Постанова 4851 № 480/228/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 р.Справа № 480/228/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Щербак С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 04.02.20 року по справі № 480/228/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління з питань праці Сумської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління з питань праці Сумської міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління з питань праці Сумської міської ради про накладення штрафу № ОМС - СМ 1905/830/НД/АВ/П/ТД-ФС від 22.11.2019. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - повернуто позивачу. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки пред`явлений ним позов про визнання протиправною та скасування постанови є вимогою майнового характеру, за яку судовий збір підлягає сплаті в розмірі 8763,30 грн., тобто в розмірі 1 відсотка ціни позову, як за позов майнового характеру, у зв`язку з чим позивачу було запропоновано здійснити доплату судового збору на усунення недоліків позовної заяви. Не погодившись з доводами суду щодо майнового характеру пред`явленого позову, позивач звернувся до суду першої інстанції з письмовим листом від 23.01.2020 та навів свої міркування з приводу немайнового характеру цієї вимоги, проте ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 позовну заяву було повернуто позивачеві. В оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, є майновою. Крім того, суд першої інстанції посилається на суму штрафу, яка була стягнута з позивача Управлінням з питань праці Сумської міської ради, як на ознаку майнового характеру вимоги. В свою чергу, позивач вважає, що з подібним висновком суду першої інстанції неможливо погодитись, оскільки системний аналіз норм чинного законодавства, в тому числі й положень Закону України "Про судовий збір", вказує на те, що питання щодо правильного визначення характеру позовної вимоги та критерії віднесення її до майнової чи немайнової, законом не врегульовані. З приводу розміру ставок судового збору в адміністративному судочинстві відповідне роз`яснення надане Постановою Пленуму ВАС від 5 лютого 2016 р. № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 09 липня 2011 року № 3674-УІ "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору". Звернення до Аналізу практики застосування окремих положень Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015, яке додається до Постанови Пленуму ВАС від 5 лютого 2016 № 2, дозволяє дійти висновку про немайновий характер заявленої позивачем вимоги. Також, позивач зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на відміну від Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, не регулює питання визначення ціни позову для різних видів позовів, що заявляються до адміністративного суду. До вирішення цього питання на законодавчому рівні позивач пропонує питання про розподіл вимог на майнові та немайнові вирішувати з урахуванням практики Верховного Суду України. Зокрема, в ухвалах від 13 січня 2016 року (55159722), від 15 січня 2016 року (55160036) цей суд вказав, що орган державної податкової інспекції у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень зобов`язаний сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору. Відповідно, до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Як вбачається з правових висновків Вищого адміністративного суду України, лише оскарження податкових повідомлень-рішень органу державної податкової інспекції є підставою для сплати судового збору за ставкою, передбаченою для майнового спору. Водночас, позивачем до суду подано позов про визнання протиправною та скасування постанови управління праці, яка не пов`язана з податками чи зборами чи податковими зобов`язаннями. Як вбачається з позовної заяви, в ній відсутня ціна позову - грошове вираження позову чи матеріально-правової вимоги позовача до відповідача з огляду на те, що позивач будь-яких матеріально-правових вимог до відповідача не заявляє та не просить суд стягнути з відповідача грошову суму, а просить визнати постанову протиправною та скасувати її. Така позовна вимога не має грошового виразу, що унеможливлює, відповідно, визначення ціни позову та свідчить про її немайновий характер. З огляду на викладене, позивач вважає, що в даному випадку судом порушується право на судовий захист та право на доступ до правосуддя, яке гарантується Конституцією України, КАС України та ст.6 Конвенції про захист основоположних прав та свобод людини. Позивач та його представник в судовому засіданні наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції - повністю законною та обґрунтованою, з підстав, наведених в ухвалі суду. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 - без змін. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на 04.02.2020 позивач не виконав вимоги ухвали від 17.01.2020, недоліки позовної заяви щодо сплати судового збору в повному обсязі не були усунуті, позов підлягає поверненню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 позовна заява була залишена без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме не сплатою судового збору в повному розмірі. Так, судом першої інстанції визначено, що в позовній заяві позивач просить скасувати постанову відповідача про накладення штрафу в розмірі 876330 грн., тобто, заявлено вимогу майнового характеру. Таким чином, сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви складає - 8763,30 грн. Однак, позивачем не надано доказів сплати судового збору в належному розмірі. До позовної заяви додане платіжне доручення від 13.01.2020 за № 9 про сплату судового збору на суму 2102 грн., тобто в розмірі меншому необхідного, що стало підставою для залишення позовної заяви без руху. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 21.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 23.01.2020 позивачем подано заяву до суду, в якій він просив вирішити питання щодо відкриття провадження у справі, оскільки вважає, що вимога про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу є немайновою, у зв`язку з чим судовий збір сплачено ОСОБА_1 у повному обсязі. В свою чергу, суд першої інстанції визнав, що позовна вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, є майновою. В своїй позовній заяві позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № ОМС-СМ 1905/830/НД/АВ/П/ТД-ФС від 22.11.2019 Управління з питань праці Сумської міської ради про накладення на нього штрафу в розмірі 876330 грн., тобто, зазначено вимогу майнового характеру. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього. З матеріалів справи вбачається, що, згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір», ФОП ОСОБА_1 не надано пільг щодо сплати судового збору, а тому сплата судового збору в розмірі, визначеному законом, та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком позивача. Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Згідно з ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції на час подання позову, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою- підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510 грн.); за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн.). При визначенні характеру адміністративного позову як майнового, судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна. За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, в тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою. З огляду на викладене, адміністративним позовом майнового характеру є, зокрема, вимога щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов`язань платників податків, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо. Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування постанов про накладення штрафів відповідача - суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими. Висновками, викладеними в численних ухвалах Верховного Суду, зокрема, від 20.01.2020 у справі №160/4784/19, від 03.02.2020 у справі №160/1031/19, від 04.03.2020 у справі №160/3879/19 та ін., підтверджено, що вимоги про скасування постанов про накладення штрафів, зокрема, які винесені Управліннями з питань праці, є майновими, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача про те, що лише оскарження податкових повідомлень-рішень органу державної податкової інспекції є підставою для сплати судового збору за ставкою, передбаченою для майнового спору. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови № ОМС-СМ 1905/830/НД/АВ/П/ТД-ФС від 22.11.2019 Управління з питань праці Сумської міської ради про накладення на нього штрафу в розмірі 876330 грн. є вимогою майнового характеру. При цьому, колегія суддів при прийнятті таких висновків враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно із яким, однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом. Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов`язків" (Рішення ЄСПЛ у справі "Гоффман проти Німеччини" ("Hoffmann v.Germany") від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі "Кудла проти Польщі" ("Cudla v.Poland") від 26 жовтня 2000 року). ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v.Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами, у чіткій відповідності процесуального закону, Закону України "Про судовий збір". Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про порушення прав позивача на судовий захист та доступ до правосуддя, які гарантуються Конституцією України, КАС України та ст.6 Конвенції. Таким чином, правомірно вважаючи позовні вимоги позивача вимогами майнового характеру, суд першої інстанції залишив позов без руху, у зв`язку з несплатою судового збору в повному розмірі. Ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 21.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Станом на 04.02.2020 недоліки позовної заяви позивачем не усунуто - судовий збір в повному обсязі залишився не сплаченим. За таких обставин, оскільки цей недолік упродовж встановленого судом строку позивачем не усунуто, адміністративний позов судом першої інстанції правомірно повернуто позивачу. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року по справі № 480/228/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий Повний текст постанови складено 20.03.2020 року