Постанова 4813 № 520/12808/17

Номер провадження: 22-ц/813/1267/22 Справа № 520/12808/17 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.04.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи: 520/12808/17 Номер провадження: 22-ц/813/1267/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Князюка О.В., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 - відповідачі 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут», 2) Приватне підприємство «Інвест-Прогрес», 3) Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив Морський 1», 4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Приватного підприємства «Інвест-Прогрес», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Морський 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» про визнання майнових прав у незавершеному будівництві, за апеляційною скаргою адвоката Голосова Юрія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Калініченко Л.В. о 17 годині 08 хвилині 17 жовтня 2019 року, повний текст рішення складений 28 жовтня 2019 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) визнати за ОСОБА_1 майнові права на незавершену будівництвом квартиру, розрахунковою площею - 77,59 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 (колишній будівельний номер АДРЕСА_2 , розрахунковою площею - 77,59 кв. м., розташована на 10 поверсі в секції 1 жилого будинку АДРЕСА_3 ). ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 23.06.2006 р. між ТОВ «Прогресбуд» та ПП «Інвест-Прогрес» укладено договір про інвестування №ЗБ-ИП-1, за умовами якого ПП «Інвест-Прогрес» здобуло право на об`єкт нерухомого майна - багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на 16 ст. Великого Фонтану, за адресою - АДРЕСА_1 , набуло право укладати договори продажу майнових прав на квартири, розташовані по АДРЕСА_1 . 07.07.2007 року між ОСОБА_2 та ПП «Інвест-Прогрес» укладено договір №ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна. В порядку та на умовах вказаного договору ОСОБА_1 придбав у ПП «Інвест-Прогрес» майнові права на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_4 (ЖК «Південний») та у повному обсязі виконав свої зобов`язання шляхом сплати 100% вартості паю у сумі 354 436,55 гривень. Визначення терміну пай міститься у розділі 2 договору №ЗЕ/ЧП-1 -137 від 07.07.2007 року - це безумовне право на квартиру після прийняття ЖК «Південний» до експлуатації, що після державної реєстрації стає правом власності ОСОБА_3 на квартиру. ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі виконав грошове зобов`язання за вказаним договором про пайову участь у будівництві, а саме сплатив 100 відсотків вартості об`єкта інвестування, що підтверджується квитанцією від 09.11.2007 р. на суму 354 436,55 гривень, що свідчить про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття майнових прав на квартиру та права вимоги переходу права власності на квартиру після завершення будівництва будинку. ТОВ «Прогресбуд» свої зобов`язання за договором ЖИД-25/03/05 від 25.03.2005 та контрактом №ГК-25./03/05 від 25 .03.2005 не виконало, що в свою чергу зумовило зупинення будівництва у 2008 році, внаслідок чого постраждали сотні інвесторів, у тому числі і ОСОБА_1 .. Об`єкт будівництва ще не готовий до введення в експлуатацію, тобто не виконані умови Договору про пайову участь у будівництві, що в свою чергу призводить до порушення прав позивача. Крім того, багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому знаходиться спірний об`єкт нерухомості, переданий ОК «ЖБК «Морський 1», який укладає правочини щодо будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу "Південний" з іншими особами. Позивач вважає за необхідне захистити свої права на майбутнє новозбудоване майно, оскільки вони можуть бути порушені після здачі об`єкта в експлуатацію (Т.1, а. с. 1 - 4). 2.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції. У запереченнях на позовну заяву ТОВ «Добробут» посилається на те, що зобов`язання ПП «Інвест-Прогрес» по передачі Паю виникає лише при умові закінчення будівництва об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію, а отже не настали умови передбачені п. 6.1. та п. 6.2. Договору, строк виконання зобов`язання щодо передачі паю не настав і відповідно жодних актів прийому-передачі паю не має та не може бути. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, як та ким саме оспорюється або не визнається зазначені майнові права, а також про відсутність документів, що засвідчують приналежність йому права. ТОВ «Добробут» в своїх запереченнях звертає увагу суду щодо строків позовної давності та просить їх застосувати. Відповідно до умов договору п. 4.3 орієнтований строк закінчення будівництва і здачі об`єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2007 року. Таким чином, перебіг позовної давності повинен був розпочатись з січня 2008 року. Позовна заява була подана до суду - 25.10.2017 року, тобто через більше ніж 9 років з дня початку перебігу позовної давності. 