Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1891/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1891/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення перерахунку пенсії позивачу у зв`язку з недоплатою її розміру з моменту призначення (з урахуванням вже проведених виплат), яка була призначена без урахування до складу грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, нарахованих та виплачених за останні 24 місяці служби перед звільненням з військової служби сум одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати розмір пенсії позивача у зв`язку з недоплатою її розміру з моменту призначення (з урахуванням вже проведених виплат) та з урахуванням того, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія повинні бути включені суми одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, які були нараховані та виплачені позивачу за останні 24 місяці служби перед звільненням з військової служби, індексація грошового забезпечення, на підставі довідки Галузевого архіву Міністерства оборони України від 03 жовтня 2018 року №179/1/12651. Позов обґрунтовано тим, що він має право на перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме, з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, які він отримував протягом 24 місяців до звільнення з військової служби - з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, втім відповідачем вказаних дій здійснено не було. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не врахування індексації при звільненні при обчисленні ОСОБА_1 розміру основної пенсії з 27 березня 2010 року, виходячи із розміру грошового забезпечення за 24 місяців перед звільненням зі служби. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві вчинити дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 основної пенсії починаючи з 27 березня 2010 року шляхом включення до складу грошового забезпечення за 24 місяців перед звільненням зі служби індексацію грошового забезпечення, на підставі довідки Галузевого архіву Міністерства обороги України від 03 жовтня 2018 року №179/1/12651. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), та премії, виплата яких носить індивідуальний характер, за відповідною посадою для призначення пенсії особам відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ не враховуються. Відповідно, на думку пенсійного органу довідка не відповідає встановленій формі та видана не у встановленому законом порядку для призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, з 27 березня 2010 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 83% грошового забезпечення. 28 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 29 жовтня 2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з моменту її призначення у зв`язку із неврахуванням при її обчисленні всіх складових грошового забезпечення, до якої надав довідку Галузевого архіву Міністерства оборони України від 03 листопада 2018 року № 179/1/12651. Листами від 12 вересня 2018 року № 76894/02/13-6527 та від 27 листопада 2018 року № 120383/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача про те, що оскільки статтею 43 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» не визначені такі види грошового забезпечення, як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, винагорода за тривалу безперервну службу, одноразова грошова винагорода за рік та вихідна допомога при звільненні та індексація, їх не може бути враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до Закону, а відтак пенсія призначена позивачеві відповідно до норм чинного законодавства. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що премія, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, виплата яких здійснювалася не щомісячно, не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» видів грошового забезпечення, тому дії відповідача, які виразилися в неврахуванні зазначених виплат при розрахунку пенсії позивача, вчинені обґрунтовано, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Разом з тим, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №2011-XII). Військовослужбовцям у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. У силу вимог частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У частині другій статті 9 Закону №2011-XII наведено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення. Частиною першою статті Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ закріплено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 вказала, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним. Враховуючи наведене, премія, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні (згідно архівної довідки від 03.10.2018 №179/1/12651), виплата яких здійснювалася не щомісячно, не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» видів грошового забезпечення. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині. Щодо перерахунку та виплати пенсії з врахуванням індексації, слід зазначити наступне. У силу вимог частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ). Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів приходить до висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення не регулюється положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17, від 30 вересня 2019 року справа №750/9785/16-а, від 20 листопада 2019 року у справі №522/11257/16-а. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням індексації грошового забезпечення, на підставі довідки Галузевого архіву Міністерства оборони України від 03 жовтня 2018 року №179/1/12651 підлягають задоволенню. Посилання апелянта на довідку від 19.03.2019 №305/7 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у даному випадку спірним було питання про перерахунок пенсії саме на підставі довідки від 03 жовтня 2018 року №179/1/12651, втім довідка від 19.03.2019 №305/7 у матеріалах справи - відсутня. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук