Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/1061/18

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Чернівці Справа № 726/1061/18 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю. секретар Чубрей І.І. позивач ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Уніка» апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Поляк Марія Володимирівна, на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 27 жовтня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Асташев С.А. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Уніка» (далі ПАТ СК «Уніка») про стягнення страхового відшкодування, в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події. Позов мотивований тим, що він є власником автомобіля марки MERSEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 . 25 серпня 2017 року о 15:15 годині по вулиці Ярослава Мудрого, 125 в місті Чернівці відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 , розпочав маневр повороту ліворуч та не впевнившись, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, допустив зіткнення із належним позивачеві автомобілем. Вказував, що у діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення вимог пункту 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з настанням ДТП. Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ СК «Уніка», просить стягнути із вказаної страхової компанії на його користь страхове відшкодування в сумі 56 657 гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 27 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ СК «Уніка» про стягнення страхового відшкодування задоволено. Стягнуто з ПАТ СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування на загальну суму 56 657 гривень. Суд мотивував своє рішення тим, що у результаті ДТП власнику транспортного засобу Mercedes-Benz ОСОБА_1 з вини ОСОБА_2 була заподіяна майнова шкода у розмірі 56 657 гривень. Оскільки обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія автомобіля Daewoo Nexia ОСОБА_2 здійснено у ПАТ СК «Уніка» за полісом страхування, чинного на момент ДТП, саме із вказаного страховика підлягає стягненню матеріальний збиток завданий власнику іншого транспортного засобу в межах суми страхового відшкодування в розмірі 56 657 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Оскільки висновки дослідження № 77-А від 14 березня 2018 року та додаткової судової експертизи № 1/20-29 від 30 квітня 2020 року ґрунтуються на недопустимих доказах , які не відповідають фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди, суд не міг брати їх до уваги та обґрунтовувати ними наявність вини ОСОБА_2 у скоєнні такого ДТП. Судом не надано жодної оцінки новій схемі ДТП до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 серпня 2017 року, складену інспекторами на вимогу ОСОБА_2 , та не обґрунтовано мотиви її неврахування. Висновок експерта № 15/19 від 19 липня 2019 року необґрунтовано було відхилено судом та мотиви його неприйняття є надуманими. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобіля марки Mercedes-Benz 560 SEL, номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 5 т.1). Постановою Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 березня 2018 року встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №123336 ОСОБА_1 25 серпня 2017 року близько 15:15 год., у місті Чернівці по вулиці Ярослава Мудрого, 125, керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz, номерний знак: НОМЕР_1 , при виконанні маневру обгону, не врахував дорожньої обстановки, не переконався що це буде безпечно, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки Daewoo Nexia, номерний знак: НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який в цей час здійснював маневр повороту ліворуч, чим порушив вимоги пункту14.2 б, 14.2 г ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею124 КпАП України. Вищевказаною постановою Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 березня 2018 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2018 року, закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 6-9 т.1). Згідно висновку експерта №77-А від 14 березня 2018 року встановлено невідповідності у виконанні вимог пункту 10.1 ПДР України водія ОСОБА_2 , при цьому водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення і в його діях не вбачається невідповідностей у виконанні вимог ПДР, які б з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з виникненням ДТП. Згідно полісу №АК2720569, чинного станом на 25 серпня 2017 року, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_2 , застрахована страховиком ПАТ«СК «Уніка» (а.с.28 т.1). Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №103-09-17 від 19 вересня 2017 року, матеріальний збиток завданий власнику автомобіля Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП 25 серпня 2017 року, станом на момент виконання дослідження становить 56657 гривень 73 копійки (а.с.92-107 т.1). Як вбачається з висновку експерта №77-А від 14 березня 2018 року, за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, зіткнення автомобілів Daewoo Nexia та Mercedes-Benz 560 НОМЕР_4 відбулось на зустрічній смузі руху відносно їх попереднього напрямку руху в місці, яке дещо передувало сліду утвореному пошкодженим переднім правим колесом автомобіля Mercedes-Benz 560 НОМЕР_4 . З результатів дослідження слідує, що водій автомобіля Mercedes-Benz 560 НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 при технічно обґрунтованому механізмі розвитку події не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 . В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Daewoo Nexia ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимог пункту 10.1 ПДР, що з технічної точки зору було в причинному зв`язку з настанням даної пригоди. В даній дорожньо-транспортній обстановці при технічно обґрунтованому механізмі розвитку подій в діях водія автомобіля Mercedes-Benz ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з виникненням ДТП (а.с.30-40 т.2) Відповідно до висновку експерта №15/19 від 19 липня 2019 року автотехнічної експертизи призначеної за клопотанням відповідача ОСОБА_2 , місце зіткнення автомобілів Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 та Mercedes-Benz 560 НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , розташоване на смузі зустрічного руху, по відношенню до напрямку руху автомобілів в межах перехрестя, біля лівого борту кузова автомобіля Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 . В даній дорожній обстановці водій автомобіля Mercedes-Benz 560 НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1; 14.2. б); г) та 14.6 а) Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці водій автомобіля Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами пункту 1.4 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору в даній дорожній обстановці невідповідності дій водія автомобіля Mercedes-Benz 560 SEL, н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1; 14.2 б, г та 14.6 а Правил дорожнього руху перебувають в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди (а.с.2-10 т.2). Згідно висновку експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи №1/20-29 від 30 квітня 2020 року судовим експертом Даневич С.