Постанова 4818 № 610/3166/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України Справа № 610/3166/19 Провадження № 22-ц/818/1800/20 02 квітня 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сащенко І.С. суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року (суддя Феленко Ю.А.) по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: В жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначав, що за умовами договору від 19 жовтня 2011 року б/н позичальник отримав кредит у розмірі 4000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 30 вересня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 36854,63 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом, 27750,51 грн - проценти за користування кредитними коштами, 2872,95 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1731,17 грн - штраф (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2011 року б/н. Справа розглянута за відсутності сторін. Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.10.2011 року у сумі 4000,00 грн (чотири тисячі грн). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «Приват Банк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків скасувати та постановити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в довідці від 19.10.2011 року про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписаній відповідачем, було встановлено базову відсоткову ставку 2,5% на місяць, а отже погоджено умови кредитування. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що у заяві позичальника від 19 жовтня 2011 року процентна ставка не зазначена. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору та відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Проте погодитися з таким висновком колегія суддів не може, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Встановлено, що відповідно до укладеного 19.10.2011 року договору б/н ОСОБА_1 отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.14). Крім того, на підтвердження позовних вимог банком було надано довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти від 19.10.2011 року, яка містить особистий підпис відповідача (а.с.15). Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 2,5 %, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, розмір комісій, пені, штрафів, тощо. Тобто сторони визначили у письмовому вигляді умови користування кредитними коштами. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого банком розрахунку станом на 30 вересня 2019 року становить 36854,63 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом, 27750,51 грн - проценти за користування кредитними коштами, 2872,95 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1731,17 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 8-12). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Банк свої вимоги виконав, надавши кредитні кошти шляхом відкриття карткового рахунку. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по картці, проте умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість. Беручи до уваги те, що сторонами була погоджена базова процентна ставка в місяць - 2,5 % (або 30% на рік), розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом відповідачем не оскаржувався, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 27750,51 грн. В іншій частині рішення не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» - задовольнити. Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом - скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за кредитним договором № б/н від 19.10.2011 року у сумі 27750,51 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.С. Сащенко Судді І.П. Коваленко А.І. Овсяннікова