LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Запорізький апеляційний суд335/5342/17

від 20.03.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у цій справі змініти в частині підстав відмов…

Дата документу 20.03.2020 Справа № 335/5342/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/5342/17 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В. Провадження № 22-ц/807/859/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «20» березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: В квітні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 на підставі заяви б/н від 13 березня 2009 року отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 8600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2017 року має заборгованість 74960,40 грн., яка складається з наступного: 7923,78 грн. - заборгованість за кредитом; 59832,33 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3158,56 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов договору: 500 грн. штраф (фіксована частина), 3545,73 грн. штраф (процента складова). На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 13 березня 2009 року у розмірі 74960,40 грн. та судові витрати у розмірі 1600 грн. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2017 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13 березня 2009 року в розмірі 74960,40 грн. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2019 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2017 року скасовано справу призначено до розгляду. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилалось на те, що відповідач не оспорювала укладання договору, розрахунок заборгованості не спростувала, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Матеріалами справи підтверджено, що 12 березня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на підставі заяви б/н був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 8600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік (2,5% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6). В Заяві позичальника відповідач підтвердила свою згоду на те, що банк має право змінити (зменшити, збільшити) кредитний ліміт (а.с.6 зворот.). Факт отримання коштів за кредитним договором у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту відповідачем не заперечувався в суді першої інстанції (а.с.43-52). За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором у зв`язку з його неналежним виконанням станом на 31 березня 2017 року становить 74960,40 грн., яка складається з наступного: 7923,78 грн. - заборгованість за кредитом; 59832,33 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3158,56 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов договору: 500 грн. штраф (фіксована частина), 3545,73 грн. штраф (процента складова) (а.с.3-5). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України). З матеріалів справи, а саме, заяви позичальника вбачається, що сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами 2,5% на місяць (30% річних) на залишок заборгованості (а.с.6 зворот.). Розмір мінімального щомісячного платежу (7% від заборгованості але не менш ніж 50 грн. та не більше ніж залишок заборгованості) та строки внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітнім, штраф при порушенні позичальником строків виконання будь-якого зобов`язання, передбаченого договором більш ніж на 90 днів, в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків містить Довідка про умови кредитування, яка підписана позичальником ОСОБА_1 ( а.с.7). За вказаних обставин, помилковим є висновок суду про відсутність узгоджених між сторонами умов нарахування процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій. Факт переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факт користування позичальником банківськими коштами підтверджується випискою із карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 на виконання її заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно з вказаною випискою ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами з лімітом 8600 гривень, періодично знімала кредитні кошти та вносила платежі на погашення кредиту (а.с.77-80). Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13. За приписами п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. За наданим банком розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку останній платіж відповідачем сплачено 01 жовтня 2014 року, до суду з позовом банк звернувся 28 квітня 2017 року. Таким чином, нараховані банком та не сплачені ОСОБА_1 щомісячні платежі за період з 13 березня 2009 року по 31 серпня 2014 року в розмірі: 7557,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1796,63 грн. - заборгованість за відсотками (виходячи з відсоткової ставки 2,5 % в місяць, або 30 відсотків річних), підлягають стягненню з позичальника за умовами укладеного між сторонами кредитного договору. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами у період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2017 року колегія суддів виходить з такого. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За приписами статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незміною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений в договорі розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Оскільки за умовами договору сторони погодили відсоткову ставку в розмірі 2,5% на місяць (або 30% річних), нарахування банком процентів за користування кредитними коштами в розмірі 34,80 % річних (починаючи з 01 вересня 2014 року) та 43,20% річних, починаючи з 01 квітня 2015 року, не є необґрунтованим. За вказаних обставин стягненню на користь банку з ОСОБА_1 підлягають проценти за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2017 року в сумі 5907,31 грн. (7557,53 грн. (заборгованість за тілом кредиту) : 360 днів х 938 днів (фактична кількість днів за користування кредитними коштами) х 30 % (річна відсоткова ставка) = 5907,31 грн.). Таким чином, за весь період з 13 березня 2009 року по 31 березня 2017 року за умовами кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 за процентами, яка підлягає стягненню на користь банку, становить 7703,94 грн. (1796,63 грн. + 5907,31 грн. = 7703,94 грн.). Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь банку підлягає штраф у розмірі: 500 грн. (фіксована частина) + (7557,33 грн. + 7703,94 грн.) : 100 х 5 (штраф процентна складова) = 500 грн. + 763,06 грн. = 1263,06 грн. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами спірного договору, а Довідки про умови кредитування передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення (а.с.7). У той самий час, згідно умовам вищезазначеної Довідки передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Тому в частині вимог банку про стягнення пені на загальну суму 3158,56 грн. необхідно відмовити із зазначених підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року. Враховуючи зміст вказаних пунктів кредитного договору, колегія вважає, що в даному випадку неустойка у вигляді штрафів і пені, нарахована в один і той же період, є одним і тим же видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв`язку з чим не підлягає стягненню пеня у сумі 3158,56 грн., оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути штраф на суму1263,06 грн. За умовами укладеного між сторонами кредитного договору загальна заборгованість станом на 31 березня 2017 року становить 16 890,76 грн., з яких: 7557,33 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 366,43 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 7703,94 грн. - загальна заборгованість за відсотками, 500 грн. штраф фіксована частина, 763,06 грн. - штраф (процентна складова) . Судом першої інстанції встановлено та не спростовано сторонами, що на виконання заочного рішення року Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2017 року із заробітної плати відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» утримано грошові кошти в сумі 45 256 грн.35 коп. (а.с.145-147). З огляду на встановлені обставини справи, не підлягає задоволенню позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, згідно з ч.ч.1,4 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав відмови в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.12.2009 року. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у цій справі змініти в частині підстав відмови в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.12.2009 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 20 березня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»