Постанова 4855 № 320/3246/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3246/19 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу громадської організації «Захист навколишнього природного середовища «Дружба» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом громадської організації «Захист навколишнього природного середовища «Дружба», заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Бучанська міська рада Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : ГО «Захист навколишнього природного середовища «Дружба», заступник керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення Ірпінської міської ради Київської області № 4574-62-VII від 19.12.2018 р. «Про затвердження містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області»; визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області щодо незабезпечення виконання вимог Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» до дати прийняття рішення № 4574-62-VII від 19.12.2018 р. «Про затвердження містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області»; зобов`язання виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області оприлюднити документ державного планування - «Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» у повному обсязі та зобов`язання організувати громадські обговорення документації - «Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» та Звіту про стратегічну екологічну оцінку документа державного планування - «Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» відповідно до п. 1 ст. 33 Статуту територіальної громади міста Ірпінь в порядку скликання зборів (конференції) представників громадян від відповідних територіальних утворень міста. 03.01.2020 р. до суд першої інстанції подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 4574-62-VII від 19.12.2018 р. «Про затвердження містобудівної документації - оновленого Генерального плану м. Ірпінь» та заборони Ірпінській міській раді Київської області вчиняти дії та приймати рішення на основі рішення сесії Ірпінської міської ради Київської області № 4574-62-VII від 19.12.2018 р. «Про затвердження містобудівної документації - оновленого Генерального плану м. Ірпінь». Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наслідками прийняття спірного рішення є прийняття на його основі рішень про надання у власність чи користування, зміна цільового призначення особливо цінних земель на території Ірпінської міської ради (торфовищ з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушених незалежно від глибини), видача містобудівної документації, що суперечить та суперечитеме інтересам територіальної громади та інтересам держави. Відтак, на думку апелянта, невжиття заходів забезпечення позову негативно вплине на ефективний захист та поновлення порушених інтересів держави. При цьому, апелянт зауважує, що розпорядження особливо цінними землями належить до компетенції Верховної Ради України і прийняття Ірпінською міською радою рішення про збільшення території житлової забудови в місті за рахунок особливо цінних земель без погодження з Верховною Радою України є очевидно протиправним. Невжиття заходів забезпечення позову - зупинення дії спірного рішення і заборони приймати рішення щодо особливо цінних земель на його основі - може призвести до незворотних змін - втрати 137,7 га особливо цінних земель (зменшення з 802,7 га до 665 га - аркуш № 110 Пояснювальної записки Оновленого Генерального плану міста Ірпінь). Крім того, апелянт вбачає очевидну протиправність оскаржуваного рішення у порушенні вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», з огляду на те, що Ірпінська міська рада не забезпечила розроблення звіту про стратегічну екологічну оцінку, підтвердженням чого, на думку апелянта, є надання відповідачами до суду копії звіту, датованого 2019 роком, який виконаний на замовлення від 18.12.2019 року. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 11.03.2020 р. № 9047, у якому відповідачі зазначають, що 19.12.2018 року Ірпінська міська рада Київської області була повноважна приймати рішення з питань порядку денного. Також відповідачі зазначають, що проект містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області було розроблено ДП Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя. Після узгодження усіх пропозицій та зауважень, проходження процедури громадських слухань та обговорень 19.12.2018 р. Ірпінська міська рада Київської області прийняла рішення «Про затвердження містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області». Відповідачі зауважують, що на підтвердження проходження експертизи містобудівної документації «Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області» до Київського окружного адміністративного суду було надано копію Експертного звіту щодо розгляду містобудівної документації «Оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області». З огляду на це, відповідачі не вбачають жодних ознак протиправності оскаржуваних рішень. Особливу увагу відповідачі у відзиві звертають на ту осбтавину, що рішення прийнято у грудні 2018 року, проте, лише 03.01.2020 р. позивачем було подано відповідну заяву, тобто зі спливом більше року з моменту прийняття рішення. При цьому, у заяві про забезпечення позову, на думку відповідачів, не зазначено підстав та причин подання заяви саме зараз, що зумовили необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.03.2020 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи, позивачами оскаржується рішення Ірпінської міської ради Київської області № 4574-62-VІІ від 19.12.2018 р. «Про затвердження містобудівної документації - оновлення Генерального плану м. Ірпінь Київської області». Вказане рішення, як вірно визначено судом першої інстанції, є нормативно-правовим актом і породжує права та обов`язки для невизначеного кола осіб на території міста Ірпінь Київської області. У відповідності до ч. 5 ст. 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. Колегія суддів зазначає, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв пропорційності. Неможливість застосування судом заходів забезпечення позову у виключних випадках не є обмеженням конституційного права громадян на судовий захист. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Колегія суддів зауважує, що зупинення дії рішення є винятковим заходом забезпечення позову. ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Зазначаючи про очевидну протиправність рішення, зокрема через перебирання відповідачем на себе повноважень зі зміни цільового призначення особливо цінних земель, а також через нескладення звіту до затвердження документа державного планування, позивач зауважив про порушення прав територіальної громади та держави в цілому. В той же час, доказів загрози суспільству в умовах існуючого стану правовідносин заявник не надав. Колегія суддів звертає увагу, що пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 29 вересня 2016 року № 14 зазначив, що рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству. При цьому, на думку колегії суддів, виходячи з суті судочинства, така істотність повинна розглядатися саме в межах ініційованого позивачем спору, тобто мати вплив на прийняття рішення за результатами вирішення справи судом. Відтак навіть за умови переконливості, на перший погляд, доводів особи, що стверджує очевидну протиправність дій, бездіяльності чи рішень, суд адміністративної юрисдикції при вирішенні питання про доцільність забезпечення позову повинен передбачити, що така істотність буде беззаперечною підставою для задоволення позову. У даному ж спорі, лише розглядаючи спір по суті суд першої інстанції може встановити, чи є істотними обставини, на яких наполягає позивач, заслухати думку сторін, перевірити не тільки кожен специфічний та доречний аргумент позивача, але й аналогічні за ступенем значимості контраргументи відповідачів. Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що доводи заявника свідчать про істотне порушення вимог чинного законодавства при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення. На думку суду апеляційної інстанції, без вивчення та оцінки в ході розгляду по суті спору всіх обставин справи, дійти висновку про протиправність спірних рішення та бездіяльності неможливо, що спростовує твердження заявника про наявність ознак очевидної протиправності. Тобто, в даному випадку протиправність оскаржуваного рішення і бездіяльності є безпосереднім предметом спору і жодним чином не може бути оцінена судом першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову. При цьому, посилання позивача на очевидну протиправність бездіяльності (рішення) відповідачів має абстрактний характер, що свідчить про відсутність достатніх вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак його протиправності. Відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наведених апелянтом підстав. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відсутні також підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 150, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу громадської організації «Захист навколишнього природного середовища «Дружба» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом громадської організації «Захист навколишнього природного середовища «Дружба», заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Бучанська міська рада Київської області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 19.03.2020 р.)