Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/6521/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2542/20 Справа № 206/6521/17 Суддя у 1-й інстанції - Маштак К. С. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину, - П О С Т А Н О В И Л А : У грудні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину. Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки - ОСОБА_7 . Під час прийняття спадщини з`ясувалась, що померлим за життя було складено заповіт, яким він заповів все своє належне майно в рівних частках позивачці та ОСОБА_1 , яка була працівником патронатної служби Територіального центру обслуговування, та ОСОБА_8 , яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_2 місяці 2017 року, та спадщину не приймала. Позивачка зазначає, що Спадкодавець був інвалідом І групи по зору, не міг ні читати ні писати, та потребував сторонньої допомоги та догляду, а тому, під час підписання заповіту, були порушені приписи ч. 4 ст. 207 ЦК України та п. 5 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції чинні на час посвідчення заповіту (розпорядження спадкодавця щодо права на підпис правочину іншій особі, якщо фізична особа у зв`язку із хворобою не може підписати документ власноручно). Під час життя позивачка та померлий узгодили, що спірне нерухоме майно, а саме квартира, яка була власністю померлого та їх матері, частку якої за домовленістю було оформлено на померлого з метою економії грошей, мала в цілому перейти до доньки позивачки, на випадок їхньої смерті. Оскаржуваний заповіт містить запис друкованим шрифтом прізвища та ініціалів померлого, в той час як особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям ( ім`я фізичної особи, складається із прізвища, власного імені та по батькові), під час складання заповіту, також, не було зазначено місце його складення, посвідчення та часу складання, що є порушенням форми заповіту. Не дотримано Правила ведення нотаріального діловодства, а саме відсутня інформація, що заповіт записано нотаріусом зі слів заповідача, не зазначено, через які фізичні вади заповідач не може сам прочитати заповіт, при тому що повна сліпота ОСОБА_7 не давала йому змоги не тільки читати, а й писати. Враховуючи викладене, позивачка просила застосувати наслідки недійсного правочину до заповіту НАЕ 172587, складеного 27 грудня 2014 року від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М., зареєстрованого в реєстрі № 1-1418, в зв`язку з його недійсністю та нікчемністю. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2019 року задоволено позовні вимоги. Рішення суду мотивоване тим, що посвідчення заповіту відбувалось з грубими порушеннями чинного на той час законодавства. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвали нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підписи від імені ОСОБА_7 в графі Заповідач ОСОБА_9 виконані Стрюк В.І.. Апелянт зазначає, що при посвідченні заповіту нотаріус зазначив, що у зв`язку із похилим віком та хворобою ОСОБА_7 заповіт прочитано в голос особисто свідками та власноручно підписано у присутності нотаріуса о 12 годині 30 хвилин. Крім того, апелянт зазначає, що при складанні заповіту спадкодавець розумів значення своїх дій, його особу та дієздатність було перевірено нотаріусом. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати, з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемного правочину, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусом при посвідченні заповіту були грубо порушені норми чинного на той час законодавства. Колегія судді не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , колегія суддів виходить з наступного. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 ) на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 жовтня 2002 року ОСОБА_7 набув права власності на 1/2 частину квартири, належної ОСОБА_10 після її смерті. Відповідно до медичного висновку № 882 від 26 жовтня 2011 року ОСОБА_7 є інвалідом І групи по зору. Згідно довідки Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська № 359/06/22 від 07 лютого 2013 року ОСОБА_7 перебував на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська та отримував пенсію по першій групі інвалідності від загального захворювання по зору з 06 серпня 1988 року і довічно. Встановлено, що 27 грудня 2014 року державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М. складено заповіт, згідно якого ОСОБА_7 , у зв`язку із хворобою та похилим віком у присутності свідків, які особисто незацікавлені у складанні заповіту, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належне йому рухоме та нерухоме майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті (кожному в рівних частках) ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Заповіт посвідчено при свідках: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . У зв`язку із хворобою та похилим віком ОСОБА_7 , заповіт прочитано вголос особисто свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та власноруч підписано у присутності нотаріуса о 12 годині 30 хвилин. На прохання ОСОБА_7 , заповіт виготовлено нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та прочитаний нотаріусом вголос ОСОБА_7 .. Заповіт має три графи: де надруковано прізвище та ініціали ОСОБА_7 та підпис, також власноручно зазначено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , їх підписи. Наявна відмітка, що заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_7 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_7 не може особисто прочитати текст заповіту у голос, за його дорученням, в його та нотаріуса присутності текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Заповіт власноручно підписаний заповідачем ОСОБА_7 . Заповіт складено та підписано в двох примірниках, один з яких залишається в справах держнотконтори, а другий видається заповідачу. Згідно другого примірника заповіту, який залишається в справах держнотконтори, останній не містить часу (година та хвилина) підписання заповіту свідками. