Постанова 4854 № 400/3160/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3160/19 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача -Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства «Стріт-Опт» до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 07 серпня 2019 року №1247582/42310006 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 03 червня 2019 року №261 за датою її подання, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року Приватне підприємство «Стріт-Опт» (далі - ПП «Стріт-Опт», позивач) звернулося до суду з позовом до ДФС України (далі - Відповідач -1), та ГУ ДФС у Миколаївській області (далі - Відповідач -2), в якому просило: - скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 07 серпня 2019 року №1247582/42310006 та зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №261 від 03 червня 2019 року за датою її подання; - стягнути судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу; - зобов`язати ДФС України подати звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дати набрання законної сили даним судовим рішенням. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації спірної податкової накладної прийнято контролюючим органом без належної перевірки достовірності та аналізу наданих позивачем документів, не містить обґрунтувань щодо того, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачі діяли протиправно та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позов ПП «Стріт-Опт» задоволено. Скасовано рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 07 серпня 2019 року №1247582/42310006. Зобов`язано ДФС України зареєструвати податкову накладну №261 від 03 червня 2019 року за датою її подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ПП «Стріт-Опт» судовий збір в розмірі 960,50 грн. та судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь ПП "Стріт-Опт" судовий збір в розмірі 960,50 грн. та судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн. ГУ ДФС у Миколаївській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що спірне рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийнято Комісією ГУ ДФС у Миколаївській області виключно в межах діючого законодавства та з дотриманням усіх необхідних критеріїв, що, на думку апелянта, свідчить про їх правомірність та обґрунтованість. В свою чергу податковий орган вказує на неспівмірність та необґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, а тому просить повністю відмовити у відшкодуванні вказаних витрат. Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу. Справу судом першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а тому відповідно до приписів ст.311 КАС України апеляційний перегляд справи відбувається у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів. Судом встановлено, що ТОВ «Стріт-Опт» зареєстроване в якості юридичної особи 05 січня 2018 року. Основним видом діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля. 30 травня 2019 року ПП «Стріт-Опт» уклало з ТОВ «Макси- Пром» договір №30/05-01 купівлі - продажу товарів. Згідно умов даного договору позивач повинен поставити на адресу ТОВ «Макси-Пром» продукти харчування на суму 2 135 363,40 грн. із ПДВ. Згідно видаткової накладної №254 від 03 червня 2019 року позивач поставив на адресу ТОВ «Макси-Пром» продукти харчування на суму 18 624,00 грн. із ПДВ, що підтверджується видатковою накладною. Згідно умов п.6.1. Договору №30/05-01 від 30 травня 2019 року оплата за поставлений товар має бути перерахована на протязі 30 днів, з моменту його передачі. Згідно умов п.6.3. Договору №31/05-02 від 31 травня 2019 року в разі порушення продавцем зобов`язання передбаченого її.4.5. цього Договору покупець має право притримати оплату за такий товар, повідомивши про це продавця. В свою чергу реалізована на адресу ТОВ «Макси-Пром» продукція раніше була придбана у ПП «Золотий Естамп», згідно договору купівлі-продажу №50 від 01 жовтня 2018 року. Придбання товару підтверджується відповідними первинними документами: видатковою накладною ПП «Золотий Естамп» №РН-0000289 від 16 квітня 2019 року на суму 100 124,64 грн. із ПДВ; товарно-транспортною накладною №Р1604-2 від 16 квітня 2019 року. За поставлену продукцію ПП «Стріт-Опт» розрахувалось з ПП «Золотий Естамп», що підтверджується платіжним дорученням №295 від 16 квітня 2019 року. Відповідно до приписів п.201.10. сг.20І Податкового кодексу України ПП «Золотий Естамп» було складено та зареєстровано податкову накладну. 25 червня 2019 року ПП «Стріт-Опт» засобами електронного зв`язку подано податкову накладну №271 для реєстрації в Єдиному реєстрів податкових накладних. 25 червня 2019 року рішенням Комісії відповідача, податкову накладну №261 було прийнято, але її реєстрація була зупинена, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. 05 серпня 2019 року позивачем надіслані на адресу відповідача пояснення с копіями документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладні №261 від 03 червня 2019 року. 07 серпня 2019 року Комісія центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийняти рішення №1247582/42310006 про відмову в реєстрації податкової накладної №261 від 03 червня 2019 року. Підставою для прийняття такого рішення стало ненадання платником податків копій документів, а саме: «Розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні». Правомірність прийнятого регіональною Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №261 від 03 червня 2019 року є предметом судового спору у даній справі. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Однак, в даному випадку зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної неможливо встановити, під яку саме ознаку ризиковості із семи зазначених пп.1.6 п.1 Критеріїв підпадав позивач. Вказані обставини призвели до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин, критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. У вказаному листі ДФС України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року «Критерії ризиковості платника податку», зокрема, зазначено: «

1. Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. …». Разом з тим, колегією суддів встановлено, що належної мотивації підстав та причин віднесення ТОВ «Стріт-Опт» та вчинених з ТОВ «Макси-Пром», операцій з постачання товару, до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року, прийняте регіональною Комісією рішення №1247582/42310006 від 07 серпня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №261 від 03 червня 2019 року матеріали справи не містять, відсутня така інформація і у Квитанції від 25 червня 2019 року. Зазначене свідчить про безпідставність та необґрунтованість зупинення реєстрації податкової накладної №261 як передумови прийняття відповідного рішення Комісією про відмову в реєстрації податкової накладної. Пунктом 21 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженому 21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117, передбачено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства». Колегія суддів звертає увагу на те, що фіскальним органом у спірному рішенні не вказано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а лише зазначено наступне: «Ненадання платником податків копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити)». При цьому, колегія суддів зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення фіскальним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Оскільки Відповідач-2 у спірному рішенні продублював абз. 3 п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення №1247582/42310006 від 07 серпня 2019 року є невмотивованим, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення. Колегія суддів також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що невиконання фіскальним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/1. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Втім, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7000 грн., з огляду на таке. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Положеннями ч.6 ст.134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/7806/17, щодо застосування ст.134 КАС України. У вказаному судовому рішенні зазначено, що аналіз положень ст.134 КАС України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачами та стягнутої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з того, що в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває понад 70 аналогічних справ, в яких заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн. Суть спору в цих справах є ідентичними. Позовні заяви відрізняються лише реквізитами позивача, номером податкової накладної, що направлялася на адресу контролюючого органу та номером рішення комісії. Витрачений адвокатом час на підготовку однакових позовів, не зазначений у жодному документі. Окрім того, зі змісту рахунку-фактури вбачається, що вартість участі представника позивача в судовому засіданні складає 4000 грн., втім в прохальній частині позову заявлено вимогу розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що документи надані у цій справі вказують на неспівмірність витрат на оплату послуг зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, а тому на необґрунтованість, безспірність та надмірність заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн. Отже, колегія суддів зазначає про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 1000 грн. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. У зв`язку з тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було правильно вирішено справу по суті спору, однак стягнуто з відповідачів витрати на оплату послуг адвоката в сумі неспівмірній зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в резолютивній частині. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року - змінити, виклавши абзац 4 та 5 в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Приватного підприємства «Стріт-Опт» (вул. М. Грушевського, буд.154, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, код ЄДРПОУ 42310006) судовий збір в розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп.) та судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 500,00 (п`ятсот гривень 00 коп.). Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Приватного підприємства «Стріт-Опт» (вул. М. Грушевського, буд.154, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, код ЄДРПОУ 42310006) судовий збір в розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп.) та судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 500,00 (п`ятсот гривень 00 коп.)». В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складений 23.03.2020 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.