Постанова Миколаївський апеляційний суд № 474/680/18

23.03.20 22-ц/812/656/20 Єдиний унікальний номер судової справи 474/680/18 Номер провадження № 22-ц/812/656/20 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Темнікової В.І., Царюк Л.М. із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 07 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді - Сокола Ф.Г. о 10 год. 22 хв., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Виробниче - комерційне підприємство «Каро» (надалі - ПП «ВКП «Каро») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Врадіївська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди, в с т а н о в и л а: В липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ПП «ВКП «Каро» про визнання недійсним договору оренди. Позивач зазначав, що йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку належать дві земельні ділянки площею 3,66 га з кадастровим номером 4822381300:01:000:0250 та площею 1,06 га з кадастровим номером 4822381300:01:000:0280, які розташовані в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час замовлення витягу з Державного земельного кадастру з метою укладання договору оренди з ОСОБА_4 позивач дізнався про те, що в Державному акті невірно зазначені кадастрові номери земельних ділянок та не вірно обчислені їх площі. З метою приведення правовстановлюючого документу на земельні ділянки у відповідність, ОСОБА_3 було замовлено технічну документацію. В подальшому при встановленні межових знаків земельних ділянок належних позивачу, від працівників ПП «ВКП «Каро» йому стало відомо про те, що на вказані земельні ділянки вже укладено договір оренди з ПП «ВКП «Каро». Посилаючись на вказані обставини та на те, що будь-яких договорів з відповідачем він не укладав, позивач просив суд визнати договір оренди на земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 4822381300:01:000:0279 укладений між ОСОБА_3 та ПП «ВКП «Каро» 30 жовтня 2015 року недійсним. Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 07 лютого 2020 року позов ОСОБА_3 до ПП «ВКП «Каро» про визнання недійсним договору оренди на підставі ч.5 ст. 223 та п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час проведення судових засідань, двічі поспіль не з`явився при чому не повідомив про причини неявки в підготовче судове засідання призначене на 07 лютого 2020 року та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, що є безумовними підставами для залишення позову без розгляду. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом передчасно, оскільки позивач не мав можливості надати докази відсутності його у судовому засіданні з поважних причин, а суд не мав можливості їх дослідити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржувана ухвала не в повній мірі відповідає. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України. За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Як вбачається з матеріалів справи, з позовом до суду ОСОБА_3 звернувся у липні 2018 року та ухвалою судді Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокола Ф.Г. від 09 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 21 серпня 2018 року, яке не відбулося та в подальшому з різних підстав так і не було проведено. На підставі розпорядження керівника апарату Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2019 року за № 28 у зв`язку з неможливістю суддею ОСОБА_5 продовжувати розгляд справи через закінчення в останнього 19 січня 2019 року п`ятирічного терміну повноважень судді на який його було призначено та призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2019 року головуючим суддею визначено суддю Фасія В.В. Указом Президента України № 899/2019 від 12 грудня 2019 року суддю Сокола Ф.Г. призначено на посаду судді Врадіївського районного суду Миколаївської області. На підставі розпорядження керівника апарату Врадіївського районного суду Миколаївської області Парсенюк Л.В. № 66 від 20.12.2019р. відповідно до рішення зборів суддів № 7 від 19 грудня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2019 року головуючим суддею визначено суддю Сокола Ф.Г. Отже, встановлене свідчить про те, що справа знаходиться на розгляді у суді майже півтора року в період якого так і не було закінчено підготовче судове засідання. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2019 року, ухвалою судді від 23 грудня 2019 року призначено підготовче судове засідання на 23 січня 2020 року о 9-00 год., про яке позивач повідомлений належним чином (а.с. 149). 22 січня 2020 року позивач звернувся із клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку із зайнятістю на роботі та укладенням договору з адвокатом для представлення його інтересів у судовому засіданні. У судове засідання сторони не з`явились у зв`язку із чим підготовче судове засідання відкладено на 07 лютого 2020 року о 9-00 год. Про місце й час підготовчого судового засідання позивач ОСОБА_3 повідомлений належним чином, про що свідчить отримана ним особисто 31 січня 2020 року судова повістка (а.с. 154). Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 будучи двічі належним чином повідомлений про місце, дату та час проведення судових засідань, двічі поспіль не з`явився при чому не повідомив про причини неявки в підготовче судове засідання призначене на 07 лютого 2020 року та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, що є безумовними підставами для залишення позову . Між тим з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можливо. Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (№ 61-14373св19) та від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (№61-2142св19). До того, ж як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 надіслав клопотання про неможливість з`явитися в судове засідання 07 лютого 2020 року на 9-00 год. через стан свого здоров`я (а.с.158). Вказане клопотання 07 лютого 2020 року було надіслано до суду через електронну поштову скриньку ОСОБА_6 о 8-45 год., тобто за 15 хв. до початку судового засідання. Крім того, як зазначає позивач, ОСОБА_6 , яка з 2018 року на підставі довіреності представляла його інтереси в суді та електронна пошта якої зазначена в позовній заяві, особисто зателефонувала секретареві судового засідання та повідомила про направлення позивачем на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання ОСОБА_3 про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 07 лютого 2020 року, було надіслано до суду 07 лютого 2020 року Укрпоштою та отримано судом 11 лютого 2020 року. До того, 07 лютого 2020 року ОСОБА_3 дійсно звертався до сімейного лікаря Врадіївського районного центру первинної медико-санітарної допомоги, що підтверджується довідкою та є поважними причинами його неявки (а.с.179). Отже, наведене свідчить про те, що суду достеменно було відомо про заявлене позивачем клопотання та про причини його неявки в підготовче судове засідання, що виключає неповідомлення останнім суд про причини своєї неявки до суду. За такого, оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, зокрема позов залишено без розгляду у підготовчому засіданні, що суперечить вимогам пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. За таких обставин, ухвала суду, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381, 382 ЦПК України колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 07 лютого 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: В.І. Темнікова Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 23 березня 2020 року.