Постанова Харківський апеляційний суд № 643/9570/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України Справа № 643/9570/17 Провадження № 22-ц/818/1407/20 12 березня 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сащенко І.С. суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2019 року ( суддя Поліщук Т.В.) по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: У липні 2017 року ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору б/н від 28.11.2011 року отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору, в зв`язку з чим станом на 30.06.2017 року має заборгованість у розмірі 21031 грн. 53 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 1904 грн. 32 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17649 грн. 52 коп.; штрафів, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. 00 коп. (фіксована частина), 2529 грн. 63 коп. (процентна складова). Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути із ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати у сумі 1600 грн. Справа розглянута за відсутності сторін. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 28.11.2011 року, що утворилась станом на 30.06.2017 року, що складається з тіла кредиту в сумі 1833 грн. 32 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «Приват Банк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердив, що він був повністю поінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Разом з анкетою-заявою також підписав довідку про умови кредитування із зазначенням відсоткової ставки та розміру неустойки. Вказує, що договір, укладений між сторонами є договором приєднання, а тому відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що прийняте з додержанням вимог чинного законодавства. Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України- в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з відповідача заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив із того, що банк у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України має право на повернення фактично отриманих відповідачем сум, проте умови кредитування щодо процентної ставки за користування кредитом, пені та штрафів вважав неузгодженими. Колегія суддів з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону. Встановлено, що 28.11.2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої отримав кредит за кредитною карткою у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 2000 грн. 00 коп. на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.7). Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором б/н від 28.11.2011 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав. Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 28.11.2011 отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 08.2017 року. Отримання відповідачем та користування перевипущеними картками підтверджується розрахунком заборгованості за договором, випискою по рахунку, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і погашення кредиту. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 28.11.2011 року, станом на 30.06.2017 року відповідач має заборгованість у розмірі 21031 грн. 53 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 1904 грн. 32 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17649 грн. 52 коп.; штрафів, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. 00 коп. (фіксована частина), 2529 грн. 63 коп. (процентна складова) (а.с.3). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Статтею 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Банк свої вимоги виконав, надавши кредитні кошти шляхом відкриття карткового рахунку. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, про що свідчить виписка по картці, проте умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті позикодавця як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги були надані відповідачу для ознайомлення та останній і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, який безпосередньо підписаний останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів вважає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.11.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення вимог щодо наявності правових підстав для стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом, пені та штрафів. Щодо вимог про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту колегія суддів зазначає, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач може вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказані висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, на яку суд також послався у своєму рішенні. При цьому, зменшуючи суму тіла кредиту на суму сплачених відповідачем відсотків у розмірі 71 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що порядок нарахування таких відсотків кредитним договором не передбачений. Відповідно до ч.ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВСУ, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата. Доводи апеляційної скарги зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів на обґрунтування позовних вимог апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.С. Сащенко Судді І.П. Коваленко А.І. Овсяннікова