Постанова 4807 № 2-784/2006

Дата документу 17.03.2020 Справа № 2-784/2006 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №2-784/2006 Головуючий у 1 інстанції: Ярош С.О. Провадження № 22-ц/807/1191/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «17» березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 січня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Налапка Олександра Петровича, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Налапка О.П., заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 . В обґрунтування вимог зазначив, що на виконанні у Гуляйпільському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 30773006 за виконавчим листом №2-784/2006 від 27.12.2006 року, виданим Гуляйпільським районним судом Запорізької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. 11.04.2018 року державним виконавцем Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Налапком О.П. винесено постанови про: встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілів патронів, спорядженими гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, підставами винесення зазначених постанов була заборгованість по аліментах станом на 31.03.2018 року на суму 41903,90 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Вважав вказані постанови безпідставними, оскільки заборгованість виникла через один місяця після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 06.01.2018 року, який набув чинності 06.02.2018 року, відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність На підставі зазначеного просив визнати неправомірними дії державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Налапка О.П. по виконавчому провадженню №30773006 та скасувати постанови від 11.04.2018 року про: встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілів патронів, спорядженими гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 січня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування державним виконавцем конституційного принципу дії закону у часі та застосування закону, яким встановлена відповідальність, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. Гуляйпільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інструкції з організації примусового виконання рішень. Учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки). З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 371, 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, права і свободи заявника не були порушені. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального округу (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження №30773006 за виконавчим листом №2-784/2006 від 27.12.2006 року, виданим Гуляйпільським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки його прибутків, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 31.03.2018 року становила 41903,90 грн. 11.04.2018 року постановою державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Налапка О.П. встановлено тимчасове обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с.7). 11.04.2018 року постановою державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Налапка О.П. встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с.8). 11.04.2018 року постановою державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Налапка Олександра Петровича встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується копією постанови (а.с.9). 11.04.2018 року постановою державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Налапка О.П. встановлено тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілів патронів, спорядженими гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с.10). Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України). За змістом ст. 451 ЦПК України за результатом розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, а положеннями ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язано виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. 06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, в тому числі і в Закон України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції станом на дату прийняття оскаржуваних постанов за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев`ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до п. 10 ст. 71 Закон України «Про виконавче провадження» тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом. У разі незгоди боржника із застосованим до нього тимчасовим обмеженням у праві керувати транспортними засобами, він має довести в суді наявність хоча б однієї з вищезазначених підстав. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення зазначених постанов було те, що станом на 31 березня 2018 року заборгованість по аліментам утворилась за період більш ніж 3 роки на суму 41903,90 грн., сукупний її розмір перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Розмір заборгованості по сплаті аліментів боржник не оспорював. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Зміни до Закону України «Про виконавче провадження», якими, зокрема, запроваджено накладення обмеження на права боржника за постановою державного виконавця, внесені Законом України від 07 грудня 2017 року № 2234-19 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», набрали чинності 06 лютого 2018 року. В Прикінцевих положеннях Закону України від 07 грудня 2017 року № 2234-19 відсутні вказівки щодо відкладеного набрання чинності ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а отже вона підлягає застосуванню одразу із набранням чинності даним Законом в цілому, із 06 лютого 2018 року. До набрання чинності зазначеними змінами до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній з 05 жовтня 2016 року, передбачалась можливість притягнення боржника до відповідальності за несплату аліментів за вдвічі менший період, а саме за наявності заборгованості із сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз`яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів. Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк для застосування обмежень, передбачених ч. 9 ст. 71 цього Закону обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня набрання чинності Законом від 07 грудня 2017 року № 2234-19. У зв`язку з зазначеним, посилання в апеляційній скарзі на те, що Закон від 06.02.2018 року немає зворотної дії в часі, ґрунтуються на помилковому тлумаченні вищезазначених норм, оскільки обмеження за несплату аліментів згідно положень ч. 9 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" застосовуються державним виконавцем після набрання цим законом чинності (06 лютого 2018 року), а визначення заборгованості по аліментам за шість місяців, за наявності якої до боржника застосовуються відповідні обмеження, є порядком визначення заборгованості, а не встановленням відповідальності особи. Врахування заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла у боржника за період до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни в ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», не можна розцінювати як надання цій нормі зворотної сили. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 січня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 19 березня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова