Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1941/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1941/19 пров. № А/857/1202/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, прийняте суддею Дудар О.М. в м.Рівне, о 13 годині 08 хвилині, повний текст складено 26 листопада 2019 року, у справі № 460/1941/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить визнати протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації недоплачену матеріальну допомогу до 5 травня 2019 року в сумі 3961,00грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, позов задоволено. Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що починаючи з 22.05.2008, відновлено дію ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ), відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам війни мав би становити три мінімальні пенсії за віком. Аналогічні зміни до ч.5 ст.14 Закону №3551-ХІІ було внесено Законами України Про Державний бюджет України на 2009-2014 роки. Зазначені норми не було визнано неконституційними, відтак вони є діючими, не відміненими та обов`язковими для виконання. Крім того, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року, яким розділ VІ Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення ст.ст.12 - 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, як це передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998. Відповідач, діючи на підставі іншого нормативно-правового акта, постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 №237, фактично нарахував і виплатив зазначену грошову допомогу у 2019 році в сумі 530,00,00грн, тобто у значно меншому розмірі, ніж гарантований законом. Розмір недоплати складає 3961,00грн., а тому вважає, що такі дії відповідача порушують його право на гарантований Конституцією України належний соціальний захист. Просить залишити без змін рішення суду, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В матеріалах справи наявні докази повідомлення сторін належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Щодо клопотання відповідача через тимчасове припинення перевезення пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у зв`язку з карантином, спричиненим спалахом гострої респіраторної хвороби, то апеляційний суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності сторін та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане 10.02.2011 Управлінням праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради (а.с.8). У 2019 році позивачу було виплачено грошову допомогу до 5 травня у сумі 530,00грн. ОСОБА_1 звернувся до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо виплати разової допомоги до 5 травня у 2019 році. Листом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 19.07.2019 №01-36-10/3003 позивачу повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2018 №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" розмір матеріальної допомоги, призначеної для виплати ветеранам війни у 2019 році становить 530,00 грн. Вказано, що зазначена сума була нарахована позивачу у повному обсязі у травні 2019 (а.с.9). Не погодившись з таким розміром вказаної грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації протиправно виплатив позивачу у 2019 році разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі меншому, ніж встановлено чинною редакцією ч.5 ст.14 Закону №3551-XII, оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягає як спеціальний нормативно-правовий акт саме Закон №3551-XII. На момент виплати позивачу щорічної державної допомоги як учаснику війни до 5 травня за 2019 рік будь-які зміни до цієї норми не вносилися. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В преамбулі до Закону №3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII, щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. У п.26 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України зазначено: «Установити, що норми і положення … статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування». Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому, наведена редакція п.26 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України прийнята та набрала чинності пізніше ніж приписи ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а, отже, має пріоритет при застосуванні, що узгоджується з правовою позицією викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 за №4-зп. З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII (далі - Закон №79-VII), яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, що передбачає наступне: "норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування". У постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 за №237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» зазначено: «З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України постановляє: Установити, що: 1) у 2019 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: … учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1295 гривень; …». Наведені приписи Бюджетного кодексу України неконституційними не визнані, положення постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 за №237 є чинними. Конституційний Суд України у рішеннях від 26.12.2011 за №20-рп/2011 та №3-рп/2012 визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Через це нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян. Аналогічне застосування норм права відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №751/10219/16-а; від 31.07.2019 у справі №348/2005/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги позивачу до 5 травня як учаснику війни у 2019 році відповідач неправомірно керувався приписами постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 за №237. При цьому апеляційний суд зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. керуючись ст.243 ч.3, ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації - задоволити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, у справі № 460/1941/19 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 20.03.20