В. Чернівецького відділення КНДІСЕ МЮ України встановлено, що при заданому комплексі вихідних даних водію автомобіля Mercedes-Benz 560 НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 необхідно було дотримуватися вимог пункту 14.2 в ПДР України, а у разі раптового виникнення небезпеки для руху діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 ПДР України, водію автомобіля Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 при заданому механізмі розвитку ДТП необхідно було діяти у відповідності до вимог пункту 10.1 ПДР України з дотриманням вимог пункту 9.2 б і пункту 9.4 ПДР України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля Mercedes-Benz 560 НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути ДТП, а водій автомобіля Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути даної ДТП. У діях водія автомобіля Mercedes-Benz 560 НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається. У діях водія автомобіля Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 при заданих параметрах зближення вбачаються невідповідності вимогам пункту10.1 ПДР України (а при умові не увімкнення лівого покажчика поворотів - то і вимог пункту 9.2 б і пункту 9.4 ПДР України), що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із настанням даної ДТП (а.с.89-90 т.2). З огляду на вказаний висновок додаткової судової експертизи №1/20-29 від 30 квітня 2020 року, проведеної судовим експертом Даневич С.В. Чернівецького відділення КНДІСЕ МЮ України, встановлені обставини ДТП, при яких в діях водія Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності у виконанні вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, в редакції чинній станом на 25 серпня 2017 року, що доводить винність дій останнього в настанні дорожньо-транспортної пригоди. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). Відповідно до статті 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 28 цього Законувизначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Страхова сума за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого, встановлена розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 липня 2010 року №566, зареєстрованого в МЮ України 16 серпня 2010 року за №689/17984 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку (пунктом 36.1 статті 36 Закону). Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Такий правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про доведеність вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, яке мало місце 25 серпня 2017 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за завдану ОСОБА_2 шкоду належному позивачу автомобілю в результаті дорожньо-транспортної пригоди має нести страховик - ПАТ СК «Уніка», оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності ОСОБА_2 , а розмір завданої матеріальної шкоди підтверджено висновком експертного автотоварознавчого дослідження №103-09-17 від 19 вересня 2017 року. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду. В той же час суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів ОСОБА_2 щодо настання вказаного ДТП саме в результаті неправомірних винних дій ОСОБА_1 . Такий аргумент відповідача спростовується наявними в матеріалах справи постановою Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 березня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2018 року, якою закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу висновку експерта №77-А від 14 березня 2018 року та інженерно-транспортній експертизі №1/20-29 від 30 квітня 2020 року, якими встановлена вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яке мало місце 25 серпня 2017 року, над висновком експерта №15/19 від 19 липня 2019 року, з якого вбачається наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні такого ДТП, оскільки суд першої інстанції належним чином оцінив кожний доказ окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, після чого результати оцінки доказів відобразив у рішенні, що відповідає вимогам статті 89 ЦПК України . Судом першої інстанції вмотивовано взято до уваги висновок експерта №77-А від 14 березня 2018 року, оскільки саме вказаним висновком обґрунтовував Садгірський районний суд міста Чернівці свою постанову від 20 березня 2018 року, в якій на підставі встановлених у такому висновку обставин, вважав доведеним факт відсутності вини ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного ДТП. Оскільки висновки інженерно-транспортної експертизи №1/20-29 від 30 квітня 2020 року лише підтверджують обставини встановлені висновком експерта №77-А від 14 березня 2018 року, судом першої інстанції обґрунтовано взято таку експертизу до уваги як належний та допустимий доказ у даній справі. Проте задовольняючи позов в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування з ОСОБА_2 , суд першої інстанції не урахував наступне. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , останнім було пред`явлено вимогу про стягнення страхового відшкодування лише до ПАТ СК «Уніка», що свідчить про відсутність предмету спору у цій між позивачем та ОСОБА_2 . Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинен містити в собі: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини. Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд. Підстава позову - це ті юридичні факти, з яких позивач виводить свої позовні вимоги до відповідача. Виходячи з наведеного, саме позивач визначає предмет і підстави заявленого ним позову. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20). З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначив ОСОБА_2 в якості відповідача, однак не пред`явив до нього ніякої позовної вимоги. Зважаючи на відсутність у цій справі предмету спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Щодо клопотання ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи доказів Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що клопотання ОСОБА_2 від 20 січня 2021 року про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме аудіозаписів судових засідань у даній справі в суді першої інстанції, не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не довів поважність причин неподання таких доказів до суду першої інстанції. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про закриття провадження в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ СК «Уніка» про стягнення страхового відшкодування слід залишити без змін. Щодо судових витрат Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , в інтересах якого ОСОБА_3 , просить стягнути з позивача на його користь витрати понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 9 446 гривень. На підтвердження понесення таких витрат на професійну правничу допомогу представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 надано витяг з договору № 176/20 про надання юридичної ( правничої ) допомоги від 30 жовтня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що Адвокатське бюро «Поляк і партнери» взяло на себе зобов`язання надавати юридичні послуги ОСОБА_2 з питань захисту його інтересів в суді; звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом вказаної справи від 11 січня 2021 року, що містить склад та розрахунок таких витрат, а також докази оплати ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Поляк і партнери» наданої правничої допомоги у розмірі 9 446 гривень (квитанція до прибуткового касового ордера № 11/21/01 від 11 січня 2021 року). Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Оскільки з рішення суду першої інстанції вбачається, що ним задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ СК «Уніка» про стягнення страхового відшкодування в повному обсязі і таке рішення апеляційним судом залишено без змін, підстав для стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу апеляційним судом не вбачається. Керуючись статтями 255, 368,374,376,381,382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 27 жовтня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування закрити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 21 січня 2021 року. Головуючий О.О. Одинак Судді: М.І. Кулянда Н.Ю. Половінкіна