12 грудня 2017 року відповідачем - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» надано до суду до суду заперечення на позов, в якому вказує, що Кооператив є неналежним відповідачем, оскільки позивач заявив вимоги щодо визнання майнових прав на підставі виконання умов договору, укладеного з ПП «ІНВЕСТ-ПРОГРЕС». На цей час умови вказаного договору не виконані, відповідати за неналежне виконання умов договору має лише ПП «ІНВЕСТ-ПРОГРЕС», тому всі інші відповідачі є неналежними, оскільки будь-яких прав позивача не порушують (Т. 1, а. с. 36 - 43). 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 17.10.2019 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Приватного підприємства «Інвест-Прогрес», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Морський 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» про визнання майнових прав у незавершеному будівництві. Рішення суду мотивовано тим, що посилання позивача на ст. ст. 190, 331 ЦК України та пояснення щодо того, що права позивача порушені внаслідок невиконання умов Договору № ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2007 року, укладеного між позивачем та ПП «Інвест-Прогрес», суд не приймає до уваги в межах обраного позивачем способу захисту права. Стороною позивача не доведено, ким та в чому саме полягає невизнання прав позивача, оскільки відповідачами не оспорюється той факт, що за умовами Договору № ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2007 року позивач має право отримати визначене в договорі новозбудоване майно. Вимоги позивача є необґрунтованими з урахуванням того, що позивачем не обґрунтовано належними доказами взаємозв`язку між ПП «Інвест-Прогрес» та ТОВ «Добробут» чи ОК «ЖБК Морський 1» щодо будівництва спірного об`єкту нерухомості. Позивачем не надано до суду доказів стосовно того, що ПП «ІНВЕСТ-ПРОГРЕС» мав право на будівництво спірного об`єкта, за наслідком чого мав право на укладення договору № ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2007 року, укладеного з позивачем (Т. 2, а. с. 241 - 243). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Голосов Юрій Валерійович, діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2019 р. скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 . 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що: 1) підставою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом стало невизнання правонаступником замовника будівництва безумовних майнових права ОСОБА_1 на профінансовану в повному обсязі квартиру в незавершеному будівництвом будинку та висунення правонаступником замовника будівництва нових умов, за яких ОСОБА_1 вправі реалізувати свої майнові права на квартиру після прийняття будинку до експлуатації; 2) помилковим є висновки суду першої інстанції про не доведення позивачем факту невизнання або порушення прав позивача; 3) помилковим є висновок суду першої інстанції, що позивачем необґрунтовано належними доказами взаємозв`язку між ПП «Інвест-Прогрес» та ТОВ «Добробут» чи ОК «ЖБК Морський 1» щодо будівництва спірного об`єкту нерухомості, не надано до суду доказів стосовно того, що і ПП «Інвест-Прогрес» мав право на будівництво спірного об`єкта, за наслідком чого мав право на укладення договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна з позивачем, оскільки вказане у повному обсязі підтверджується матеріалами даної справи. Вказані обставини неодноразово перевірялися у рішеннях судів різних юрисдикцій та інстанцій, у тому числі тих, що знаходяться у матеріалах даної справи та не оспорювалися учасниками процесу під час розгляду справи; 4) 07.07.2007 року між ОСОБА_2 та ПП «Інвест-Прогрес» укладено договір №ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна. В порядку та на умовах вказаного договору ОСОБА_1 придбав у ПП «Інвест-Прогрес» майнові права на квартиру будівельний номер АДРЕСА_4 (ЖК «Південний»). ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі виконав грошове зобов`язання за вказаним договором про пайову участь у будівництві, а саме сплатив 100 відсотків вартості об`єкта інвестування, що підтверджується квитанцією від 09.11.2007 на суму 354 436,55 гривень, що свідчить про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття майнових прав на квартиру та права вимоги переходу права власності на квартиру після завершення будівництва будинку. ТОВ «Прогресбуд» свої зобов`язання за договором ЖИД-25/03/05 від 25.03.2005 та контрактом №ГК-25./03/05 від 25.03.2005 не виконало, що в свою чергу зумовило зупинення будівництва у 2008 році, внаслідок чого постраждали сотні інвесторів, у тому числі і ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 245 -248). 