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер. 16 травня 2017 року відповідачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .. 17 травня 2017 року ОСОБА_13 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті її брата, ОСОБА_7 .. Встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 при проходженні огляду МСЕК 28 лютого 2005 року було поставлено діагноз відкритоугольна глаумока 4 ступню правого ока та відкритоугольна глаукома 2 ступеню з ускладненням катаракти лівого ока (Vis OD = 0, Vis OS = 0,04). Медико-соціальний анамнез: хворий скаржився на відсутність зору на обидва ока. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла. ОСОБА_3 вступила у спадщину після смерті ОСОБА_6 .. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 померла. 13 червня 2017 року ОСОБА_14 та ОСОБА_4 звернулися до Восьмої ДДНК із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 .. 16 лютого 2019 року ОСОБА_15 звернулася до Восьмої ДДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 .. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вступили у спадщину після смерті ОСОБА_8 .. Згідно висновку експерта № 2649-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 206/6521/17 від 22 серпня 2019 року, у разі виконання досліджуваного підпису особою із сформованим почерком, як на момент виконання цього підпису мала обмеження або виключення зорового контролю при письмі, у почерговому об`єкті відображаються діагностичні ознаки (збиваючі фактори), що за симптомокомплексами-еталонами, що викладені у методиці відноситься до природних зовнішніх збиваючих факторів. Підписи від імені ОСОБА_7 в графі «Заповідач: ОСОБА_7 » у двох примірниках заповіту, складеного 27.12.2014 від імені ОСОБА_7 , що посвідчений державним нотаріусом Хорішко О.М. та зареєстровані в реєстрі за № 1-1418 виконані ОСОБА_7 . З метою доповнення та роз`яснення висновку експерта № 2649-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 206/6521/17 від 22 серпня 2019 року, допитана в суді першої інстанції судовий експерт Нуколайчук Т.В., яка надала відповіді на запитання сторін та зазначила, що якщо на момент виконання підпису в особи вже сформований підпис, він може здійснити підпис документів. ОСОБА_7 міг самостійно здійснити підпис документів, оскільки вади не впливають на підпис. Перше питання суто діагностичне, все що в людей сформовано в голові, вони зможуть відобразити, але будуть деякі особливості та вони вплинуть на координацію рухів та його підпис. Жоден судовий експерт не зможе відповісти на питання чи самостійно ОСОБА_7 підписав документи, чи йому допомогли підписати (підвели до документу, навели ручку на потрібне місце тощо). В даному випадку наявні фактори, які свідчать, що підпис виконав саме ОСОБА_7 ОСОБА_7 не бачив документ, у нього 0 % зору, скоріш за все йому показали, де треба поставити підпис. Жоден експерт не відповість на питання чи підвели ОСОБА_7 до документу чи він сам підійшов. ОСОБА_7 без сторонньої допомоги не підпише самостійно конкретний документ у потрібному місці, оскільки йому потрібна в цьому стороння допомога. Свідок ОСОБА_11 зазначила суду, що ОСОБА_7 попросив її та ОСОБА_16 бути свідками при заключні заповіту, тому що він не бачив. Події відбувались 27 грудня 2014 року приблизно з 11 до 12 години. Вона зачитала йому особисто заповіт, після цього у ОСОБА_7 запитали чи все йому зрозуміло та чи зможе він розписатися у заповіті на що він відповів, що йому все зрозуміло та він зможе сам розписатися. Вона надала йому ручку та вказала, де треба поставити підпис, підпис у заповіті був дуже схожий на його. У заповіті було зазначено, що ОСОБА_7 заповідає своє майно трьом жінкам. В приміщені у нотаріуса вони були втрьох. Заповіт підписував ОСОБА_7 , вона, ОСОБА_12 та після цього нотаріус. ОСОБА_7 сказав, що підпише сам, якщо покажуть де. Заповіт надавала для підпису нотаріус, а ручку вона. Руку ОСОБА_7 на місце, де потрібно ставити підпис поставила саме вона. Також свідок зазначила, що ОСОБА_7 не зміг би самостійно підписати заповіт, якщо б йому не поставили ручку, тому що нічого не бачив. Він заповіт не прочитав. Допитаний свідок ОСОБА_17 вказав, що він зі ОСОБА_7 був знайомий більше 10 років та він попросив бути присутнім при оформленні заповіту. ОСОБА_11 показала ОСОБА_7 де розписатись, після цього розписалися вони свідки. 27 грудня 2014 року при оформленні заповіту, його зміст ОСОБА_7 зачитувала ОСОБА_11 , він спробував читати, але він погано володіє українською мовою, тому ОСОБА_11 зачитувала заповіт, нотаріус не читала заповіт. Чи роз`яснював йому щось нотаріус він не пам`ятає. Свідок ОСОБА_18 показала суду, що працювала поштарем, носила ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 пенсію. Вона ставила його руку на місце розпису. Бувало, що ОСОБА_19 розписувалась за нього за отримання пенсії. Приблизно 4 місяці за нього пенсію отримувала його сестра, ОСОБА_7 був згоден на це. ОСОБА_18 наполягала, що підпис у заповіті не ОСОБА_7 , у шлюбному договорі підпис схожий на підпис ОСОБА_7 .. Свідок ОСОБА_20 зазначив, що ОСОБА_7 завжди приваблював жінок, які за ним доглядали, а він їм обіцяв за це квартиру. Деякий час за нього отримувала пенсію його сестра ОСОБА_6 , оскільки він часто пропивав гроші. ОСОБА_7 дзвонив у два дзвоники, один його, а другий ОСОБА_6 Кнопку дзвоника він не бачив, натискав її на дотик. ОСОБА_7 самостійно додому не приходив, його приводили. ОСОБА_7 почав сліпнути років 15 тому, а перестав взагалі бачити за 6-7 років до його смерті. ОСОБА_20 помітив, що ОСОБА_7 почав сліпнути, тому що він не міг читати. Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно зі ст. 1244 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Так, чинним законодавством України передбачено, що кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна, залишивши заповіт. Заповіт обов`язково складається за життя людини та набуває чинності лише після її смерті. Заповідач має право вільно розпоряджатися своїм майном, вільно обирати та призначати спадкоємців, в будь-який час скасовувати, змінювати та доповнювати вже посвідчений заповіт. Частиною 1 ст. 1257 ЦК України передбачено, що порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту, є нікчемним. Стаття 215 ЦК України регламентує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. На момент складення та посвідчення заповіту (27.12.2014), зареєстрованого в реєстрі за № 1-1418, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М. діяв «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 в редакції від 12.12.2014 (далі Порядок). Статтею 1247 ЦК України встановлені загальні вимоги до форми заповіту, серед яких: заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Положення ст. 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Відповідно до п. 5, 6 Глави 9 Розділу 1 Порядку, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Відповідно до п. п. 1.3, 1.8 Глави ІІІ Розділу ІІ Порядку, у заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Згідно п. 2 Глави 1 Розділу І Порядку нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу. Так, дійсно із оспорюваного заповіту вбачається, що останній не містить вказівки, що заповіт складений у нотаріальній конторі із зазначенням адреси такої контори та нотаріального округу, в одному із його примірників не зазначено час складання такого заповіту, тоді як в іншому вказано, що у зв`язку з похилим віком та хворобою ОСОБА_7 , заповіт прочитано вголос особисто свідками та власноручно підписано у присутності нотаріуса о 12 годині 30 хвилин. Державний нотаріус Восьмої ДДНК Хорішко О.М., яка засвідчувала цей заповіт зазначила, що мабуть забула записати час підписання заповіту свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у другому примірнику. Враховуючи викладені обставини справи, в тому числі й отримані експертні висновки, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваний позивачкою заповіт від 27 грудня 2014 року, як такий, що містить особистий підпис заповідача ОСОБА_7 відповідає нормам чинного законодавства, а тому правові підстави для застосування наслідків недійсного правочину відсутні. Висновки суду першої інстанції про те, що особа у зв`язку із сліпотою була позбавлена можливості здійснювати читання та бачення написаної інформації, в тому числі бачити написане, а також поставити власноручний підпис в тексті документу без стороннього втручання, такі обставини ставлять під сумнів законність форми та порядку посвідчення заповіту та вільність волевиявлення померлого та бажання настання відповідних правових наслідків, - колегія суддів вважає помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки факт особистого підписання заповіту заповідачем підтвердили свідки. Крім того, можливість особисто ставити підпис підтвердила й поштарка, яка вказала, що спадкодавець за життя особисто отримував пенсію та ставив свій підпис на відомості про одержання. Таку можливість особистого підпису підтвердив й експерт. Колегія суддів також вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що заповіт суперечить нормам діючого на той час законодавства, так як свідок ОСОБА_12 особисто не зміг прочитати заповіт вголос повністю та передав іншому свідку та вже вона прочитала заповіт, оскільки ОСОБА_12 не знав української мови, а також те, обидва примірника оспорюваного заповіту містять посвідчувальний напис на звороті оформлюваного документа, однак на лицьовому боці не зазначена частина цього посвідчувального напису, як того вимагають Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 року, з огляду на наступне. Положеннями статті 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Відповідно до частин першої та другої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України. Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). З тексту оспорюваного заповіту вбачається, що нотаріусом було встановлено особу заповідача - ОСОБА_7 , та свідків, перевірено їх дієздатність, заповідачу роз`яснено зміст ст.ст. 1235, 1241, 1254, 1307 ЦК України, заповіт містить особистий підпис заповідача, дату і час його складання, - а тому колегія суддів приходить до висновку, що його зміст відповідає нормам законодавства, підстави для застосування наслідків недійсного правочину відсутні. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .. Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 960,00 грн.. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2019 року скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину відмовити. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 960,00 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко