Постанова 4855 № 826/13836/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13836/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить зобов`язати відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у сумі 200000 грн, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є вкладником Банку і на неї поширюються передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантії відшкодування коштів за вкладом. Зазначає, що на її рахунок у Банку надійшли кошти у загальній сумі 200147,54 грн, які не були відшкодовані. Вважає, що операції з переказу коштів на банківський рахунок позивача не відносяться до нікчемних правочинів згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також відсутні судові рішення про визнання правочину недійсним. Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що позивач не може бути прирівняним до вкладника неплатоспроможного банку, що виключає гарантії з відшкодування Фондом коштів. Договір від 18.04.2016 №980-052-000222923, укладений позивачем з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», є двостороннім, без участі банку як повіреного, тому не є вкладом згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначає про нікчемність операції із зарахування на рахунок позивача коштів у сумі 200147,54 грн згідно з п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону. Також зазначає, що залишок по рахунку № НОМЕР_1 становить 195953,26 грн, оскільки кошти у сумі 4194,28 грн були отримані позивачем. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що кошти були отримані позивачами не на підставі договору банківського вкладу чи рахунку, а за договором позики, що виключає їх відшкодування Фондом в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі після внесення змін до останнього Законом України від 15.11.2016 року №1736-VIII. Стверджує, що відповідач не визнавав правочини нікчемними, а лише виявляв їх. Тим більше, що, на переконання апелянта, даний правочини є нікчемним згідно п. п. 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 жовтня 2015 року між Банком і позивачем укладено договір №980-052-000001043 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», згідно з яким позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей. 18 квітня 2016 року між позивачем і ТОВ «КІЦ» укладено договір №980-052-000222923, згідно з яким позивач передає у власність ТОВ «КІЦ» грошові кошти в сумі 200000 грн на строк не більше 183 днів з 18.04.2016 по 18.10.2016, а ТОВ «КІЦ» зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 33,54% річних в порядку та на умовах, встановлених цим договором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 . Згідно з копією платіжного доручення від 18.04.2016 №4019810 кошти у сумі 200000 грн перераховані з рахунку позивача № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «КІЦ» з призначенням платежу «Перерахування коштів зг. дог. №980-052-000222923 від 18.04.2016». Згідно з копією виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 19.05.2016 по 24.05.2016 ТОВ «КІЦ» 19.05.2016 перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 200147,54 грн, включаючи відсотки за користування грошима. З цієї ж виписки по особовому рахунку вбачається, що вхідний залишок на рахунку позивача на початок 19.05.2016 становив 4046,74 грн., з яких 4046,00 грн. видано позивачу, а також зараховано на рахунок 200147,54 грн, у зв`язку з чим залишок на кінець 19.05.2016 становив 200148,28 грн. На початок 20.05.2016 вхідний залишок на рахунку становив 200148,28 грн, з яких 148,28 грн видано позивачу, у зв`язку з чим залишок на кінець 20.05.2016 становив 200000 грн. Згідно з наданим відповідачем витягом від 26.11.2018 з переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, до нього включено інформацію про позивача, яка має право на відшкодування коштів у сумі 4046,74 грн. З 23.05.2016 запроваджено тимчасову адміністрацію Банку на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» і рішення виконавчої дирекції Фонду від 23.05.2016 №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П. З 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації Банку на підставі рішення Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» і рішення виконавчої дирекції Фонду від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський». Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.06.2018 №1758 продовжено строк ліквідації Банку на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно. На час розгляду справи Уповноваженою особою є Волков О.Ю. згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2019 №2356. Комісією по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними (далі - Комісія), в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВ «КІЦ» з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206980863,90 грн, при цьому фінансових можливостей товариства, зокрема, залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведених у додатку до акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, передбачені п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (акт від 01.06.2016 №3). Згідно з копією додатку 1 до акта №3 в ході перевірки встановлено, що між ТОВ «КІЦ» і Банком укладено Договір доручення №1 від 01.04.2016, згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «КІЦ», як Довірителя, на умовах строковості та платності. Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав право укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ «КІЦ» грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою передбаченою відповідним додатком до даного договору. Згідно з наявним у справі витягом з додатку 2 до акта №3 від 01.06.2016 Комісії позивача включено до Переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «КІЦ» у сумі 200147,54 грн. Листом Банку від 01.01.2017 №3ГЗ/9528 позивачу повідомлено про нікчемність переказу (транзакції) ТОВ «КІЦ» коштів на рахунок позивача у банку, а зокрема в сумі 200000 грн та 147,54 грн згідно з договором від 18.04.2016 №980-052-000222923. Позивач вважаючи протиправними такі дії відповідача щодо неподання до Фонду додаткової інформації щодо позивача, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у сумі 200000 грн, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на дату запровадження у ПАТ «Банк Михайлівський» тимчасової адміністрації кошти, які були передані позивачем в позику ТОВ «КІЦ», вже обліковувалися на рахунку позивача, а тому в силу вимог чинного законодавства позивач є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Крім того зазначив, що відповідачем не доведено, що укладення договору між позивачем та ТОВ «КІЦ» та подальше перерахування коштів на рахунок позивача на виконання цього договору містить ознаки правочинів, які могли б спричинити неплатоспроможність ПАТ «Банк Михайлівський». Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що відповідний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон). Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Згідно ч. 5 ст. 27 Закону протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Приписи ч. 6 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14) перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку. До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, - до усунення помилок. Перелік та переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, подаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом: на паперових носіях - пронумеровані, прошиті, складені в алфавітному порядку за прізвищами та засвідчені підписом уповноваженої особи Фонду і відбитком печатки банку, що ліквідується; на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10). Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10). Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Згідно ч. 1 ст. 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Отже, передбачені Законом гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку у розумінні ст. 2 Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Відповідно до п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину. Як вбачається зі змісту наказу Уповноваженої особи від 01.06.2016 року №42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» (а.с. 70), встановлено нікчемність правочинів (трансакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «КІЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206980863,90 грн у відповідності до п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі на рахунок позивача. Надаючи оцінку таким твердженням Уповноваженої особи, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, грошові кошти від ТОВ «КІЦ» в сумі надійшли на поточний рахунок позивача на підставі укладеного між ними договору. У свою чергу ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною за вказаним договорами, а лише виконував розрахункове обслуговування рахунку та в силу п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов`язаний виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів. Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, згідно пункту 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку. Посилання відповідача на те, що операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19.05.2016, мають ознаки нікчемності, судом оцінюється критично з огляду на помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (трансакції) та правочину. Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України №620 від 10.12.2004 року. Натомість поняття правочину визначено ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, відповідач повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов`язки його сторін. Відповідно до ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу. ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням діючого законодавства України. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що за Законом до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом. Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15. Як вже було встановлено раніше, відповідач вважає нікчемними правочин з внесення через касу Банку на рахунок позивача грошових коштів, посилаючись на положення п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону. Водночас, Уповноваженою особою не враховано, що операція прийняття і зараховування на рахунок коштів не є правочином між банком та фізичною особою згідно ст. 202 ЦК України. Таким чином, кошти на поточних рахунках позивача за договором банківського рахунку є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону, Уповноваженою особою не надано. В обґрунтування необхідності скасування судового рішення Апелянт зазначає, що між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «ІРЦ» (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №1, що, за твердженням відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами. Водночас, наведений договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 стосується відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між Позивачем та ТОВ «КІЦ» укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ «КІЦ». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ІРЦ» договору відступлення права вимоги не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій. Щодо тверджень Уповноваженої особи про те, що спірні операції на рахунку позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено. Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів. При цьому пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 27.04.2016 №295/БТ передбачено необхідність погодження графіку погашення небанківськими установами коштів, залучених від фізичних осіб, зокрема і ТОВ «КІЦ» (а.с. 59-60). Отже, фактично операції з переказу коштів на рахунок позивача, які мали місце 19.05.2016, здійснені на виконання постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами, а не на їх порушення. Крім того, колегія судів звертає увагу, що з метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ «Банк Михайлівський», та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15.11.2016 року прийняті зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Положення п. 15 Прикінцевих Положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», вступили в силу 19.11.2016, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Згідно абз. 2 п. 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників. Зі змісту додатку 1 до акту №3 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01.06.2016 (а.с. 66-67) вбачається, що 01.06.2016 між ТОВ «КІЦ» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення №1 (далі - Договір доручення), згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності. У відповідності до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення. На виконання вищезазначеного Договору доручення Банком від імені Товариства укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики). Викладеним, на переконання судової колегії, спростовується посилання апелянта на те, у межах спірних правовідносин ПАТ «Банк Михайлівський» не виступав повіреним. При цьому судовою колегією враховується, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Разом із тим, саме зобов`язання Уповноваженої особи надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків у межах спірних правовідносин є належним та допустимим способом захисту порушених прав останнього. Аналогічну позицію щодо належного способу захисту у спорах цієї категорії неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 02 серпня 2019 року у справі №818/1747/17, від 24 жовтня 2019 року по справі № 826/25/16). Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте обрав невірний спосіб захисту прав позивача. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини у такій редакції: «Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі 200000,00 грн». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 17.09.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна