LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС331/4387/16-ц

від 23.03.2020 · Цивільна
Резолютивна:Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення курсової різниці, процентів за користування позикою, трьох процентів річних, за касаційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Запорізького …

Ухвала 23 березня 2020 року м. Київ справа № 331/4387/16-ц провадження № 61-20631св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Бєлки В. Ю., Полякова О. З., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення курсової різниці, процентів за користування позикою, трьох процентів річних. Позов обґрунтовано тим, що 23 серпня 2002 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким він позичив відповідачу грошові кошти у розмірі 121 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті складало 650 980,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути позику на першу вимогу, про що складено письмову розписку. 17 січня 2005 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу, але вимога виконана не була, тому 16 лютого 2005 року наступило прострочення боржника. Рішенням Апеляційного Запорізької області від 02 липня 2008 року з відповідача на його користь стягнуто 586 765,30 грн. Вказане рішення суду відповідачем не виконано. Посилаючись на те, що курс долара США зріс, а відповідач тривалий час не виконує рішення суду, його права підлягають захисту шляхом стягнення курсової різниці у розмірі 2 454 693,73 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача три проценти річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, з 16 лютого 2005 року по 30 травня 2016 року у розмірі 1 030 179,67 грн. Також просив суд з відповідача на його користь стягнути проценти за користування позикою на підставі статті 1048 ЦК України за весь період користування позикою, починаючи з 23 серпня 2002 року до 30 травня 2016 року у розмірі 4 290 311,28 грн. А всього позивач просив стягнути на його користь з відповідача 7 775 184,68 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 182 453,62 грн, з яких: 2 454 693,73 грн - курсова різниця; 271 908,94 грн - три проценти річних; 1 455 850,95 грн - проценти за користування позикою. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6 890,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення курсової різниці, процентів за користування позикою, три проценти річних задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами за період з 10 червня 2013 року по 10 червня 2016 року у розмірі 279 472,15 грн та трьох процентів річних за прострочку виконання грошового зобов`язання за період з 10 червня 2013 року по 10 червня 2016 року у розмірі 52 631,00 грн, а разом 332 103,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 294,20 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування позикою та трьох процентів річних скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині (відмова у стягненні курсової різниці) рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року залишено без змін. Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування позикою та трьох процентів річних. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування позикою, трьох процентів річних задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за прострочку виконання зобов`язання за період з 18 лютого 2005 року по 15 жовтня 2019 року у сумі 257 054,52 грн. В решті позову відмовлено. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи ОСОБА_1 у листопаді 2019 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у вищевказаній справі. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у листопаді 2019 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у вищевказаній справі. Разом із касаційною скаргою подав клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, яке обґрунтовував тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим в порядку виконання оскаржуваного рішення. Заявник вважав, що виконання оскаржуваного рішення може призвести до істотного збільшення боргового навантаження. Також зазначав, що в його власності перебуває нерухоме майно, яке може бути реалізовано в порядку виконання судового рішення, що призведе до порушення законних прав ОСОБА_2 , а дієвого механізму їх відновлення чинне законодавство не містить. У грудні 2019 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник зазначав клопотання про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі, яке обґрунтовував тим, що постановою державного виконавця від 05 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження № 60481905 з виконання оскаржуваної постанови, а тому існує об`єктивна необхідність у зупиненні виконання судового рішення. У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку повторно звернувся до Верховного Суду з клопотанням про зупинення виконання рішення, яке обґрунтовує тим, що 28 лютого 2020 року державний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника. Заявник зазначає, що у випадку реалізації описаного майна з прилюдних торгів він буде позбавлений можливості захистити своє право власності. До клопотання заявник долучає постанову державного виконавця від 28 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 60481905 про опис та арешт майна боржника. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя матеріали вищезазначеної цивільної справи, надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року. Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Позиція Верховного Суду Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України, за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання (дії) судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення або його дії, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Оскільки наведені представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 доводи мають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, то клопотання слід задовольнити. Керуючись статтями 392, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення курсової різниці, процентів за користування позикою, трьох процентів річних, за касаційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 01 квітня 2020 року. Клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення виконання судового рішення задовольнити. Зупинити виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»