Постанова 4875 № 917/131/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" березня 2020 р. Справа № 917/131/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М. , суддя Дучал Н.М. за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 2004 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Сірош Д.М., повний текст якого складено року, у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Маліченка Миколи Васильовича, с. Кам`яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області, до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, м. Полтава, про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, ВСТАНОВИЛА: Фізична особа-підприємець Маліченко Микола Васильович звернувся з позовом до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області з позовом про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 11,8360 га, кадастровий номер 5322481700:06:000:0246 від 01.12.2011, укладеного між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та фізичною особою підприємцем Маліченком Миколою Васильовичем, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16 січня 2012 року за № 532240004000783, строком на 7 (сім) років з моменту набрання законної сили рішенням суду уданій справі; визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.12.2011, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16 січня 2012 року за № 532240004000783 на умовах визначених позивачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було вжито всіх необхідних та можливих заходів для поновлення договору оренди землі, в той же час відповідач безпідставно ігнорує процедуру поновлення договору та ухиляється від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах. Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 року у задоволенні позову відмовлено. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням карантину через спалах коронавірусу. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до положень частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Згідно з положеннями частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. Склад суду для розгляду даної справи визначено 23.01.2020 року, а тому, враховуючи вищевикладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга підлягає розгляду у строк до 23.03.2020 року. Оскільки розгляд справи призначено на 17.03.2020 року, а визначений Господарським процесуальним кодексом України строк розгляду апеляційної скарги закінчується 23.03.2020 року, колегія суддів зазначає про відсутність можливості 17.03.2020 року відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки у разі такого відкладення, буде відсутня можливість належним чином повідомити сторони про дату та час судового засідання, оскільки з у проміжку часу між 17.03.2020 року та останнім днем строку розгляду апеляційної скарги - 23.03.2020 року наявні лише три робочі дні. Таким чином, відкладення розгляду справи матиме за наслідки порушення норм процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення. Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. «Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. 01 грудня 2011 року між Кременчуцькою районною державною адміністрацією в особі голови Кременчуцької районної державної адміністрації Нагорного Юрія Олексійовича (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Маліченком Миколою Васильовичем (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 1 договору Орендодавець на підставі розпорядження Голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 435 від 04.07.2011 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. В оренду передавалась земельна ділянка з кадастровим номером 5322481700:06:000:0246 загальною площею 11,8360 га, з них землі запасу сільської ради контур № 6 - 11,8360 га (рілля). Відповідно до пункту 36 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 січня 2012 року за № 532240004000783. Таким чином, строк дії договору закінчується 16 січня 2019 року. Також, Орендодавець та Орендар уклали Додаткову угоду до договору оренди землі від 16 січня 2015 року, якою внесли зміни до пункту 7 (щодо розміру орендної плати) договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року. Всі інші умови договору залишились незмінними. Відповідно до пункту 6 договору, після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. З метою реалізації переважного права на поновлення договору, ФОП Маліченко М.В. 10.10.2018 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, до якого додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Зазначений лист-повідомлення був зареєстрований ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за № М-14744/0/25-18 від 10.10.2018. Одночасно позивач направив лист- повідомлення про поновлення договору оренди із проектом додаткової угоди до Кременчуцької районної державної адміністрації, який отримано останньою 10.10.2018. Листом від 01.11.2018 № 2234/01-55 Кременчуцька районна державна адміністрація повідомила, що у зв`язку з набранням чинності 1 січня 2013 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI внесенні зміни до статті 122 Земельного кодексу України, згідно з якими районні державні адміністрації позбавлені повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або користування. Враховуючи наведене, Кременчуцькою районною державною адміністрацією рекомендовано звернутися до розпорядника земель сільськогосподарського призначення, а саме: до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Листом від 16.10.2018 № 32-16-0.332-6162/2-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило ФОП Маліченко М.В., що у додатках до листа-повідомлення відсутні агрохімічні паспорти земельної ділянки станом на час передачі земельної ділянки у користування та станом на час спливу п`ятирічного терміну з моменту передачі земельної ділянки в користування та технічна документація з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, затверджена у відповідності до вимог чинного законодавства. Запропоновано орендарю звернутися з відповідним листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі за місяць до спливу строку договору оренди землі. 14.12.2018 ФОП Маліченко М.В. повторно звернувся із листом-повідомленням про поновлення договору оренди, до якого, серед іншого, було додано технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5322481700:06:000:0246. Зазначений лист-повідомлення був зареєстрований ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за № М-180297/0/25-18 від 14.12.2018. Листом від 09.01.2019 № 108/0/26-19 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило ФОП Маліченко М.В., що термін дії витягу НВ-5307861832018 від 25.09.2018 закінчився, та про те, що з 1 січня 2019 року набрала чинність загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Запропоновано врахувати вищезазначене та вжити відповідних заходів. Позивач вважає дії відповідача незаконними, оскільки останній порушує переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи припинення існування спірної земельної ділянки (на день винесення рішення місцевим господарським судом) з кадастровим номером 5322481700:06:000:0243, площею 11,8360 га, вимога про поновлення договору оренди земельної ділянки є безпідставною. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що ним було своєчасно проінформовано відповідача про намір поновити договір оренди землі на 7 років та збільшити орендну плату до 12% від нормативно-грошової оцінки землі, проте відповідач у встановлені строки заяву позивача не розглянув, а тому, така поведінка відповідача є недобросовісною та не дає позивачу скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі. Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Як неодноразово зазначав Верховний Суд, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у частинах 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", друга - у частині 6 вказаної статті. За змістом частин 1-5 вказаної статті, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. За змістом вказаної статті Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Позивач 10.10.2018 та 14.12.2018 до закінчення строку дії договору оренди землі повідомив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про намір поновити договір оренди та подавав додаткову угоду. Колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на текст позовної заяви та її прохальну частину, позивач, по-перше, просить поновити договір оренди на 7 років, а по-друге - внести зміни до договору оренди на умовах додаткової угоди та встановити, що розмір орендної плати визначається у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, позивач ініціював поновлення договору одночасно як на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". У контексті поновлення договору оренди землі на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. В свою чергу, у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди землі, які були запропоновані позивачем (строк договору - 7 років, орендна плата 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки), що виключає можливість поновлення договору на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". В той же час, позивач у додатковій угоді змінює істотні умову договору, що виключає можливість поновлення договору на підставі частин 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". За викладених обставин, враховуючи відсутність можливості поновлення у даному випадку договору оренди землі як на підставі положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані. Зважаючи, що підстави вирішення спору колегією суддів дещо відрізняються від підстав, зазначених у рішенні суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно діючого процесуального закону, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з`ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. За таких умов рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі із зазначенням у постанові апеляційного суду про іншу правову оцінку обставин справи. Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.03.2020 року. Головуючий суддя В.І. Сіверін Суддя М.М. Слободін Суддя Н.М. Дучал