Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/9022/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження №22-ц/821/519/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/9022/19 Категорія: на ухвалу Морозов В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Єльцов В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Єльцова В.О. суддів Бородійчука В.Г. Карпенко О.В. за участю секретаря Винник І.М. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 зацікавлена особа: Придніпровський районний суд м. Черкаси розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Придніпровський районний суд м. Черкаси, про встановлення факту, що має юридичне значення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту наявності трьох значимих недоліків встановлених трьома судами по справі № 823/1727/17, а саме неправильної назви суду, зазначених у рішенні від 16.04.2004 року по справі № 2-59/04, відсутність Державного Герба України і відсутність прізвища та ініціалів головуючого судді у резолютивній частині рішення суду. Також заявником зазначено, що необхідні роз`яснення чи підлягає до виконання дефектне рішення, якщо суд вважатиме, що дана заява не підлягає до розгляду, враховуючи, що згідно рішень Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" від 26.04.2005 р. за № 2943/02 та "Крищук проти України" № 1811/06 від 19.02.09 р. держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чиновники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню перебувають у межах контролю органів влади. Свої вимоги мотивує тим, що 16.04.2004 року суддею Придніпровського районного суду м. Черкас Драник ОСОБА_2 винесено рішення, яким йому відмовлено у позовних вимогах до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Черкаського обкому профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг, Черкаського обкому профспілки працівників споживчої кооперації, третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань України у м. Черкаси про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, стягнення моральної шкоди. Зазначає, що вказане судове рішення містить недоліки, а саме - неправильна назва суду, відсутність Державного Герба України і відсутність прізвища та ініціалів головуючого судді у резолютивній частині рішення суду. При виконанні вказаного рішення Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси змінюється назва суду, вказаного у рішенні від 16.04.2004 року, чим порушуються його конституційні права та свободи. Заявник посилається на п. 26, 27 Постанови Верховного Суду України за касаційною скаргою заявника на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 року у справі за його позовом до Придніпровського районного суду м. Черкаси про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, в яких вказано, що посилання скаржника на неправильну назву суду, зазначеного у рішенні від 16.04.2004 року у справі № 2-59/04, відсутність ОСОБА_3 і відсутність прізвища та ініціалів головуючого судді в резолютивній частині рішення суду - не вказує на протиправність дій відповідача щодо видачі копії рішення, оскільки вказані недоліки наявні в оригіналі самого рішення, що встановлено судами попередніх інстанцій. Правильність оформлення судового рішення у справі № 2-59/04 не може бути предметом судового розгляду у цій справі. Разом з тим, заявник зазначає, що ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.06.2004 року ОСОБА_4 йому було відмовлено у заяві про роз`яснення рішення суду від 16.04.2004 року. Тому, заявник звернувся із вказаною заявою для встановлення факту дефектності рішення від 16.04.2004 року, а не фактів, які встановлюються цим рішенням. Заявник зазначає, що суд має встановити, що рішення від 16.04.2004 року, видане саме на його ім`я в дійсності йому належить і гарантує відновлення припинених його особистих та майнових прав. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що факт який просить встановити заявник не відноситься до переліку фактів, які визначає ст. 315 ЦПК України. Також, ч. 2 ст. 315 ЦПК України вказано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Однак, на думку суду, встановлення факту наявності недоліків у оформленні рішення суду не є юридичним фактом від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника. Не погоджуючись з рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року та просить його скасувати та ухвалити законне рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не вірно встановлені всі обставини справи та стверджує, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.04.2004 року згідно правових норм ст. 129 Конституції України є незаконним по формі. Колегія суддів Черкаського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає. Судом встановлено, що відповідно до рішення судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Драник Н.П. від 16.04.2004 року у справі № 2-59/04 ОСОБА_1 відмовлено у позовних вимогах до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Черкаського обкому профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг, Черкаського обкому профспілки працівників споживчої кооперації, третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань України у м. Черкаси про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, стягнення моральної шкоди. У вступній частині рішення відсутній Державний Герб України та назву суду зазначено: "Суд Придніпровського району м. Черкаси ", а у його резолютивній частині поряд із підписом судді не зазначені прізвище та ініціали головуючого судді. Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.06.2004 року ОСОБА_4 заявнику було відмовлено у заяві про роз`яснення рішення суду від 16.04.2004 року. Відповідно до постанови Черкаського міського відділення управління ВД ФСС України у Черкаській області від 05.09.2019 року № 2301/25/1752 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні страхових виплат у зв`язку із тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2004 року у справі № 2-59/04, яке набрало законної сили 08 липня 2004 року, визнано, що нещасний випадок, який мав місце 06 травня 1987 року, не пов`язаний з виробництвом. У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Постановляючи рішення про відмову у задоволенні заяви повністю, суд першої інстанції виходив з того, що факт який просить встановити заявник не відноситься до переліку фактів, які визначає ст. 315 ЦПК України. Також, ч. 2 ст. 315 ЦПК України вказано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Однак, на думку суду, встановлення факту наявності недоліків у оформленні рішення суду не є юридичним фактом від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного. Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Як вбачається із заявлених вимог, заявник просить суд встановити факт наявності недоліків у оформленні рішення суду, а саме відсутність Державного Герба України, відсутність прізвища та ініціалів головуючого судді у резолютивній частині рішення суду. Заявник не вказує для чого саме йому потрібно встановлення факту наявності недоліків у рішенні суду та що саме від встановлення цього факту залежить виникнення, зміна або припинення його особистих чи майнових прав. Із заяви ОСОБА_1 випливає, що за наявності недоліків у оформленні рішення суду, на його думку, воно є незаконним. Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Оскільки, встановлення факту наявності недоліків у оформленні рішення суду не є юридичним фактом, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, висновок суду першої інстанції про відмову повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відповідає вимогам ч. 6 ст. 294 ЦПК України та узгоджується з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення". Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга заявника не містить. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Придніпровський районний суд м. Черкаси, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає Головуючий: В.О. Єльцов Судді: В.Г. Бородійчук О.В. Карпенко