів свідчить про те, що Позивач належним чином документально підтвердив та довів загальну суму витрат, понесених останнім, на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в розмірі 8450 грн. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати понесені Позивачем на переклад наданих до митного оформлення документів у розмірі 432,00 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки з урахуванням положень статті 254 Митного кодексу України декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Відповідача та залишення без задоволення заяви представника ОСОБА_1 - Чіняєвої Ольги Миколаївни в частині стягнення з Дніпровської митниці Держмитслужби витрат, пов`язаних із залученням перекладача в розмірі 432,00 гривні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки частково не відповідають фактичним обставинам справи, і тому додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі від 12 грудня 2019 року підлягає частковому скасуванню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - задовольнити частково. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року по справі №160/9066/19 - скасувати в частині стягнення з Дніпровської митниці Держмитслужби витрат, пов`язаних із залученням перекладача в розмірі 432,00 гривні. Заяву представника ОСОБА_1 - Чіняєвої Ольги Миколаївни в частині стягнення з Дніпровської митниці Держмитслужби витрат, пов`язаних із залученням перекладача в розмірі 432,00 гривні - залишити без задоволення. В іншій частині додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року по справі №160/9066/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 24 березня 2020 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов