Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/5281/19

23.03.20 22-ц/812/682/20 Єдиний унікальний номер справи 484/5281/19 Головуючий в апеляційній інстанції - Лисенко П.П. Провадження 22-ц/812/682/20 П О С Т А Н О В А іменем України 23 березня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Лисенка П.П., суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання: Гавор В.Б., переглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, яка постановлена 19 листопада 2019 року, в приміщенні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області під головуванням судді Літвіненко Т.Я., за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня видачі судового наказу та до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2019 року у видачі судового наказу відмовлено. Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку та просила скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з`ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а тому не може залишатися в силі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, які заявлені заявником, не відповідають положенням ч.4 ст.161 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його вірним, обґрунтованим та законним. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу. Згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 1 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про відмову у видачі судового наказу, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 4 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Вказана норма є процесуальною і не підлягає розширеному тлумаченню, та не може корегуватися нормою матеріального права. З аналізу вказаної вище процесуальної норми права вбачається, що двома обов`язковими умовами, за наявності яких може бути видано судовий наказ про стягнення аліментів, є: бажання стягувача отримувати аліменти в частці, від заробітку (доходу) платника та визначення максимального розміру аліментів, належний до сплати, не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Інших правил для видачі судового наказу, чинне законодавство не встановило. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявила вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, у своїй заяві про видачу судового наказу, вона об`єднала норму, що міститься в ч. 4 ст.161 ЦПК України, щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів в частці від заробітку (доходу) і норму, передбачену ч. 2 ст. 182 СК України, про мінімальний розмір аліментів на одну дитину - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є неприпустимим, а тому у міськрайонного суду були достатні підстави для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів, підставою чого є невідповідність зазначеної заяви положенням ч.4 ст.161 ЦПК України. Враховуючи те, що відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу та є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню ( п.1-1 ч.1 ст.3 Закон України «Про виконавче провадження»), то він повинен видаватися лише за наявності законних підстав для такого і у суворій відповідності з правилами та порядком його ухвалення. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом 1 інстанції з додержанням вимог закону. При цьому, відмова у видачі судового наказу з зазначених вище підстав, не позбавляє права заявниці звернутися з тими самими вимогами, але вже в порядку позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують. Крім того, видача судового наказу за результатами перегляду справи у суді апеляційної інстанції, про що просить ОСОБА_1 , положеннями п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України не передбачена. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381,381 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий: П.П.Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 23 березня 2020 року