2.6 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив Морський 1» у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргузалишити без задоволення, а рішеннязалишити без змін. Кооператив вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2019 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права Зазначає, що відповідно до умов Договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №ЗБ/ЧП-1-137 від 07листопада 2007 року (надалі - «Інвестиційний договір»), укладеного між Позивачем та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІНВЕСТ-ПРОГРЕС» (надалі - «Підприємство»), Підприємство зобов`язалось передати у власність Позивачу Пай, а Позивач зобов`язався прийняти Пай і сплатити за нього Підприємству суму Договору. Об`єкт будівництва - Багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (будинок №1 комплексу) на 16 ст. Великого Фонтана за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 6.1 Інвестиційного договору після внесення 100% суми Договору та протягом 35 робочих днів з дати надання Підприємству рішення про закінчення будівництва Об`єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію Підприємство зобов`язується передати Пайовику (Позивачу) Пай та документи, що підтверджують прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію, а Пайовик (Позивач) зобов`язується прийняти Пай та документи по Акту приймання-передачі. На сьогоднішній день будівництво Об`єкту будівництва не завершено і він не прийнятий в експлуатацію, тому строк виконання зобов`язань по передачі Позивачу Паю (предмету позову) ще не настав. Позивач, виконавши свої зобов`язання за Інвестиційним договором, отримає майнові права у вигляді права вимоги від ПП «Інвест-Прогрес» безумовних майнових прав на Новозбудоване майно тільки після здачі Об`єкту будівництва в експлуатацію Таким чином, на сьогодні позивач не має та не може мати безумовних майнових прав на Новозбудоване майно, у зв`язку з тим, що строк передачі Паю від ПП «Інвест-Прогрес» до позивача ще не настав. Єдине майнове право, яке має позивач виконавши умови Інвестиційного договору, це право вимоги від ПП «Інвест-Прогрес» після закінчення будівництва Об`єкту будівництва і здачі його в експлуатацію на передачу позивачу по Акту приймання-передачі безумовного майнового права на Новозбудоване майно відповідно до умов Інвестиційного договору. ОК «ЖБК «Морський 1» неодноразово, в тому числі у судових засіданнях повідомляв, що він не є правонаступником ані ПП «Інвест-Прогрес», ані ТОВ «Прогресбут», ані ТОВ «Добробут», ані будь-яких третіх осіб. 31 серпня 2015 року попередній замовник будівництва Об`єкта будівництва - ТОВ «Добробут» передав, а Кооператив прийняв на підставі Угоди про внесення цільового внеску від 31 серпня 2015 року: 1) об`єкт незавершеного будівництва (ОНБ), а саме результати будівельних робіт станом на 31 серпня 2015 року в сумі - 100 890 282,00 грн. разом з обтяженнями; 2) обтяження ОНБ, а саме зобов`язання перед невизначеним колом осіб, які разом можуть бути визнані такими, що разом мають право вимоги від поточного власника ОНБ на всі результати будівельних робіт з будівництва Об`єкту станом на 31 серпня 2015 року на загальну суму - 100 890 282,00 грн., а кожна з яких може бути визнана такою, що має право вимоги від поточного власника ОНБ на частину результатів будівельних робіт з будівництва Об`єкту станом на 31 серпня 2015 року, визначену власником ОНБ будівництва на власний розсуд; 3) права замовника будівництва Об`єкту. Таким чином, на сьогоднішній, день Кооператив є власником ОНБ, як суб`єкт цивільно- правових відносин, та замовником будівництва Об`єкту будівництва, як суб`єкт містобудівної та архітектурної діяльності. При цьому, Кооператив не брав на себе жодних зобов`язань ПП «Інвест-Прогрес», у тому числі тих, які випливають з умов Інвестиційного договору. Позивач добровільно уклав з ПП «Інвест-Прогрес» Інвестиційний договір на умовах викладених в такому договорі. У разі якщо позивач не отримав того що очікував по Інвестиційному договору («виправданого очікування»), він може використати своє право на розірвання такого договору та повернення сплачених ним грошових коштів на умовах встановлених в Інвестиційному договорі та діючому законодавстві України. При цьому, всі вимоги позивача, що випливають з Інвестиційного договору, можуть бути направлені лише ПП «Інвест-Прогрес». Також, позивач не позбавлений права звернутися до ОК «ЖБК «Морський 1» для проведення ідентифікації та встановлення правовідносин з Кооперативом, у порядку передбаченому статутом Кооперативу. Звернуто увагу суду, що питання щодо встановлення правовідносин з Кооперативом не є предметом даного спору. Кооператив визнає та не оспорює факту того, що за умовами Інвестиційного договору Позивач може мати право на отримання від ПП «Інвест-Прогрес» майнових прав на Новозбудоване майно (Т. 3, а. с. 21 - 24). 