Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19034/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19034/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скочок Т.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Беспалова О.О., Степанюка А.Г. при секретарі Горяіновій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві) в якому просив: - визнати дії ГУ ПФУ в місті Києві щодо відмови у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії протиправними; - зобов`язати ГУ ПФУ в місті Києві перерахувати призначену ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсію з урахуванням розміру грошового забезпечення за 24 останні місяці служби підряд перед звільненням, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: з суми - 327 822,03 грн., та виплатити перераховану пенсію починаючи з 1 жовтня 2017 року з урахуванням вже виплачених сум. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року значений позов задоволено частково. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звільнений з військової служби в Національній гвардії України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 09.04.2016 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Як вбачається з протоколу про призначення пенсії за вислугу років пенсійної справи № 2614031388 (НГУ) від 09.04.2016 року, що при обчисленні та призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, вперше ГУ ПФУ в м. Києві було враховане грошове забезпечення у наступному складі: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років (40%), а також середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (надбавка за кваліфікацію, надбавка за особливо важливі завдання, щомісячна премія - передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294). Для обчислення та призначення пенсії ОСОБА_1 пенсійним органом були використані грошовий атестат і довідка від 13.04.2016 року №67 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», - видані Головним управлінням Національної гвардії України. В подальшому, у травні 2018 року ГУ ПФУ в м. Києві, на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 перерахував позивачу пенсію, починаючи з 01 січня 2018 року, про що свідчать наявні у матеріалах пенсійної справи розрахунки перерахованої пенсії за вислугу років з автоматизованої системи від 04.04.2018. Вказаний перерахунок пенсії було здійснено відповідачем на підставі отриманої від Головного управління Національної гвардії України інформації про розмір та склад грошового забезпечення військовослужбовця, а саме: довідки вих. №27/33/5-7178 від 23.03.2018 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Зазначена довідка уповноваженого органу містила наступні відомості: розмір грошового забезпечення за посадою, за нормами чинними станом 1 березня 2018 року, - 13 845 грн., склад такого грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням «полковник», надбавка за вислугу років (50%). Вказана довідка була оформлена за формою, визначеною додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103). 02.10.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, з включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, всіх складових грошового забезпечення виплаченого ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяця служби перед звільненням, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, - а саме: із сукупної суми грошового забезпечення 327 822 грн., визначеного у довідці Головного управління Національної гвардії України від 26.04.2018 року №29 про грошове забезпечення та інші види виплат, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 по 31.03.2016. Оригінал такої довідки від 26.04.2018 року позивач надав відповідачу разом із заявою на перерахунок пенсії. Так, довідка від 26.04.2018 року № 29 оформлена в довільній формі та містить відомості про види грошового забезпечення: посадовий оклад, надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за кваліфікацію, щомісячну премію, щомісячну додаткову грошову винагороду (період виплати з лютого по грудень 2015 року, лютий-березень 2016 року), матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, одноразові премії, грошову винагороду за безперервну військову службу, винагороду за участь в АТО, індексацію (а.с.12). Листом № 92121/03 від 11.10.2018 року ГУ ПФУ в м. Києві, з посиланням на норми ст. 43 №2262-ХІІ та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з тих підстав, що такі види грошового забезпечення як: грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразові премії, грошова винагорода за безперервну військову службу, індексація, винагорода за участь в АТО, не можуть бути враховані до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до Закону (а.с.10). Вважаючи вказану відмову пенсійного органу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган був зобов`язаний провести перерахунок первинно призначеної пенсії позивача за наслідками отримання заяви від 02.10.2018 року та включити до перерахунку додаткові види грошового забезпечення: надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за кваліфікацію, щомісячна премія, щомісячна додаткова грошова винагорода, відповідно до довідки Головного управління Національної гвардії України від 26.04.2018 №29 та здійснити індексацію. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно ч. 2 і 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Одночасно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №2011-XII, пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій. За змістом норм ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) (у редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Відповідно ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з положеннями п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393, у редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновків, що Закон №2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. При цьому, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст. 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, а також в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №522/11262/16-а, від 13.03.2019 у справі №758/12628/16-а, від 19.03.2019 у справі №727/5754/16-а, від 26.04.2019 у справі №734/1066/16-а, від 03.09.2019 у справі №522/11264/16-а, від 16.10.2019 у справі №822/229/18, від 23.10.2019 у справі №522/13151/17. Дослідивши та проаналізувавши зміст документів використаних відповідачем у квітні 2016 року, під час призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років вперше (а саме: грошового атестату та довідки Головного управління Національної гвардії України від 13.04.2016 №67 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення) та довідки Головного управління Національної гвардії України від 26.04.2018 року №29, поданої позивачем для здійснення перерахунку первинно обчисленого розміру пенсії, суд встановлено, що остання довідка уповноваженого органу містила додаткові відомості про виплачені позивачу за 24 календарні місяці перед звільненням щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, а також індексацію, нараховану на суми грошового забезпечення. Тобто, фактично довідка Головного управління Національної гвардії України від 26.04.2018 року №29 уточнювала зміст попередньо виданих названим відомством пенсіонеру документів для призначення пенсії. Так, у довідці від 26.04.2018 року №29 уточнювався помісячний та загальний розмір виплаченої ОСОБА_1 щомісячної премії (визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294), наводилися відомості про виплату ОСОБА_1 за відповідний період наступних щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення: щомісячної додаткової винагороди, призначеної відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій») та виплата якої здійснювалося щомісячно з лютого по грудень 2015 року, а також у лютому-березні 2016 року; одноразових премій; разових грошових допомог для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань; разової грошової винагороди за безперервну військову службу; разових винагород за участь в АТО, а також відомості про нараховані таке грошове зобов`язання суми індексації. У ході судового розгляду даної справи пенсійний орган не спростував документально легітимність видачі даної довідки позивачу, правильність та достовірність наведених у ній відомостей. Правовими положеннями ч. 1 і 2 ст. 63 № 2262-ХІІ (в редакції чинній на момент подання позивачем до відповідача заяви про перерахунок пенсії призначеної вперше) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Крім того, ч. 4 цієї ж статті Закону передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище правові позиції Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ГУ ПФУ в м. Києві зобов`язано було провести перерахунок первинно призначеної пенсії ОСОБА_1 за наслідками отримання заяви позивача від 02.10.2018 року. При цьому, при обчисленні розміру пенсії позивача, до складу грошового забезпечення, з якого обраховувався розмір пенсії мали бути включені отримані, згідно з довідкою Головного управління Національної гвардії України від 26.04.2018 року №29, додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за кваліфікацію, щомісячна премія, щомісячна додаткова грошова винагорода. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про можливість включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум індексації грошового забезпечення, з огляду на наступне. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону №2017-ІІІ). Статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ). Згідно ст. 1 і 2 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів вважає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону №2011-XII або Закону №2262-ХІІ. Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу №638/9697/17 при вирішенні питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, у постанові від 03.04.2019 відступив від раніше висловленої з цього питання правової позиції Верховного Суду у справах №522/11262/16-а та №522/7855/17 та сформулював такий правовий висновок. Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Таким чином, беручи до уваги наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється розмір пенсії при здійсненні перерахунку такої пенсії, має бути включена індексацію грошового забезпечення, згідно з довідкою Головного управління Національної гвардії України від 26.04.2018 року №29. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.О. Беспалов А.Г. Степанюк Повний текст виготовдено 20.03.2020 року