Постанова 4855 № 320/3580/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3580/20 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу від 27 березня 2020 р. № 23-3154/14-20-СГ за підписом в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Савченка С. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання винести наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, в межах земельної ділянки, площею 26,7 га, кадастровий номер 7122087000:01:001:1815, зарезервованої для учасників АТО, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Також позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративні справі вчиняти будь-які дії щодо надання дозволів на розробку проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність земельної ділянки площею 2,00 га, розташованої в межах земельної ділянки, площею 26,7 га, кадастровий номер 7122087000:01:001:1815 на території Прохоровської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вчинення відповідачем послідовних етапів, передбачених статтею 118 ЗК України, щодо всієї земельної ділянки, площею 26,7 га з кадастровим номером 7122087000:01:001:1815, тобто надання дозволів на розробку проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність іншим громадянам, в той час, як триває судовий розгляд, може призвести до того, що на час набрання законної сили відповідним судовим рішенням в даній адміністративній справі земельна ділянка в повному обсязі вже буде відведена у власність іншим особам, що унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову та зобов`язання відповідача вчинити певні дії на користь позивача стосовно вказаної земельної ділянки. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 09.06.2020 р. № 19239, у якому відповідач зазначає, що, як свідчить практика Верховного Суду (у постановах від 27.03.2018 р. № 463/3375/15 та від 21.03.2018 р. у справі № 536/233/16), отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність у майбутньому. Крім того, відповідач вважає, що оскільки позивачем відповідного дозволу не отримано, то і жодних грошових витрат на розробку документації ним не понесено, відтак майнових та немайнових прав позивач не порушено. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11.06.2020 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У відповідності до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. У апеляційній скарзі апелянтом висловлено побоювання щодо того, що на час набрання законної сили відповідним судовим рішенням в даній адміністративні справі земельна ділянка в повному обсязі вже буде відведена у власність іншим особам. Водночас, на підтримку таких тверджень позивач не надав жодних належних та допустимих доказів. Щодо очевидного характеру протиправності оскаржуваного рішення колегія суддів зауважує, що процесуальне законодавство не містить критеріїв очевидності ознак протиправності рішень, дій чи бездіяльності. Тому суд апеляційної інстанції, на власне переконання, вважає, що очевидною є така протиправність, яка прямо і відкрито суперечить нормі чинного закону, прийнятого з дотриманням принципів правової визначеності та верховенства права, чим демонструє неповагу до суспільних відносин та норм поведінки, що їх регулюють. Натомість, з матеріалів даної справи не вбачається, що наказ відповідача є очевидно протиправним, а тому доводи про таку протиправність мають бути перевірені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті. Колегія суддів зазначає, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв пропорційності. Неможливість застосування судом заходів забезпечення позову у виключних випадках не є обмеженням конституційного права громадян на судовий захист. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що заборона вчиняти дії органу державної влади, що наділений законодавством певними компетенціями та власним розсудом, є винятковим заходом. Позивач же, фактично, просить суд адміністративної юрисдикції обмежити повноваження органу влади, покладені на нього чинним законодавством, тим самим обмеживши права фізичних осіб на отримання відповідних дозволів в межах строку, встановленого Земельним кодексом України. Відтак доречні, на перший погляд, доводи ініціатора отримання дозволу мають суттєвий негативний наслідок у вигляді порушення балансу між інтересами конкретної особи та інтересами необмеженої кількості інших осіб, які також мають право на отримання земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наведених апелянтом підстав. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відсутні також підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 150, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 11.06.2020 р.)