Постанова 4814 № 552/3974/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3974/19 Номер провадження 22-ц/814/501/20Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді : Одринської Т.В. суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П. за участю секретаря судових засідань Ряднини І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства " Житлово - експлуатаційна організація № 2" про встановлення факту проживання на правових підставах та визнання права користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року В С Т А Н О В И Л А : У липні 2019 року позивачі звернулися до суду з позовом до Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради, в якому просили встановити факт проживання на правових підставах у кімнатах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у період: ОСОБА_1 з 11 квітня 1994 року, ОСОБА_3 з 21.05.1988 по 25.07.2015 року та з 23.10.2015 року, ОСОБА_2 з 10.02.2017 року, та визнати за ними право на користування даними кімнатами. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують , що ОСОБА_1 на даний час є наймачем вказаних кімнат, в яких також проживають його батько ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 . Кімната 47 була отримана ОСОБА_3 у 1988 р., пізніше згідно договору 02.11.1998 року, укладеного з власником приміщення- ДК ЖЕП « Будівельник», ОСОБА_3 та його родині було надано для проживання кімнату АДРЕСА_3 . Гуртожиток переданий у комунальну власність та прийнятий на баланс КП «ЖЕО №2». Рішенням Полтавської міської ради від 24.05.2018 року надано дозвіл на приватизацію жилих та допоміжних приміщень гуртожитку, тому позивачі звернулися про встановлення факту законності проживання у даних кімнатах. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року позовні вимоги - задоволено частково. Встановлено факт проживання на законних підставах в кімнаті АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11 квітня 1994 року та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 лютого 2017 року. Визнано право користування житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11 квітня 1994 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 лютого 2017 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено законності користування спірною кімнатою АДРЕСА_3 , оскільки підставою для надання кімнати у гуртожитку є ордер, діючим законодавством не передбачено можливості вселення у гуртожиток на підставі договору. Крім того, судом враховано, що право на вселення в спірну кімнату згідно виданого ордеру від 17 вересня 2001 року набула інша особа ОСОБА_5 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 місцевий суд вказав, що його було знято з квартирного обліку, як особу яка отримала квартиру, тому його реєстрація у гуртожитку з 23.10.2015 року є штучним погіршенням житлових умов. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що змушений був знову зареєструватися та проживати у гуртожитку, оскільки площа квартири, отриманої його родиною, не відповідає розміру мінімальної житлової площі, яка передбачена ст. 47 Житлового кодексу України. Також вказує на законність вселення у кімнату АДРЕСА_3 , оскільки останнє відбулося зі згоди власника ДК ЖЕП « Будівельник» на підставі укладеного договору, та оскільки його родина була багатодітною та потребувала розширення житлової площі. У відзиві на апеляційну скаргу начальник Управління майном комунальної власності міста ОСОБА_6 Н.О. вказала, що нормами житлового законодавства не передбачено підставу заселення в кімнату гуртожитку на підставі договору. Житлові права апелянта вказаним рішенням не порушено, оскільки йому було надано трьохкімнатну квартиру для проживання його родини, в зв`язку з чим його було знято з квартирного обліку, як особу, яка не потребує поліпшення житлових умов. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки № 416 від 21 червня 2019 року, виданої КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» в кімнатах 47,48 по АДРЕСА_5 зареєстровані: ОСОБА_1 з 11 квітня 1994 року - квартиронаймач, ОСОБА_2 з 10.02.2017 року син, ОСОБА_3 з 23 жовтня 2015 року батько / а.с.11/. Частиною 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено право кожного громадянина України приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Статтею 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Тобто законом передбачено, що під захист підпадають особи, які дотримали певних умов, зокрема відсутність в особи власного житла; правомірність її проживання в гуртожитку та користування гуртожитком; реєстрація за місцем проживання у гуртожитку більше 5 років на законних підставах; фактичне проживання протягом п`яти років за місцем реєстрації в гуртожитку. Рішенням Полтавської міської ради від 25.09.2014 року « Про внесення змін до рішення дев`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 11 вересня 2007 року « Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ЖЕП «Будівельник», надано згоду на прийняття до комунальної власності міста в особі Полтавської міської ради від ДК ЖЕП « Будівельник», в тому числі гуртожиток, який є предметом спору у даній справі. Згідно листа КП « Житлово експлуатаційної організації № 2» за № Б1679 від 08.07.2019 року, ДК ЖЕП « Будівельник», при передачі гуртожитку у комунальну власність, ордери на спірні кімнати не передавав / а.с. 20/. Позивачі зазначають, що в зв`язку з переданням гуртожитку у комунальну власність, вони набули права на приватизацію кімнат, в яких вони проживають на законних підставах. Місцевим судом встановлено законність проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у кімнаті АДРЕСА_6 НОМЕР_1 , даний факт учасниками справи не заперечується та не оскаржується, тому апеляційним судом вказані обставини не перевіряються. Підставою для заселення позивачів у кімнату АДРЕСА_3 є договір договору № ІІ-ш/ІІ на ремонт та заселення гуртожитку для малосімейних про АДРЕСА_5 від 02 листопада 1998 року, укладений між ОСОБА_3 та власником гуртожитку. Згідно умов, вищевказаного договору ДК ЖЕП « Будівельник» на підставі заяви ОСОБА_3 , останньому надано для проживання його сім`ї кімнату АДРЕСА_3 у гуртожитку / а.с. 10/. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося позивачами, рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 128 від 02 липня 2015 року «Про заселення та зміну статусу жилих приміщень», ОСОБА_7 на склад сім`ї 5 осіб отримала 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_7 , із зняттям з квартирного обліку . Згідно списку громадян на заселення жилих приміщень - кв. АДРЕСА_8 надана: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 чоловік, сини : ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 . У кімнаті № 47 гуртожитку залишається проживати син ОСОБА_1 /а.с.50/. Колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду про незаконність вселення позивачів у кімнату АДРЕСА_3 , оскільки останні були заселені в неї зі згоди власника на підставі договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного законодавства. Крім того, відповідно до матеріалів справи,позивачі зареєстровані в кімнаті 47,48 АДРЕСА_5 , що є підставою для користування житловою площею. Наявність виданого ордеру на кімнату АДРЕСА_3 на ОСОБА_5 , не створює перешкоди у користуванні позивачами спірною кімнатою, оскільки матеріали справи не містять доказів, що даною особою було реалізовано своє право на відповідне заселення. В той же час, при наявності дійсного ордеру, виданого на кімнату АДРЕСА_3 іншій особі, питання її приватизації не може бути вирішено. Встановлення факту проживання в судовому порядку не є належним способом захисту в даному випадку. Наявність чи відсутність порушення житлових прав ОСОБА_3 при отриманні трьохкімнатної квартири для проживання його сім`ї не є предметом розгляду даної справи та на можливість приватизації не впливає. Визначальним в даному випадку є право особи на приватизацію відповідно до закону. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 березня 2020 року. головуючий суддя: _______________ Т.В. Одринська судді: ___________________ О.О.Панченко ______________ В. П.Пікуль