Постанова Одеський апеляційний суд № 520/4512/17

Номер провадження: 22-ц/813/1339/20 Номер справи місцевого суду: 520/4512/17 Головуючий у першій інстанції Васильків О.В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.03.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач), суддів: Громіка Р.Д., Черевка П.М., при секретарі: Павлючук Ю.В., за участю: адвоката відповідача ОК «ЖБК «Морський 1» - Тертицького В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кулешір Світлани Орестівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Приватного підприємства «Прогрес-Риелт», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд», третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання майнових прав у незавершеному будівництві,- В С Т А Н О В И В: 14 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Добробут», ПП «Прогрес-Риелт», ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», ТОВ «ПРОГРЕСБУД», третя особа ПАТ «Укрсоцбанк», про визнання майнових прав у незавершеному будівництві. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 12 січня 2006 року між нею та ПП «Прогрес-Риелт» укладено договір про інвестування №ЗБ/ПР-3-148, а також додаткові угоди до нього, згідно з яким сторони домовились щодо об`єкту інвестування, строків будівництва та порядку оформлення прав на новозбудоване майно квартиру, розрахунковою площею 76,32 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (колишній будівельний номер № НОМЕР_1 розрахунковою площею 76,32 кв. м., розташована на 3-му поверсі в секції №А жилого будинку АДРЕСА_2 ). Позивач виконала передбачені договором умови в повному обсязі. З часу укладання договору право будівництва переходило від відповідача ПП «Прогрес-Риелт» до відповідача ТОВ «ПРОГРЕСБУД», потім до відповідача ТОВ «Добробут». На цей час вказані роботи проводить відповідач ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1». На підставі наведеного ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача ТОВ «Добробут» Дригула Н.О. в судовому засіданні підтримала надані в ході розгляду справи письмові заперечення. При цьому вказала, що позивач не довела, що її права не визнаються. Звернула увагу суду, що на цей час позивач не отримала майнових прав, оскільки ще не виконані умови договору щодо будівництва, так як умови договору досі виконуються, будівництво не завершене та договір не оспорюється. Також представник пояснила, що позивач пропустила строк позовної давності заявлених вимог, оскільки вважає, що перебіг позовної давності вимог позивача повинен був розпочатися з січня 2008 року, тобто після спливу орієнтовного строку закінчення будівництва і здачі об`єкта будівництва до експлуатації. Тому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Крім того, представник відповідача зазначає, що ТОВ «Добробут» є неналежним відповідачем, а також позивачем невірно обраний спосіб захисту прав. Представник відповідача ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» Тертицький В.О. в судовому засіданні підтримав надані в ході розгляду справи письмові заперечення, та при цьому вказав, що його організація є неналежним відповідачем. Оскільки позивач заявила вимоги щодо майнових прав на підставі виконання умов договору, укладеному з ПП «Прогрес-Риелт» . На цей час умови вказаного договору не виконані, відповідати за неналежне виконання умов договору має лише ПП «Прогрес-Риелт», тому стверджує, що всі інші відповідачі є неналежними, оскільки всі інші відповідачі будь-яких прав позивача не порушують. Представники відповідачів ПП «Прогрес-Риелт» та ТОВ «ПРОГРЕСБУД» до судового засідання повторно не з`явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі. Представник третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк» до судових засідань не з`явився. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Кулешір С.О. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з`явились, крім адвоката відповідача ОК «ЖБК «Морський 1», але про розгляд справи всі вони сповіщались належним чином та завчасно. Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Тому згідно правил ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку, що вказані обставини не перешкоджають розглядові справи у відсутність належно сповіщених сторін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що рівною мірою означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За приписами цієї норми кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. У рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004р. по справі №1-10/2004 розкривається поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Частиною четвертою статті 55 Конституції України унормовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту" ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення. Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. З урахуванням зазначеного, позивач у позові вказував, що спірні правовідносини виникли через можливість порушення її майнових прав у незавершеному будівництві. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №27 від 15.01.2004 року надано дозвіл ТОВ «Добробут» на проектування та будівництво БГЖТК «Південний» за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 118-а (т. 1 а. с. 209). В подальшому 25 березня 2005 року ТОВ «Добробут» та ТОВ «ПРОГРЕСБУД» уклали договір №ИД-25/03/05 про інвестування, а також Генеральний контракт №ГК-25/03/05 на будівництво "під ключ", відповідно до якого Підрядник ТОВ - «ПРОГРЕСБУД» зобов`язується в порядку та строки, передбачені цим Контрактом, відповідно до Проектно-кошторисної документації здійснити Будівництво «під ключ» Об`єкту, а Замовник - ТОВ «Добробут» зобов`язується в порядку та строки, передбачені цим Контрактом, надати Підрядникові фронт робіт, сприяти Підряднику у силу своїх об`єктивних можливостей, здійснювати всі залежні від нього організаційні та правові дії, необхідні для проектування, будівництва та здачі Об`єкту до експлуатації, приймати виконані Роботи, прийняти закінчений будівництвом Об`єкт та оплачувати роботи Підряднику. При цьому Об`єктом визначено багатофункціональний громадсько-житловий комплекс «Південний» на 16 ст. Великого АДРЕСА_1 за АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 . 12 січня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ПП «Прогрес-Риелт» укладено договір №ЗБ/ПР-3-148 про інвестування, згідно з яким сторони домовились щодо об`єкту інвестування, строків будівництва та порядку оформлення прав на новозбудоване майно квартиру будівельний номер № НОМЕР_2 розрахунковою площею 77,81 кв. м., розташовану на 17 поверсі в секції А жилого будинку АДРЕСА_4 НОМЕР_3 багатофункціонального громадсько-житлово-готельного АДРЕСА_5 АДРЕСА_1 . Предмет вказаного договору визначено в п.п.3.1., відповідно до якого в порядку передбаченому цим Договором Підприємство зобов`язується передати у власність Інвестору Об`єкт інвестування, а Інвестор зобов`язується прийняти Об`єкт інвестування і сплатити за нього Підприємству інвестицію. Вказаним договором передбачено, що Підприємство - ПП «Прогрес-Риелт» має право укладати договори щодо продажу (відчуженню) Об`єкту інвестування відповідно договору №ЗБ-ПР-1 від 29 грудня 2005 року між Підприємством та ТОВ «ПРОГРЕСБУД». До вказаного договору 29 грудня 2007 року та 11 січня 2008 року були укладені додаткові угоди щодо зміни порядку та строків внесення інвестиційних внесків. Крім того, 15 січня 2008 року в зв`язку з отриманням кредиту позивачем було укладено додаткову угоду до договору про інвестування, якою були визначені права та обов`язки також АКБСР «УКРСОЦБАНК» щодо оформлення права власності на новозбудоване майно інвестора, а також 24 квітня 2008 року укладено додаткову угоду, згідно з якою новозбудоване майно за договором інвестування визначається, як квартира будівельний номер НОМЕР_1 розрахунковою площею 77,81 кв. м., розташовану на 3 поверсі в секції №А жилого будинку АДРЕСА_6 об`єкту будівництва (т. 1 а. с. 9-15). Відповідно до Іпотечного договору від 15 січня 2008 року та договорів про внесення змін до нього від 24 квітня 2008 року та 12 липня 2013 року Іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку Іпотекодержателю АКБСР «УКРСОЦБАНК» у якості забезпечення виконання Іпотекодавчем зобов`язань за договором кредиту №2008/36-20/2 від 15 січня 2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, будівельний номер № АДРЕСА_7 , розрахунковою площею 76,32 кв.м., що розташована на 3 поверсі секції А АДРЕСА_8 АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 17-21). Також 15 грудня 2010 року між ТОВ «Добробут» та ОК «Житловий комплекс «Золотий Берег» було укладено меморандум про співпрацю щодо спірного об`єкту будівництва. Та нарешті, 31 серпня 2015 року ТОВ «Добробут» передав об`єкт незавершеного будівництва, а ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» прийняв на підставі Угоди про внесення цільового внеску (т. 1 а. с. 83-85). Таким чином судом встановлено, що на цей час, роботи на об`єкті незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , проводяться ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1». Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем в повному обсязі сплачено інвестиційний внесок, що відповідно до п.п. 5.2 Договору про інвестування №ЗБ/ПР-3-148, укладеного 12 січня 2006 року між позивачем та ПП «ПРОГРЕС-РИЕЛТ», що складає 357 239,72 гривень. Підпунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що за своїм правовим змістом цей Договір є договором купівлі-продажу майнових прав відповідно до Цивільного кодексу України. У Цивільному кодексі України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься. Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. Встановлено, що на даний час будівництво багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» по АДРЕСА_1 не закінчено. Згідно п.п. 1.1. Угоди про внесення цільового внеску від 31 серпня 2015 року, укладеної між ОК «Морський 1» та ТОВ «ДОБРОБУТ», Асоційований член, як замовник будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» по вул. Фонтанська дорога, 118-а у м. Одесі, (ТОВ «Добробут») передає Кооперативу (ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1») Цільовий внесок у майновому вигляді, а саме у вигляді результатів будівельних робіт, що були виконані та були прийняті Асоційованим членом в період створення багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» по АДРЕСА_1 118-а АДРЕСА_9 м. Одесі станом на 31.08.2015р. у сумі 10 0890 282,00 грн. (надалі «Об`єкт незавершеного будівництва» або «ОНБ»). Підпунктом 1.3. вказаної угоди передбачено, що ОНБ обтяжений зобов`язаннями ТОВ «ДОБРОБУТ» перед невизначеним колом осіб, які разом можуть бути визнані такими, що разом мають право вимоги від поточного власника ОНБ на всі результати будівельних робіт з будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» по АДРЕСА_1 станом на 31.08.2015 року на загальну суму 100 890 312 гривень, кожна з яких може бути визнана такою, що має право вимоги від поточного власника ОНБ на частину результатів будівельних робіт з будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» по АДРЕСА_1 станом на 31.08.2015 року, визначену власником ОНБ будівництва на власний розсуд. При цьому угодою також передбачено, що таке коло осіб обмежується особами, що укладали та оплачували (незалежно від сум) договори щодо купівлі майнових прав на приміщення в Об`єкті будівництва, які на цей час не розірвані, або не визнані недійсними (надалі «Підтверджені договори»). Кожну з таких осіб гіпотетично можливо, виключно за рішенням Кооперативу, як власника ОНБ, визнати такою, що має право вимоги від власника ОНБ на частину результатів будівельних робіт в Об`єкті незавершеного будівництва (надалі «Індивідуальне право вимоги» або «ІПВ»). Індивідуальне право вимоги виникає в особи одночасно з виникненням обов`язків у власника ОНБ по задоволенню відповідних Індивідуальних прав вимоги особи. Перелік зазначених осіб додається до цієї Угоди та є її невід`ємною частиною. Судом першої інстанції також встановлено, що в додатку до Угоди про внесення цільового внеску від 31 серпня 2015 року вказано, що єдиною особою, яка гіпотетично може встановити відносини з Кооперативом щодо квартири АДРЕСА_7 , розташованої на 3 поверсі 1 секції будинку 3 відповідно до Договору №ЗБ/ПР-3-148 від 12 січня 2006 року з ПП «ПРОГРЕС-РИЕЛТ», є позивач ОСОБА_1 .. Проте до цього часу позивач до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» для підтвердження свого договору не зверталась. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що не звернення ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Морський 1» не свідчать про не визнання її майнових прав, оскільки фактично підтверджують, що позивач ОСОБА_1 відповідно до Договору №ЗБ/ПР-3-148 від 12.01.2006р. з ПП «ПРОГРЕС-РИЕЛТ», є єдиною особою, яка гіпотетично може встановити відносини з Кооперативом щодо квартири АДРЕСА_7 на 3 АДРЕСА_10 секції будинку АДРЕСА_6 . Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. А доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Кулешір Світлани Орестівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено: 19 березня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький Р.Д.Громік П.М.Черевко