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Голосова Юрія Валерійовича на рішення Київського районного суду міста Одеси від 17 жовтня 2019 року (Т. 3, а. с. 5 - 6). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.12.2019 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 7). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2021 року витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» належним чином посвідчені копії усіх договорів (контрактів), що були укладені між ТОВ «Добробут», ТОВ «Прогресбуд» та ПП «Інвест-Прогрес» щодо об`єкту будівництва - Багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (будинок №1 комплексу) на АДРЕСА_5 . Витребувано з Приватного підприємства «Інвест-Прогрес», належним чином посвідчені копії усіх договорів (контрактів), що були укладені між ТОВ «Добробут», ТОВ «Прогресбуд» та ПП «Інвест-Прогрес» щодо об`єкту будівництва - Багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (будинок №1 комплексу) на АДРЕСА_5 Витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» належним чином посвідчені копії усіх договорів (контрактів), що були укладені між ТОВ «Добробут», ТОВ «Прогресбуд» та ПП «Інвест-Прогрес» щодо об`єкту будівництва Багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (будинок №1 комплексу) на 16 ст. Великого Фонтана за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 118-а Витребувано з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області належним чином посвідчені копії усіх документів, що подавалися замовником та копії документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів по об`єкту будівництва - Багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (будинок №1 комплексу) на 16 ст. Великого Фонтана за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 3, а. с. 95 - 98 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.08.2021 року витребувано з Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 520/6425/17 за позовом ОСОБА_4 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Морський-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр Державної реєстрації», третя особа, без самостійних вимог Обслуговуючий кооператив «Житловий Комплекс «Золотий берег» про визнання угоди про внесення цільового внеску недійсною, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Т. 3, а. с. 149 - 153). 18.04.2022 року від адвоката Голосова Юрія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Крім того, у заяві зазначено про підтримку вимог апеляційної скарги, з проханням їх задовольнити та врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17. 19.04.2022 року від адвоката Тертицького Вадима Олександровича, діючого від імені ОК «ЖБК «Морський 1», надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.04.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Голосова Юрія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про зупинення провадження по даній справі. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. З наявних у справі відомостей, представник ОСОБА_5 мешкає у м. Одеса. Місто Одеса не знаходиться в районі бойових чи активних бойових дій. До клопотання про відкладення розгляду справи не додано доказів відсутності представника відповідача в м. Одесі або інших доказів щодо поважних причин, пов`язаних з воєнним станом, за яких неможливо з`явитися у судове засіданні або заявити клопотання про проведення його в режимі відеоконференції. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді у суді, неодноразове призначення справи до розгляду апеляційний судом, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своє правової позиції у заявах по суті справи та у попередньому судовому засіданні, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність завчасно поданих клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, колегія суддів вважає необхідним відхилити клопотання про відкладення розгляду справи, справу розглянути за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Голосова Юрія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , підглядає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 07 листопада 2007 року між позивачем - ОСОБА_1 та ПП «Інвест-Прогрес» було укладено договір № ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, згідно з яким ПП «Інвест-Прогрес» зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 ОСОБА_6 , а ОСОБА_7 зобов`язується прийняти Пай і сплатити за нього Підприємству суму Договору. Пай у вказаному договорі визначено як безумовне майнове право на новозбудоване майно (після здавання об`єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою пайовика) стає правом власності пайовика на новозбудоване майно, як на нерухомість. Новозбудоване майно визначено, як квартира будівельний номер АДРЕСА_2 , розрахунковою площею - 77,59 кв. м., розташована на 10 поверсі в секції №1 жилого будинку АДРЕСА_6 будівництва. Новозбудоване майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Пайовиком як місце проживання. Право власності Пайовика на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. Об`єкт будівництва багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (будинок №1 комплексу) на 16 ст. Великого Фонтана за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 5.1 договору встановлено, що сума договору становить 354 436 гривень 55 копійок. Стосовно виконання позивачем умов договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна № ЗБ/ЧП-1-137 від 07 листопада 2007 року щодо сплати ПП «Інвест-Прогрес» суми договору, суду надано квитанцію №159991 від 09.11.2007 року на суму 354 436,55 грн.. Таким чином, судом встановлено, що позивачем в повному обсязі сплачено суму договору, що відповідно до п. п. 5. 2 Договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №ЗБ/ЧП-1-137 від 07 листопада 2007 року, складає 354 436,55 грн.. 31 серпня 2015 року попередній замовник будівництва Об`єкта будівництва ТОВ «Добробут» передав, а Кооператив прийняв на підставі Угоди про внесення цільового внеску від 31 серпня 2015 року: 1) об`єкт незавершеного будівництва (ОНБ), а саме результати будівельних робіт станом на 31 серпня 2015 року в сумі 100 890 282,00 грн. разом з обтяженнями; 2) обтяження ОНБ, а саме зобов`язання перед невизначеним колом осіб, які разом можуть бути визнані такими, що разом мають право вимоги від поточного власника ОНБ на всі результати будівельних робіт з будівництва Об`єкту станом на 31 серпня 2015 року на загальну суму - 100 890 282,00 грн., а кожна з яких може бути визнана такою, що має право вимоги від поточного власника ОНБ на частину результатів будівельних робіт з будівництва Об`єкту станом на 31 серпня 2015 року, визначену власником ОНБ будівництва на власний розсуд; 3) права замовника будівництва Об`єкту. 14 червня 2017 року рішенням Одеської міської ради за №2170-VII припинено договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Добробут», та надано ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» в оренду земельну ділянку, площею - 3,7287 га., за адресою - АДРЕСА_1 , для проектування і будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2017 року вбачається, що 13.05.2017 року державним реєстратором Одеського обласного філіалу КП "Центр державної реєстрації" Іскровим О.В. зареєстровано право власності ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» на об`єкт житлової нерухомості - багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс «Південний», будівельною готовністю - 30,74 % за адресою - АДРЕСА_1 . Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду справи судом роботи на об`єкті незавершеного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 , проводяться ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1». Вказаний об`єкт незавершеного будівництва не зданий в експлуатацію. Доказів на спростування вказаних обставин до суду не надано. Підпунктом 1.2 вищевказаного інвестиційного договору передбачено, що за своїм правовим змістом цей Договір є договором купівлі-продажу майнових прав відповідно до Цивільного кодексу України. Судом встановлений факт виконання позивачем ОСОБА_1 умов Договору № ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2007 року, укладеного між позивачем та ПП «Інвест-Прогрес». Однак, оскільки будівництво на даний час не завершене відповідачем умови вказаного договору не виконані. Стороною позивача наданий висновок за №048/2014 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №12013170500000876, складений ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.» від 15.10.2014 року, з якого вбачається, що на час складання висновку об`єкт - багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс «Південний» по Фонтанська дорога, 118-а, у м. Одесі не готовий до введення в експлуатацію. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ). У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_8 .. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття/відхилення аргументів відзиву на апеляційну скаргу У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України). Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами. З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»). У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна. Крім того, вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях ЄСПЛ, так і Верховного Суду України та Верховного Суду. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84). Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98). В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права. У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому. Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16. Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами. Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст.3 закону). Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Новостворене нерухоме майно стає об`єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб`єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб`єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно. Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна (в тому числі майнових прав) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборів контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно ч. 2 статті 651 ЦК України , договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до положень ч. 2, 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються та у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Стосовно виконання позивачем умов договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна № ЗБ/ЧП-1-137від 07 листопада 2007 року щодо сплати ПП "ІНВЕСТ-ПРОГРЕС" суми договору, суду надано квитанцію №159991 від 09.11.2007 року на суму 354 436,55 грн.. Судом встановлено, що позивачем в повному обсязі сплачено суму договору, що відповідно до п. п. 5. 2 Договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №ЗБ/ЧП-1-137 від 07 листопада 2007 року, складає 354 436,55 грн.. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.01.2004 № 27 „Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Добробут» на проектування та будівництво багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» і про умови надання земельної ділянки площею 3,7287 га, за адресою: АДРЕСА_1 », було надано дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «Добробут» на проектування та будівництво багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» на земельній ділянці площею 3,7287 га, за адресою: АДРЕСА_1 ". Між виконавчим комітетом Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» як забудовником укладено договір на право забудови, який зареєстрований в управлінні капітального будівництва виконавчого комітету Одеської міської ради за № 113/кс від 30.12.2004 р. (Т.1, а. с. 17). 11.11.2004 року між Одеською міською радою та ТОВ «Добробут» укладено договір оренди землі, за умовами якого ТОВ «Добробут» отримало в оренду земельну ділянку, площею 37 287 кв. м., що знаходиться у місті Одесі, Київському районі, Фонтанська дорога 118-а, для проектування та будівництва громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний». Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. і зареєстровано в реєстрі за №2416 (Т. 3, а. с. 181 - 185). Відповідно до Акту прийому-передачі від 12.11.2004 року Одеська міська рада передала, а ТОВ «Добробут» прийняв, на виконання рішення Одеської міської ради №2250-ХХІУ від 04.02.2004 року та на підставі акту встановлених меж земельної ділянки в натурі, земельну ділянку площею - 3,7287 га., за адресою - м. Одеса, Фонтанська дорога, 118-а, терміном на 10 років, для проектування і будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» (Т. 3, а. с. 186). 25 березня 2005 року ТОВ «Добробут» (замовник) і ТОВ «Прогресбуд» (підрядник) уклали генеральний контракт №ГК-25\3\05 на будівництво під ключ, за умовами якого підрядник зобов`язався в порядку та строки, передбачені контрактом, відповідно до проектно- кошторисної документації здійснити будівництво «під ключ» об`єкту - багатофункціонального громадсько-житлового комплексу «Південний» на 16 ст. Великого Фонтану за адресою вул. Фонтанська дорога, 118-а, а замовник зобов`язався в порядку та строки, передбачені контрактом, надати підрядникові фронт робіт, сприяти підряднику у силу об`єктивних можливостей, здійснювати всі залежні від нього організаційні та правові дії, необхідні для проектування, будівництва, здачі до експлуатації, прийняти виконані роботи та оплачувати ці роботи (Т.3, а. с. 187 - 193). 