Ухвала КЦС ВС № 751/2041/19

Ухвала 13 березня 2020 року м. Київ справа № 751/2041/19 провадження № 61-23308 ск19 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору та договору поруки припиненими, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 є поручителем за кредитним договором від 10 вересня 2007 року за яким ОСОБА_2 отримала, але не повернула кредит у розмірі 111 173, 71 швейцарських франків, внаслідок чого з нього та боржника стягнуто кредитну заборгованість на підставі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2011 року. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання припиненим вказаного кредитного договору і договору поруки, у задоволені якого відмовлено рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року. До Верховного Суду 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у вказаній вище справі, не оплативши при цьому судовий збір. Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року ОСОБА_1 було запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 3 073, 60 грн. та попереджено про наслідки не виконання вимог суду. ОСОБА_1 не виконав вимоги щодо оплати касаційної скарги судовим збором, посилаючись на скрутне матеріальне становище та просив звільнити його від сплати судового збору. Ухвалою від 05 лютого 2020 року судом частково задоволено клопотання заявника, та зменшено розмір судового збору до 1536, 80 грн., який запропоновано сплатити у строк до 03 березня 2020 року. ОСОБА_1 повторно не виконав вимоги суду та 29 лютого 2020 року, направив до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на свій теперішній фінансовий стан. Суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частиною 1 статті 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», суд враховуючи матеріальний стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового на вказаний строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі збору та стаття 8 Закону України «Про судовий збір». Перевіривши заяву ОСОБА_1 , суд не вбачає законних підстав для відстрочення сплати судового збору, оскільки на підтвердження викладених у заяві обставин про теперішній фінансовий стан заявника не надано жодних доказів. Водночас обставини лікування заявника з 24 жовтня по 05 листопада 2019 року були враховані судом як підстава зменшення належного до сплати судового збору на 50 %. Суд також не має даних про те, що сплата судового збору у розмірі 1536,80 грн. становитиме для заявника надмірний фінансовий тягар на цей момент, чи даних про те, що після ухвалення рішення у справі фінансовий стан заявника поліпшиться. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника. Керуючись статтями 127, 136, 185, 393 ЦПК України, статею 8 Закону України «Про судовий збір», -

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків до 13 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Білоконь