Постанова 4815 № 556/1645/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2020 року м. Рівне Справа № 556/1645/19 Провадження № 22-ц/4815/193/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді : Гордійчук С.О. суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С., учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» відповідач: ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» Яременко О.В. на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року, ухваленого в складі судді Закревського Л.В., повний текст якого складено04 листопада 2019 року, у справі №556/1645/19 в с т а н о в и в : У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позову посилається на те, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. Порядок отримання та надання позики регламентується Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТзОВ «Веллфін», які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua. 03 серпня 2016 року відповідач, у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил порядку, оформив заявку для отримання позики, на підставі якої між ТОВ «Веллфін» та відповідачем було укладено договір позики №60836, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2400 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Зазначає, що реєстрація відповідача на сайті ТОВ «Веллфін» , подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики та її підтвердження позивачем у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідач підтвердив свою згоду з усіма істотними умовами отримання позики, а укладений та підписаний між сторонами договір в електронній формі в силу приписів статей 6, 627 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі. Вказує, що відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем. Просив позов задовольнити. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року позов ТзОВ «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Веллфін» 3739 (три тисячі сімсот тридцять дев`ять) грн. 20 коп. заборгованості за договором позики №60836 від 03.08.2016 року. Вирішено питання судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю. В поданій на судове рішення апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судне в повній мірі з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки усім доказам в їх сукупності. Зазначає, що відповідно до умов договору нарахування процентів за користування позикою здійснюється починаючи від дати видачі позики і закінчується датою фактичного повернення позики включно. Наявність грошових зобов`язань, які не виконані боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Встановлено, що ТзОВ «Веллфін» є юридичною особою, яка діє на підставі Статуту та зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження № 2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТзОВ є кредитування, що підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наказом директора ТзОВ «Веллфін» № 2-1 від 27 жовтня 2015 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики, які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua. 03.08.2016 року між ТзОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 60836 в електронній формі. Відповідно до умов якого ТзОВ «Веллфін» надає ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надається строком на 30 днів. За умовами п. 1.1. Договору позики Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 2 400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3 Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до підтвердження ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 31.08.2019 року щодо переказу грошових коштів на картковий рахунок у вигляді онлайн-кредитів відповідно до договору № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року, ТзОВ «Веллфін» на банківський рахунок ОСОБА_1 перерахована сума позики в розмірі 2400 грн. В результаті порушення грошових зобов`язань, станом на 30.08.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором позики у розмірі 103 299,00 грн. 00 коп., яка складається з 2400 грн. - заборгованість за основним боргом; 48513,60 грн. - заборгованість за відсотками; 52 386,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Згідно із пунктами 4.1., 4.2. Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформляє заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Правил у разі прийняття товариством позитивного рішення про надання позики, товариство направляє заявнику на підписання договір про отримання позики. Договір направляється шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену заявником у заяві. Договір позики із заявником укладається на умовах та в порядку визначеному цими правилами. У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС- повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, з розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики (пункт 6.3. Правил). У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.4. Правил). Для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету (пункт 6.7. Правил). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Законом України «Про електронну комерцію»встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У ст. 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правила надання грошових коштів позивачем у вигляді позики перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. За правилами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). За умовами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18). Пунктом 1.5 договору позики передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться наступним чином: розмір основних процентів складає: 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 грн. за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2. цього договору; 3,8 проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань. Сума процентів за користування позикою нараховується в день погашення позики. Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1. договору. Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 02.09. 2016 року в сумі 3696 грн., з яких 1296,00 грн. - сплата процентів за користування позикою за період 03.08. 2016 року по 02.09. 2016 року. З матеріалів справи, а саме з наданої позивачем довідки щодо заборгованості вбачається, що станом на 30 серпня 2019 року за ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість на суму 103 299,60 грн., з яких 2400 грн. - сума позики, 48513,60 грн, заборгованість за відсотками, 52386,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Розрахунок заборгованості позивача свідчить про те, що визначена до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою в сумі 99599,80 грн. включає період з 03.09. 2016 року по 30.08.2019 року, який виходить за межі строку кредитування. Відповідно до умов договору визначений термін повернення позики і в тому числі процентів не пізніше 02 вересня 2016 року включно. Таким чином, право позивача нараховувати проценти та прострочені проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування - 02.09.2016 року, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості за нарахованими процентами та простроченими відсотками за період з 03.09.2016 по 30.08.2019 в сумі 99559,80 грн, є необґрунтованою. Після закінчення строку кредитування, у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та штрафні санкції. За таких обставин, висновки суду про відмову у задоволенні вимог в цій частині є правильними. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують . Разом з тим, висновок суду щодо стягнення тіла кредиту та відсотків в межах строку дії угоди є правильним. Інших доводів, які б спростовували висновки суду по суті спору, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги слід віднести за рахунок позивача. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» Яременко О.В. залишити без задоволення. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 березня 2020 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.