25 березня 2005 року ТОВ «Добробут» (підприємство) і ТОВ «Прогресбуд» (інвестор) уклали договір №ИД-25\03\05 про інвестування з метою отримання інвестором і підприємством доходів від підприємницької діяльності. В порядку, передбаченому цим договором, підприємство зобов`язалось передати у власність інвестора об`єкт інвестування (багатофункціонального громадсько-житлового комплексу «Південний» на АДРЕСА_5 ), а інвестор зобов`язався прийняти об`єкт і сплатити за нього підприємству інвестицію. За умовами цього договору Інвестор набув права укладати договори з третіми особами щодо продажу (відчуження) Об`єкту інвестування або його частини, а також договори (угоди) щодо продажу прав оренди на об`єкти, що входять до складу Новозбудованого майна. Передача об`єкту інвестування або його частини або прав оренди за зазначеними договорами третім особам може бути здійснена не раніше отримання інвестором об`єкту інвестуванні у власність на умовах цього договору (Т. 3, а. с. 194 - 197). Відповідно до договору № ЗБ/ЧП-1-137 від 07 листопада 2007 року укладеного між ПП «Інвест-Прогрес» та ОСОБА_1 , підприємство має право укладати договори щодо продажу (відчуженню) Паю відповідно договору №ЗБ-ИП-1 від 23.03.2006 року між ТОВ «Інвест-Прогрес» та ТОВ «Прогресбуд». 15 грудня 2010 року ТОВ «Добробут» і ОК «Житловий комплекс «Золотий берег» уклали договір №1 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна. В договорі сторони визначили, що за своїм правовим змістом цей договір є договором про спільну діяльність без створення юридичної особи для досягнення мети - сумісна діяльність з будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . Будівництво комплексу включало будівельні роботи і введення в експлуатацію. В договорі також визначено, що спільна діяльність здійснюється без об`єднання вкладів сторін (коштів, майна тощо) (Т. 3, а. с. 199 - 205). 30.08.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області ТОВ «Добробут» видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» по АДРЕСА_1 (Т. 3, а. с. 206). 31 серпня 2015 року ТОВ «Добробут» передав, а ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» прийняв на підставі Угоди про внесення цільового внеску, цільовий внесок у майновому вигляді, а саме у вигляді результатів будівельних робіт, що були виконані та були прийняті ТОВ «Добробут» в період створення багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» по АДРЕСА_1 , станом на 31 серпня 2015 року в сумі 100890282,00 грн. В цей же день вказане майно було передано ОК «ЖБК «Морський-1» за актом приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва (Т. 1, а. с. 23 - 25, Т. 3, а. с. 207 - 209, 211). 31.08.2015 року ТОВ «Добробут» разом з результатами будівельних робіт також передав ОК «ЖБК «Морський-1» права замовника будівництва багатофункціонального громадсько-житлово- готельного комплексу «Південний» по вул. Фонтанська дорога, 118-а у м. Одесі, як суб`єкта містобудівної та архітектурної діяльності. При цьому, розмір статутного капіталу ТОВ «Добробут» не змінився (Т. 3, а. с. 210). 01.09.2015 року ОК «ЖБК «Морський-1» відповідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» подав до Державної архітектурно-будівельної інспекції України повідомлення про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт від 30.08.2011 року №ОД 12511035081, а саме - зміну замовника будівництва з ТОВ «Добробут» на ОК «ЖБК «Морський-1», зміну генерального підрядника, зміну відповідального виконавця робіт, зміну відповідальних осіб за здійснення авторського та технічного наглядів (Т. 3, а. с. 212 - 213). Отже, починаючи з 31 серпня 2015 року власником та замовником будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» по вул. Фонтанська дорога, 118-а у м. Одесі є - ОК «ЖБК «Морський- 1». Отже, на підставі викладеного ПП «ІНВЕСТ-ПРОГРЕС» мав право на укладення договору № ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2007 року, укладеного з позивачем. Виходячи з вищевказаного, помилковими є висновки суду першої інстанції щодо відсутності взаємозв`язку між ПП «Інвест-Прогрес» та ТОВ «Добробут» чи ОК «ЖБК Морський 1» щодо будівництва спірного об`єкту нерухомості, відсутності у ПП «Інвест-Прогрес» права на будівництво спірного об`єкта, за наслідком чого останнє мало право на укладення договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна з позивачем. Крім того, колегія суддів зазначає, що з досліджених матеріалів цивільної справи №520/6425/17, витребуваних ухвалою Одеського апеляційного суду, міститься додаток до Угоди про внесення цільового внеску від 31.08.2015 року, а саме - перелік осіб, які виключно за рішенням ЖБК «Морський-1» як власника ОНБ, можуть бути визнані такими, що мають право вимоги від власника ОНБ на частину результатів будівельних робіт у багатофункціональному громадсько-житлово-готельному комплексі «Південний» по АДРЕСА_1 , кооперативом визнаються права фізичних осіб на частину результатів будівельних робіт, у тому числі за аналогічними договорами, укладеними іншими фізичними особами з ТОВ «Інвест Прогрес». Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону). Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17). Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі Закон № 978-IV) та Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (далі Закон № 1560-ХІІ). Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). У статті 2 Закону № 978-IV вказано, що об`єкт інвестування квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машино-місце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном. Тобто, після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови). Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України). При цьому не вимагається визнання недійсними нікчемних правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України). Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить. Твердження ОК «ЖБК «Морський 1», що всі вимоги позивача, які випливають з Інвестиційного договору, можуть бути направлені лише ПП «Інвест-Прогрес» свідчать про невизнання майнових прав ОСОБА_1 . У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності. Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права. Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. Отже, як вже було встановлено судом, 07 листопада 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ПП «Інвест-Прогрес» було укладено договір № ЗБ/ЧП-1-137 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, згідно з яким ПП «Інвест-Прогрес» зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 ОСОБА_6 , а ОСОБА_7 зобов`язується прийняти Пай і сплатити за нього Підприємству суму Договору. Пай у вказаному договорі визначено як безумовне майнове право на новозбудоване майно (після здавання об`єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою пайовика) стає правом власності пайовика на новозбудоване майно, як на нерухомість. Новозбудоване майно визначено, як квартира будівельний номер АДРЕСА_2 , розрахунковою площею - 77,59 кв. м., розташована на 10 поверсі в секції №1 жилого будинку АДРЕСА_6 будівництва. Новозбудоване майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Пайовиком як місце проживання. Право власності Пайовика на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. Об`єкт будівництва багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (будинок №1 комплексу) на 16 ст. Великого Фонтана за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем в повному обсязі сплачено суму договору, що відповідно до п. п. 5. 2 Договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №ЗБ/ЧП-1-137 від 07 листопада 2007 року, складає 354 436,55 грн.. Тобто, за договором № ЗБ/ЧП-1-137 ОСОБА_1 має право вимагати від ОК «ЖБК «Морський 1» та ПП «Інвест-Прогрес» передачі йому у власність новозбудованої спірної квартири, після здачі будинку в експлуатацію, за яку останній сплатив ПП «Інвест-Прогрес» повну вартість. Визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав сторони - покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на цю збудовану квартиру. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Голосова Юрія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, вони не відповідають обставинам справи, судом порушено норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , за вищевказаного обґрунтування. 3.6 Розподіл судових витрат Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, необхідно стягнути у рівних частках з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Приватного підприємства «Інвест-Прогрес», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Морський 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3 545 грн. (Т.1, а. с. 5,6) та за подання апеляційної скарги в сумі 5 317,50 грн. (Т. 2, а. с. 249), разом у сумі 8 862,50 грн., тобто з кожного по - 2220,62 грн.. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Голосова Юрія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 17 жовтня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Приватного підприємства «Інвест-Прогрес», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Морський 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» про визнання майнових прав у незавершеному будівництві задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 майнові права на незавершену будівництвом квартиру, розрахунковою площею - 77,59 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 (колишній будівельний номер № 65, розрахунковою площею - 77,59 кв. м., розташовану на 10 поверсі в секції 1 жилого будинку АДРЕСА_3 ). Стягнути в рівних частках з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Приватного підприємства «Інвест-Прогрес», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Морський 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» судовий збір у розмірі - 8 882 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 50 коп., тобто з кожного по - 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 62 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 20 травня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк С. О. Погорєлова