Постанова 4813 № 495/5981/20

Номер провадження: 22-ц/813/5923/21 Номер справи місцевого суду: 495/5981/20 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.04.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Нейкова Л. до Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень міської ради, недійсним договору дарування, витребування земельної ділянки, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Шевчук Ю.В. 05 жовтня 2020 року у м. Білгород-Дністровський Одеської області, встановила: У жовтні 2020 року керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Нейков Л. звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень міської ради, недійсним договору дарування, витребування земельної ділянки (а.с. 1-18). Одночасно, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. В свою чергу, існує вірогідність несумлінних дій приватних осіб щодо подальшого відчуження земельної ділянки площею 0,2 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:01:009:0694, на користь добросовісних набувачів. Про таку вірогідність свідчить, зокрема те, що ОСОБА_2 після приватизації земельної ділянки вчинено дарування земельної ділянки на корись своєї дружини ОСОБА_1 , якою у подальшому здійснено об`єднання з іншою земельною ділянкою, що в свою чергу свідчить про намагання уникнути цивільно-правової відповідальності, створити додаткові перешкоди у судовому захисті порушених прав територіальної громади та унеможливити здійснити повернення земельних ділянок (а.с. 100-101). Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року заяву керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Нейкова Л. про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 5110300000:01:009:0694) по АДРЕСА_1 (а.с. 104-106). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта: позивачем не доведено факт порушення відповідачами прав та законних інтересів територіальної громади м. Білгород-Дністровського; судом не мотивовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі; оскаржуваною ухвалою судом допущено порушення права приватної власності відповідачів (а.с. 107-120). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову передбачено частиною 1 статті 150 ЦПК України; відповідно до положень даної норми процесуального права позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України). Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову). Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання незаконними рішень міської ради, недійсним договору дарування, витребування земельної ділянки Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами дійсно існує спір, який сторони вирішують у судовому порядку, тому є підстави вважати, що відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки площею 0,2 га (кадастровий номер 5110300000:01:009:0694) за адресою: АДРЕСА_1 , що, в свою чергу, утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду. Захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів забезпечення позову та в подальшому навіть для відновлення її прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Таким чином, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні правові підстави для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що позивачем не доведено факт порушення відповідачами прав та законних інтересів територіальної громади м. Білгород-Дністровського. Колегія суддів зауважує, що питання законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог буде з`ясовано судом першої інстанції при розгляді справи по суті, і вказаному не може бути надано правову оцінку судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду про вжиття заходів забезпечення позову. Безпідставними є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не мотивовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі, та оскаржуваною ухвалою судом допущено порушення права приватної власності відповідачів. Колегія суддів вважає, що, з урахуванням доказів, які містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неприйняття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження спірного майна на користь інших осіб. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 23 квітня 2021 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе