Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 495/10240/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 495/10240/19 Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати рішення узгоджувальної комісії Білгород-Дністровської міської ради із земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 20.02.2018 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що останнє є незаконним та порушує його право на користування земельною ділянкою для обслуговування будинку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 170 КАС України. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки предметом спору у даній справі є земельні правовідносини, останній належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із судовим рішенням, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що оскільки предметна підсудність даного спору невизначена КАС України, останній, з урахуванням положень ст. 18 КАС України має вирішуватись місцевим судом як адміністративним. У відзиві на апеляційну скаргу Білгород-Дністровська міська рада Одеської області зазначила, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними користувачами земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . 20 лютого 2018 року узгоджувальною комісією по розгляду земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради Одеської області погоджено ОСОБА_2 межі земельної ділянки для відведення її у власність. На думку позивача, рішення узгоджувальної комісії є незаконним, оскільки воно прийняте без урахування усіх фактичних обставин справи, що стало підставою його звернення до суду з відповідним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. За змістом статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, і вирішення земельних спорів. Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних д ілянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. За змістом статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. З огляду на викладене, розглядаючи земельні спори, комісія по розгляду земельних спорів діє від імені міськради, у зв`язку із чим прийняті нею рішення у формі висновку по суті такого спору породжують певні права та обов`язки визначеного кола осіб, отже, можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Таким чином, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Між тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області пов`язаний із захистом права на земельну ділянку, стосується перевірки законності розпорядчих дій Комісії, як органу Міськради, що пов`язані з подальшим володінням, користуванням земельною ділянкою. Відтак, правові підстави для віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції - відсутні, та розгляд даної справи повинен відбуватися в порядку цивільного процесуального судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору. Даний висновок також відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 13 червня 2018 року по справі № 583/2715/16-ц. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 271, 289, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року про відмову у відкритті провадження - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.