Постанова 4855 № 826/9784/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9784/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Губської Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визнання нікчемними правочинів (транзакцій) повернення коштів за договором поточного банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" №980-025-000000971, рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкриті на ім`я позивача, загальна сума коштів за якими становить 111136,05 грн.; - зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфор-мацію про позивача як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року закрито провадження у справі в частині визнання протиправним рішення Уповноваженої особи про нікчемність правочину (транзакції). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року позов задоволено. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунки ОСОБА_1 у Публічному акціонерного товариства "Банк Михайлівський" НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, за якими він має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 111 136,05 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що позивач не є вкладником проблемного банку, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства, що вкладом є кошти залучені саме банком, у той час як кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця. Разом з цим, відповідач акцентує увагу апеляційного суду, що укладені договори є договорами позики, а не банківського вкладу, та укладені між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" є двосторонніми, без участі Банку як повіреного, а відтак, такі кошти не є вкладами, а тому гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на позивача не поширюються. За наведених обставин, відповідач стверджує, що судом першої інстанції була недостатньо досліджена правова природа Договору, а також його суб`єктний склад. У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу зазначено про її необґрунтованість та наявність визначеного законом права на отримання відшкодування коштів за рахунок Фонду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11 червня 2015 року між позивачем і Банком укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" №980-025-000000971, згідно з яким Банк за ініціативою Клієнта відкриває на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов`язується оплачувати послуги Банку. 04 травня 2016 року між позивачем і ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ") укладено договір № 980-025-000232651 "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), згідно з яким позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти в розмірі 60000 грн. на строк не більше 182 дні по 01.11.2016, а ТОВ "ІРЦ" зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 33,54% річних в порядку та на умовах, встановлених цим договором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 , проценти - на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_2 . Днем надання суми коштів у власність ТОВ "ІРЦ" вважається день зарахування коштів у розмірі 60000 грн. на поточний рахунок товариства відповідно до умов цього договору. Згідно з договором про внесення змін №1 до договору від 04.05.2016 № 980-025-000232651 збільшено суму коштів, що передається позивачем у власність ТОВ "ІРЦ" на 50000 грн.; пп. 1 п. 1.2 розділу 1 "Предмет Договору" основного договору викладено в редакції наступного змісту: "сума коштів - 110000 грн.". 19 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" повернуто позивачу кошти у сумі 110000 грн. з нарахованими процентами у сумі 1136,05 грн., шляхом перерахування їх на рахунки позивача № НОМЕР_1 і НОМЕР_2, що підтверджується випискою по особовим рахункам позивача з 19.05.2016 по 31.10.2016. З 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації Банку на підставі рішення Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" і рішення виконавчої дирекції Фонду від 12.07.2016 № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський". Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.06.2018 №1758 продовжено строк ліквідації Банку на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно. Комісією по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними (далі - Комісія), в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВ "ІРЦ") з перерахування коштів на рахунки 12159 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., при цьому фінансових можливостей товарис-тва, зокрема, залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Виходячи з наведеного Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наве-дених у додатку до акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, перед-бачені п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач звернувся до відповідача із заявами від 18.05.2018 та від 31.05.2018, в яких просив повідомити про стан рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 і включити їх до переліку рахунків вкладників. Листами ПАТ "Банк Михайлівський" від 24.05.2018 №ЗГЗ/277 та від 05.06.2018 №3ГЗ/1292 повідомлено позивачу про те, що договір від 04.05.2016 №980-025-000232651 укладено позивачем з ТОВ "ІРЦ" без участі банку як повіреного, тому цей договір не відпо-відає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловжи-ваннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" за своїм суб`єктним складом. Також, повідомлено про нікчемність зарахування 19.05.2016 коштів у загальній сумі 111136,05 на рахунки позивача в силу п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач не погодившись з бездіяльністю та висновками уповноваженої особи Фонду щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини щодо наявності визначених п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину не знайшли свого підтвердження, а відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав. Відтак, з огляду на те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну вимогу відшкодувати за рахунок Фонду кошти владнику за його вкладом, та за умови недоведеності протиправних дій позивача щодо повернення коштів на його рахунок за договором позики, Уповноважена особа зобов`язана надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452-VI). Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Частина 1 статті 26 Закону № 4452-VI визначає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладником в розумінні п.4 ч.1 статті 2 Закону № 4452-VI - є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що статус вкладника банку, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, в тому числі, на умовах договору банківського рахунка, у зв`язку з чим та з огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників ПАТ "Банк Михайлівський". Зазначений висновок, зокрема, відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в ухвалі від 13 вересня 2017 року № К/800/16649/17. За правилами ч.1-3 статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина 6 статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Аналогічні правові норми визначені також розділом ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі по тексту - Положення № 14). Крім того, у пункті 6 розділу ІІІ Положення визнавено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. При цьому, колегія суддів зауважує, що передбачені Законом гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку у розумінні статті 2 Закону. Як було встановлено судом, позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, у зв`язку із нікчемністю, на думку відповідача, переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача на підставі ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 37, п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, переведені кошти були прийняті банком, що також підтверджено виписками по особовим рахункам позивача, що знаходяться в матеріалах справи, вказані дії вчинялися платником ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з виконання договору, який на той момент діяв та не був розірваний у судовому порядку з підстав його неналежного виконання стороною. Вказані обставини апелянтом не заперечувались і не спростовані. Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 37 Закону №4452-VI, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Згідно ч. 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначено перелік обставин за якими правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема: 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину. Посилання відповідача на те, що операції на банківському рахунку позивача, мають ознаки нікчемності, судом оцінюється критично з огляду на помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (трансакції) та правочину. Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України № 620 від 10 грудня 2004 року. Натомість поняття правочину в визначено ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, відповідач повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов`язки його сторін. У справі відсутні докази, які б достовірно і переконливо свідчили про те, що умови укладеного між позивачем і Банком правочину (договір банківського рахунку) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Водночас зміст укладеного між Банком і позивачем договору, дослідженого судом, таких умов не передбачає. Відповідачем не зазначено фактичних обставин і не надано суду доказів того, що позивач є пов`язаною особою банку в розумінні Закону №4452. Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу. ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням діючого законодавства України. Отже, кошти на поточному рахунку позивача за договором банківського рахунку, є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 статті 26 Закону, Уповноваженою особою не надано. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на встановлені для Банку обмеження постановою Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, позаяк оскільки жодних обмежень щодо укладення з позивачем договору банківського рахунку та зарахування на рахунки позивача коштів від ТОВ "ІРЦ" цією постановою не встановлено. Посилання апелянта на здійснення Банком кредитних операцій та на обставини повернення ТОВ "ІРЦ" коштів фізичним особам, також відхиляються, оскільки вони не стосуються взаємовідносин між Банком і позивачем та не спростовують відкриття позивачу банківського рахунку і зарахування на нього коштів. Аналізуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому позивач протиправно не був включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, оскільки в матеріалах справи у наявності належні та допустимі докази щодо підтвердження надходження коштів на рахунок позивача в установі банку. Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень, позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав достатньо належних та допустимих доказів, а наведені апелянтом аргументи не заслуговують на увагу, позаяк не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції. Враховуючи нормативне регулювання даних правовідносин та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Парінов А.Б. Судді: Беспалов О.О. Губська Л.В.