Постанова Харківський апеляційний суд № 643/9082/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 року м. Харків справа № 643/9082/16 - ц провадження № 22-ц/818/1652/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді - Тичкової О.Ю., суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Страхова компанія «АСКО - Медсервіс», ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова, ухвалене 7 листопада 2017 року у складі судді Сугачової О.О., - установив: 22 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після остаточного уточнення якого у серпні 2017 року (а.с. 78 - 81) просив стягнути солідарно зі Страхової компанії (надалі СК) «АСКО - Медсервіс» та ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 24750 грн 29 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Також просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1000 грн (франшиза) та стягнути з відповідачів судові витрати. Позов мотивований тим, що в результаті дорожньо - транспортної пригоди (надалі ДТП) 26.10.2015 на вул. Академіка Павлова, 44 - «б» у м. Харкові за участю автомобіля «Ford Sierra», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «ВАЗ-21091», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , ОСОБА_1 була завдана матеріальна та моральна шкода. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.11.2015 винним у скоєнні ДТП визнаний ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у СК «АСКО - Медсервіс». ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії з повідомленням про ДТП та надав всі необхідні документи. Згідно зі звітом № 874 по визначенню вартості відновлюваного ремонту від 09.12.2015 вартість відновлюваного ремонту ВАЗ-21091, державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 16055 грн 56 коп. Вісімнадцятого січня 2016 року на банківський рахунок позивача від СК «АСКО - Медсервіс» надійшло 14283 грн 31 коп. Згідно з висновком судової авто товарознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 04.04.2017 вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача склала 40033 грн 6 коп. Отже, загальний розмір збитків, що не був компенсований ОСОБА_1 , становить 25750 грн 29 коп. На час подачі позову автомобіль позивача вже 2 роки не відновлений через несплату повної суми відшкодування, ОСОБА_2 відмовляється сплачувати заподіяну шкоду. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 у вигляді пошкодження належного позивачу майна та відмови від відшкодування завданої шкоди, ОСОБА_1 завдано моральних страждань, що виразилися у стражданнях пов`язаних із незручностями пересування, а саме замість власного транспортного засоби використання громадського транспорту, порушення звичайного способу життя, відкладання запланованих раніше справ, нервового стану. Позивач є інвалідом армії ІІ групи. Заподіяну діями відповідачів моральну шкоду позивач оцінив у 10 000 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2017 року з урахуванням виправленої ухвалою того ж суду від 19 грудня 2017 року описки позов ОСОБА_1 задоволений частково. На користь позивача з відповідачів солідарно стягнуто 24750 грн 29 коп. матеріальної шкоди та в рівних частках понесені позивачем витрати на проведення експертизи в сумі 3853 грн 50 коп. З ОСОБА_2 на корить позивача стягнуто 10000 грн на відшкодування моральної шкоди та 1000 грн франшизи. Рішення суду мотивоване тим, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення різниці між завданими матеріальними збитками та розміром виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими. Оскільки матеріальна шкода завдана позивачу внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2 , суд уважав, що з останнього підлягає стягненню розмір моральної шкоди та розмір франшизи. Розмір моральної шкоди визнаний судом обґрунтованим враховуючи тривалість порушення способу життя позивача, глибину його моральних страждань, принципи розумності і справедливості. Відповідно до правил ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи)) понесені позивачем судові витрати суд стягнув з відповідачів у рівних частинах. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з нього на користь позивача 1000 грн на відшкодування моральної шкоди. Посилається на те, що суд не врахував того, що відповідальність ОСОБА_2 була застрахована. Розмір матеріальної шкоди, завданої автомобілю позивача згідно з висновком експертизи, дорівнює 40033 грн 6 коп. Страхова компанія з урахуванням розміру франшизи 1000 грн відшкодувала позивачу 14 283 грн 31 коп., хоча ліміт відповідальності страховика становить 50000 грн. Тому покладення судом обов`язку відшкодувати різницю між виплаченою страховою компанією сумою та фактично завданою позивачу шкодою не відповідає вимогам Закону України «Про страхування» та умовам договору страхування. Вважає, що заявлена позивачем сума повинна бути стягнута зі СК « АСКО - Медсервіс» . Крім цього, посилається на не доведення позивачем розміру відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Згоден компенсувати ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 1000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Вважає, що суд правильно встановив обставини у справі та ухвалив законне рішення. Він зміг відремонтувати автомобіль через два роки після ДТП та лише після того, як СК « АСКО - Медсервіс» на виконання рішення суду, що оскаржується, виплатило на його користь 24750 грн 29 коп. ОСОБА_1 є інвалідом армії 2-ої групи. Призначений судом розмір моральної шкоди враховує в собі всі страждання, які довелося перенести ОСОБА_1 у зв`язку з пошкодженням належного йому майна, порушенням звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я. Посилання ОСОБА_2 на те, що він є інвалідом 3 - ої групи не підтверджено належними доказами. Вісімнадцятого лютого 2020 року до апеляційного суду надійшов відзив ПрАТ «СК «АСКО - Медсервіс», у якому представник відповідача просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Посилається на те, що відповідно до вимог закону, що підтверджується практикою Верховного Суду, саме з ОСОБА_2 , як винної в ДТП особи, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої в результаті ДТП шкоди та страховим відшкодуванням. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, вивчивши докази та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзивів на неї, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою частково з таких підстав. Відповідно до п. п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, 26.10.2015 на вул. Академіка Павлова, 44-«б» у м. Харкові між автомобілем «Ford Sierra», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та автомобілем «ВАЗ-21091», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , сталася ДТП. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.11.2015 винним у скоєнні ДТП від 26.10.2015 визнаний ОСОБА_2 , його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 6). Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Спеціальним законом, що встановлює обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (надалі Закон). Відповідно до статей 3, 5 Закону метою такого страхування є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого ( ст.6 Закону). Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АI/6890250, діючого станом на 26.10.2015, відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у СК « АСКО - Медсервіс» (надалі СК) (а.с. 35). Сьомого грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до СК з заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що мала місце 26.10.2015 (а.с. 36). Відповідно до звіту з визначення вартості відновлювального ремонту № 874 від 09.12.2015, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача склала 16055 грн 56 коп.(а.с. 37 - 40). У письмових запереченнях на позов від 28.11.2016 СК пояснила, що вартість страхового відшкодування була розрахована на підставі зазначеного звіту з вирахуванням суми податку на додану вартість у розмірі 772,25 грн, франшизи в розмірі 1000 грн і остаточно склала 14283,31 грн (а.с.31 - 33). Зазначені посянення підтверджуються даними страхового акту СК № 091- 16 - 030 від 14.01.2016 (а.с. 34). Вісімнадцятого січня 2016 року СК виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 14283 грн 31 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 00067 ( а.с. 54) Пунктом 9.2. статті 9 Закону в редакції, чинній на час укладення договору страхування з відповідачем (26.10.2015), ліміт відповідальності страховика за завдану страхувальником майнову шкоду третім особам був установлений у розмірі 50 000 грн. ДТП сталася під час дії договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/6890250, яким визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000 грн. Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092). Згідно з калькуляцією вартості ремонту, складеної оцінювачем ОСОБА_4 09.12.2015 за № 874/15, вартість ремонту транспортного засобу ВАЗ - 21091 без урахування зносу складає 26 867 грн 6 коп. (а.с. 41 - 43). Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 32 від 04.04.2017, складеного ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, розмір відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП автомобіля ВАЗ - 21091 склав 40033 грн 6 коп. (а.с. 66-74). Згідно зі статтею 1 ЦПК України 2004 року Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень частини 3 статті 10 ЦПК України 2004 року Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України 2004 року Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.ч. 1,3,4 ст. 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України ( в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобілю. А саме, позивачем не надано квитанції або платіжних доручень, що підтверджують понесення ним витрат на ремонт належного йому автомобілю у розмірі 40033 грн 6 коп. Крім цього, зазначена сума охоплюєтеся лімітом страхового відшкодування, що встановлений законом. Тому суд безпідставно стягнув з ОСОБА_2 різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та вартістю ремонту автомобіля, встановленою висновком судової автотоварознавчої експертизи. За правилами ст.ст. 9, 12 Закону при визначенні розміру страхового відшкодування при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, страховиком не відшкодовується лише франшиза у розмірі 1000 грн. Судова колегія враховує, що страхове відшкодування при виплаті позивачу було зменшене на розмір франшизи у розмірі 1000 грн, тому позивач має право на відшкодування зазначених коштів за рахунок ОСОБА_2 . Також судова колегія не може повністю погодитися з висновком суду про обґрунтованість стягнення з відповідача 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. З матеріалів справи вбачається, що в результаті ДТП транспортний засіб ОСОБА_1 отримав механічні ушкодження, в результаті чого позивачу була завдана майнової шкоди. Тому колегія суддів уважає доведеними факти протиправної поведінки ОСОБА_2 у вигляді порушень правил дорожнього руху, що призвели до ДТП, пошкодження майна позивача та свідчить про наявність в останнього стресу, страждань з приводу необхідності ремонту пошкодженого майна та втрати звичайних життєвих зав`язків. Керуючись пунктом 6 ст. 3 ЦК України, що визначає справедливість, добросовісність та розумність як загальні засади цивільного законодавства, враховуючи стан здоров`я позивача, який є інвалідом другої групи, характер завданої йому моральної шкоди, судова колегія вважає обґрунтованим зменшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, до 5 000 грн. З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Розмір матеріальної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 належить зменшити до 1000 грн франшизи, моральної шкоди - до 5000 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в іншій частині належить відмовити. ПрАТ «СК «АСКО - Медсервіс» рішення суду першої інстанції не оскаржило, тому в частині стягнення сум зі страхової компанії рішення суду від 7 листопада 2017 року колегією суддів не переглядалось відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України). Враховуючи, що апеляційний суд задовольняє позов та апеляційну скаргу частково, за правилами п. 1 ч. 2, ч. 13 ст. 141, п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Даними пенсійного посвідчення від 22.07.2015 підтверджується, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 - ої групи (а.с. 5), тому звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011. Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню на 88,15%, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнаний судом обґрунтованим на 16,78 %, тому підлягає зміні й рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат. Так, з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації підлягає стягненню судовий збір у розмірі 107 грн 39 коп., що підлягав сплаті при подачі позову, на користь ОСОБА_1 відповідач має сплатити 646 грн 63 коп. сплачених за проведення експертизи. При цьому ОСОБА_2 належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 846 грн 24 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий апелянту судом за його заявою. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та 5 000 (п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації судовий збір у розмірі 107 (сто сім) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок, що підлягав сплаті при подачі позову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 646 (шістсот сорок шість) гривень 63 (шістдесят три) копійки, сплачені за проведення експертизи. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 846 (вісімсот сорок шість) гривень 24 (двадцять чотири) копійки судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. В частині стягнення сум зі Страхової компанії «АСКО - Медсервіс» рішення суду першої інстанції не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 23 березня 2020 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді А.В. Котелевець Р.М. Піддубний